Що ви, шановні читачі, знаєте про країну Ліван? Мабуть, те, що вона розташована на Близькому Сході і тут нещодавно закінчилася війна. Щось подібне розповідала своїм учням учителька іноземної мови Кіровоградського колегіуму Наталя Карпенко перед поїздкою на відпочинок до Лівану, організований за сприяння фонду "Україна — дітям" (почесний голова — Людмила Кучма).

— Стереотипи — сильна річ, — говорить Наталя Леонтіївна. — Я дуже хвилювалася, готувала дітей морально до непередбачуваних випадків, але розуміла, якщо нас приймають на такому високому рівні (120 дітей з України зустрічала дружина президента Лівану — місіс Андре Лахуд), нічого поганого з нами не трапиться.

Що ви, шановні читачі, знаєте про країну Ліван? Мабуть, те, що вона розташована на Близькому Сході і тут нещодавно закінчилася війна. Щось подібне розповідала своїм учням учителька іноземної мови Кіровоградського колегіуму Наталя Карпенко перед поїздкою на відпочинок до Лівану, організований за сприяння фонду "Україна — дітям" (почесний голова — Людмила Кучма).

— Стереотипи — сильна річ, — говорить Наталя Леонтіївна. — Я дуже хвилювалася, готувала дітей морально до непередбачуваних випадків, але розуміла, якщо нас приймають на такому високому рівні (120 дітей з України зустрічала дружина президента Лівану — місіс Андре Лахуд), нічого поганого з нами не трапиться.

— Наскільки змінилося ваше уявлення, коли ви приїхали в Ліван?

— Повністю. Близько деcяти років тому тут закінчилася війна. На вулицях ми не бачили військових. Нам пощастило поспілкуватися з миротворцями з України, які перебувають у складі військового контингенту, що дислокується на кордоні з Палестиною. Вони розміновують південну територію Лівану.

Сьогодні ця країна має статус туристичної. На березі Середземного моря розташовані прекрасні курорти. Тут вирощують банани, яблука, помідори.

— А чи доводилося вам зустрічати туристів з України? Чи дорогий там відпочинок?

— На жаль, ні. Там можна побачити німців, французів. Раніше, до війни, сюди приїздили американці, європейська еліта. В'їзд у Ліван — безвізовий. Єдине обмеження — для жінок до 30 років. Відпочинок у цій країні досить дорогий. Ми мешкали в шикарному п'ятизірковому готелі біля моря, де один номер коштує сто доларів на добу. Хоча на березі можна зняти двокімнатну квартиру за тридцять доларів.

— А хто оплачував перебування української делегації?

— Ліванський бізнесмен — Рафік Дау. Він витратив на відпочинок наших дітей — півмільйона доларів. До речі, дружина Рафіка — українка, у них уже троє дітей.

— Наталю Леонтіївно, що вразило в Лівані найбільше?

— Ліван — це країна кедрів. Так вважають місцеві жителі. Між іншим, на прапорі країни зображений кедр. Тут про них дбають. Оскільки були часи, коли кедри, як дуже дорогий матеріал, вирубували і вивозили за кордон. До речі, при будівництві Венеції використовувалися ліванські кедри. Ми побували в долині, де збереглися шістсотлітні дерева.

— А як ліванці ставляться до своєї історії, культури?

— Вони вважають себе фінікійцями, а не арабами. Ця культура набагато древніша, ніж арабська.

Нас возили в долину Баальбек, де збереглися римські руїни. Цю територію завойовував Юлій Цезар. Тут зберігся палац, збудований римлянами на початку нашої ери. До речі, спеціалісти стверджують, що згаданий палац з 54-ма колонами краще зберігся, ніж відомий на весь світ грецький Парфенон. Щороку в долині Баальбек відбуваються музичні фестивалі, в яких беруть участь зірки світового масштабу. Кажуть, що у цій місцевості гарна аура.

Окрім цього, наша делегація побувала в сталактитових і сталагмітових печерах, розташованих у долинах Харіса та Джейта.

Нас приймала у президентському палаці дружина глави Лівану Андре Лахуд.

— Наталю Леонтіївно, як педагог, ви мабуть, цікавилися системою освіти в Лівані?

— Звичайно. Ліванці віддають своїх дітей у садочки при школах у три-чотири роки. До семи років діти вивчають лише англійську мову. Із семи — й інші предмети у школі викладають англійською. Шкільна програма також включає вивчення арабської мови. З десяти років — учні оволодівають ще й французькою. (Ліван був фанцузькою колонією). Звичайно, школярам прищеплюють любов до рідної — ліванської — мови та літератури. Така система освіти дозволяє випускникам без проблем вступати до навчальних закладів європейських країн та США.

— У Лівані платна освіта?

— Там є школи державні і приватні. До речі, вчителі намагаються влаштуватися на роботу у державні школи, оскільки у них вища зарплата. Держава платить педагогам 700 доларів на місяць, у приватних школах учителі отримують лише 400 доларів.

Вища освіта в Лівані платна.

— Серед членів кіровоградської делегації були вихованці дитячого будинку "Барвінок". Чи є подібні заклади в Лівані?

— Немає. Там дуже сильні сімейні зв'язки. І якщо в родині з кимось трапилася біда, то допомагає вся рідня. Проблеми сирітства тут не існує. Дітей, які залишилися без батьків, виховує рідня, дає освіту і т.д.

— Ліван — одна з країн, де чоловіку дозволяється мати не одну дружину...

— За законом чоловік може мати їх аж чотири. Хоча сьогодні це дуже рідкісні випадки. Чоловік повинен забезпечувати дружин матеріально, задовольняти їх фізично. В іншому випадку дружина може подати на нього в суд. Жінок там поважають. Ліванці вважаються гарними чоловіками. Вони дають право вибору дружині — сидіти їй удома чи працювати. Варто сказати, що жінки в Лівані одягаються по-європейськи.

Так, ми бачили жінок в паранжі, але, це, як правило, іноземки — із сусідньої Сирії. До речі, нас здивувало, що в Бейруті (столиці країни) мешкає десять тисяч слов'янок. Тут дуже багато змішаних шлюбів.

— Ліван — мусульманська країна. А чи розповсюджені там інші релігії?

— Ліванці дуже віруючі. Але, окрім мечетей, ми бачили католицькі і православні собори. Православні церкви там набагато скромніші, ніж у нас.

— Чи пощастило вам познайомитися з їхньою національною кухнею?

— Нас, як правило, годували європейськими стравами, але мені пощастило покуштувати ліванську — хумус. Ця страва готується з овочів — кабачків, баклажанів. Вони запікаються в духовці, а потім перетираються в пасту, до якої додаються спеціальні спеції. Хамус їдять із прісними коржами та оливковою олією.

— І запитання на прощання. Які сувеніри везуть з Лівану?

— Кальяни, мечі, вироби із кедра, ліванські амулети. До речі, я спробувала покурити кальян. Його курять, як правило, чоловіки в колі друзів після обіду чи вечері. Він сприяє гарній бесіді...