Про канікули, сонце, річку, черешні, кавуни — словом, про літо з усіма його яскравими барвами і присмаками, з усіма його загадками школярі починають мріяти вже 1 вересня. А що стосується останнього дзвінка, то він сприймається більшістю скулчілдренз — особливо пацанами — радше, як сигнал до бою, як постріл зі стартового пістолета. Ось воно — омріяне, ось вона -вольниця. Хапай, набирай повні пригорщі, їж від пуза!.. Хіба ви не були дитиною?!

Психічно здорові дорослі люди намагаються (хай навіть з останніх сил) ростити здорових і радісних дітей. Без подарунків вони такими не ростуть. Гарне літо — шикарний подарунок дитині. Якщо ви забули про це і перетворили літні канікули своєї дитини на чергу довгих, одноманітних безрадісних днів — з вами щось не так.

Класним презентом дитині може бути путівка до піонерського, як ми кажемо за звичкою, табору. Купуєте її, далі ведете дитину на базар (адже у неї станом на 1 червня, як годиться, ні трусів, ні шкарпеток) і витрачаєте певну суму на дитячий гардероб, а те, що залишилось від зарплати, даєте чадові із собою на кишенькові витрати. А самі залишаєтесь "на бобах" — нормальне явище. Втім, не обов'язково — бобами, життя у тілі, поки дитина відпочиває, можете підтримати й дешевими салатами, смаженими кабачками, на гірший випадок, вишнями з "нічийного" дерева. Жарт.

А тепер кілька абсолютно серйозних слів — про те, що вийшло з мого щирого бажання зробити дитині приємне, оздоровити свого хлопця у таборі. Отже, купив путівку, повів на базар, напакував порадами, настрахав, накричав... Усе — відправив!

Минає тиждень, їду провідати — і застаю хлопця в печалі і в синцях. Бо його, дванадцятирічного, приписали у старшому загоні, де більшості підлітків по чотирнадцять. За тиждень він зазнав стільки знущань, що йому вже не треба ні річки, нічого. Він проситься додому. Готовий його забрати, я жадаю сатисфакції. Принаймні, хочу почути, що робив вожатий, коли моєму хлопцеві чужі "хороші" дітки псували речі, заливаючи їх шампунем, будили серед ночі, змушували прати одяг, кидали в їжу різну гидоту, били... Я добре уявляю собі, як це було, адже служив у радянській армії. Тож шукаю вожатого і знаходжу його... у товаристві парубків із ближнього села, він у навушниках слухає плеєр, розлігшись у ліжку. Він не чує і не бачить, що там робиться в кімнаті підопічних. Назагал йому двадцять років і він не має власних дітей, він дбає про власне дозвілля. Що йому до дитячих проблем? Я спілкуюся з ним і поступово розумію — він не винен: навіть аби цей парубок налаштував усі свої "сенсори" на любов до дітей, то однак не став би хорошим вихователем. Його природа обділила "сенсорами", він просто гарний хлопець і в цьому переконаються дівчата з ближнього села ще до кінця зміни.p>

Не називаю табору. Не хочу комусь псувати літо — так, як його вже на початку зіпсували мені і моєму синові. Хлопця, до речі, додому я не забрав (це було нашим спільним рішенням) — його перевели до іншого загону й оселили з однолітками. Вірю, що тепер у нього все буде добре, і літо, про яке так довго мріяв, більше не принесе розчарувань

* * *

Що ж до можливості з цієї чи з іншої причини достроково забирати дитину з табору й одержати частину коштів назад ми попросили дати роз'яснення представника виконавчої дирекції обласного відділення фонду соціального страхування Михайла Писарчука, який, власне, й очолює відділ оздоровчих заходів відділення.

— Складне питання. Загальнодержавної постанови нашого фонду про фінансування літнього оздоровлення дітей, у додатках до якої були б детально прописані обов'язки усіх сторін, ще немає. Є лише проект. Я особисто не пам'ятаю, щоб хтось вимагав кошти назад. Щоправда, є постанова обласного відділення фонду "Про часткове фінансування оздоровлення дітей у літній період 2003 року" з доданим до неї порядком подібного фінансування. Так у IV пункті порядку часткового фінансування говориться: "Після закінчення оздоровчої зміни страхувальники проводять взаємозвірки фактичного використання коштів фонду". Отже, якщо підрахувати, що з путівки вартістю приміром 510 гривень 336 фінансується за рахунок фонду, а решта — батьками, то з'ясується, що в день на одну дитину (за 21 день зміни) припадає 16 гривень із коштів страхових внесків, з яких не вся сума йде виключно на харчування, є і загальнотабірні витрати. Тобто, теоретично частину коштів все ж таки повернути можна. Проте сама методика нарахування коштів, які підлягають поверненню, залежатиме від кожного конкретного випадку, а таких, підкреслюю, у нас ще не було. Тому раджу дітям з 10 оздоровчих таборів, якими опікуються профспілки, повністю відбути зміни і оздоровитися сповна.

* * *

Не секрет, що реальною перепусткою до табору є "блат". Тобто, можно лише формально належати до учительського середовища і стати вихователем через знайомство. Наприклад, із директором табору, завідувачем чи керівництвом підприємства, що утримує табір. У принципі — нехай би, але не в ситуації, коли йдеться про дитячий відпочинок і дитячі ілюзії, одна з яких — наївна віра у те, що доросла людина завжди чинить справедливо, а вихователь так і взагалі — найдоросліша й найсправедливіша у світі людина.

Є ще одне дражливе питання: хто працює вихователем у літніх таборах? "Відповідні" посадові особи стверджують, що випадкової людини до дітей не приставлять. Частково згоден із цим — більшість вихователів мають досвід, вміють і люблять ходити за дітьми.

Але є серед них і зовсім зелені, даруйте, наставники, котрі лише випробовують себе у цій ролі. Вони потрапляють у табір, бо їхні старші колеги в школі воліють влітку доглядати власних дітей, годувати чоловіків і фарбувати вікна.