ВІД ЇХНЬОГО ПОМЕШКАННЯ ЗАЛИШИЛОСЯ ЗГАРИЩЕ

Того дня одинадцятирічна Маргарита залишилася вдома сама. 15-річна сестра Світлана перебувала у школі-інтернаті, а 16-річний брат Олексій — на заняттях у спеціальній школі. Маргарита, незважаючи на свій вік, жодного дня не була в школі. Вона не говорить. У довідках лікарі написали, що дівчинка має психічні вади. Той самий діагноз спеціалісти поставили й Олексію. Їхня мама — Олена Федорівна — того нещасливого дня подалася у справах, а бабуся, яка мешкає з донькою, — по продукти. Олена Федорівна сама, без чоловіка, піднімала дітей. Каже, що він зник з Кіровограда, подавала в розшук, але поки що безрезультатно.

Як і що саме відбулося в їхньому будинку, достеменно невідомо. Є версія, що Маргарита, залишившись без нагляду, гралася сірниками. Певно, це і стало причиною пожежі. Перелякана дівчинка встигла вчасно вибігти з будинку, але не змогла нікому повідомити про пригоду. Повернувшись додому, Олена Федорівна застала заплакану Маргариту і величезне згарище, яке залишилося від їхнього помешкання...

Багатодітна мама вибігала дві кімнатки у приватному секторі. Спеціалісти міського центру соціальних служб для молоді, обстеживши квартиру, зробили висновок, що вона не відповідає санітарно-технічним нормам. Ще до переселення сюди згаданої сім'ї бомжі тут влаштували собі притон. Але вибору не було.

— Те, що ми побачили, провідавши цю сім'ю, жахливо, — розповідає спеціаліст міського центру соціальних служб для молоді Світлана Галета. — Родина живе у помешканні, яке не освітлюється, тут навіть лічильника на світло немає. Готують їжу на плиті, яку зліпили власноруч із цегли. Взимку вона ще й обігрівала помешкання. В одній із кімнат — тріщина, неначе павутиння обліпило стіну. Зі стелі сиплеться штукатурка.

— Центр збирається звернутися до міського голови Миколи Чигріна з проханням вирішити житлову проблему цієї сім'ї, адже мешкати в таких умовах не можна.

Та що говорити про житло. Стеля є над головою — і добре! Бабуся прийшла в центр, щоб підібрати одяг та взуття для онуків (тут працює пункт обміну речами). Грошей (а сімейний бюджет складається з бабусиної пенсії та пенсії Олени Федорівни по догляду за дітьми-інвалідами) ледь-ледь вистачає на хліб.

Світлана Галета говорить, що в сім'ї гарні стосунки, тут не зловживають алкоголем.

"ЯКЩО ЗАБЕРЕТЕ У МЕНЕ ДИТИНУ — РУКИ НА СЕБЕ НАКЛАДУ"

Олександру виховувала її рідна бабуся. Мати була позбавлена батьківських прав за зловживання алкоголем та аморальний спосіб життя. А батько? Саша не знала його. Дівчинка навчалась у Кіровоградській школі-інтернаті.

Як і кожна людина, старшокласниця Олександра будувала плани на майбутнє. Мріяла про власну повноцінну родину, дітей. Твердо була переконана, що не повторить долі рідної матері. Та правду кажуть — не зарікайся. У житті Саші з'явився він. Старший за неї, надійний, упевнений. Дівчина покохала. Зустрічалася з ним таємно. А одного дня зрозуміла, що вагітна. Тут ще й бабуся-опікун потрапила в лікарню. Вона була хвора на діабет, і в неї ніяк не заживали рани на ногах. Медикам довелося їх ампутувати...

Неповнолітня Саша потрапила в притулок. Треба було влаштовувати її подальшу долю. Саша повернулася до бабусі. Вагітність проходила важко, лікарі поклали майбутню маму в стаціонар. За сироту клопотали спеціалісти міського Центру соціальних служб для молоді.

Саша народила дівчинку. Не роздумуючи, забрала її з пологового будинку і повезла до бабусі. Те, що недосвідченій мамі було непереливки, однозначно. У Саші не стало молока. Чим годувати?

Почала давати коров'яче. Грошей на дитяче харчування не було. Про це дізналися у відповідних органах.

— Якщо заберете у мене дитину, то я накладу на себе руки, — сказала Саша представникам комісії.

Олександру залишили у спокої. Директор міського центру соціальних служб для молоді Олег Краснокутський звернувся до міськвиконкому з проханням надати молодій мамі матеріальну допомогу на придбання одягу та дитячого харчування.

— Сьогодні Саша живе з 22-річним хлопцем у його батьків, — розповідає Олег Володимирович. — Він не проти стати дитині батьком. Молоді люди хочуть одружитися. Ми готуємо документи на міськвиконком про зниження шлюбного віку Олександри.

ЦЕ НАЗИВАЄТЬСЯ — СОЦІАЛЬНИЙ СУПРОВІД

— З початку нинішнього року міський Центр соціальних служб для молоді здійснює соціальний супровід дванадцятьох неблагополучних родин Кіровограда. Що це означає? Між Центром і сім'ями укладається угода про співпрацю, — пояснює провідний спеціаліст Ірина Гаріна. — Робимо ми це з метою попередити і безпритульність дітей із таких сімей, і скоєння злочинів і т.д. Така угода передбачає надання психологічної та інформаційної допомоги з нашого боку. Діти з неблагополучних родин беруть участь в акціях, які ми організовуємо, також допомагаємо їм працевлаштуватися під час літніх канікул. Якщо виникає проблема, вирішення якої не в нашій компетенції, звертаємося до депутатів, міської влади.

— А які ж зобов'язання беруть на себе батьки?

— Основний їхній обов'язок — це займатися вихованням дітей, не зловживати алкоголем і т.п.

Нова форма роботи з неблагополучними родинами передбачає також допомогу у розподілі сімейного бюджету. Недбалі батьки не завжди переймаються проблемами власних дітей. Не турбуються про їхнє харчування, одяг. Часто діти з неблагополучних родин збирають пляшки. Під час останнього рейду, організованого центром, на вулицях Кіровограда були затримані і відвезені у притулок для неповнолітніх восьмеро хлопців, віком від п'яти до тринадцяти років. Усі вони промишляли у центрі, біля торгових точок, пивних наметів.

Ірина Борисівна переконана, що з неблагополучними родинами повинні працювати разом усі відповідні служби і, безумовно, школа.

— Нещодавно у центрі міста ми натрапили на третьокласника, який збирав пляшки, — розповідає Ірина Гаріна. — Забрали хлопчика, відвезли додому, а зранку зателефонували в школу. Там і не знали, що хлопчик з неблагополучної сім'ї і потребує особливої уваги та допомоги шкільного соціального педагога, класного керівника...