„Встав, умився і гайда чепурити свою планету..."
"Маленький принц", Антуан де Сент-Екзюпері

Якщо звернути із центральної вулиці Кіровограда у бік Балки і пройти кілька кварталів униз, ви побачите річку Біанку. Точніше, те, що залишилось від цієї річки - невеличкий, місцями ледь помітний потічок. У нього немає берегів, бо те, серед чого якимось чудом ще вижив струмок - величезні купи сміття і гною (вгорі, на схилах, приватні будинки, на обійстях яких похрюкують "автори" частини живописного краєвиду), берегами назвати важко. Та що там Біанка - її вбивають уже не перше десятиліття - невеличке озерце, що за поворотом дороги на дачі Песецьких, де ще кілька років тому у літню спеку хлюпалася дітвора, чим далі, тим більше перетворюється на смердючу небезпечну калюжу. А обочини шосейки, що пролягає поруч, якщо дивитися тільки на них, не піднімаючи очі на мріючі вдалині будівлі, нагадують якусь жахливу планету, де кругом лише - сміття, сміття, сміття... На таку ж планету от-от перетвориться кіровоградський гай Десантників, де ще п'ять-сім років тому люди збирали гриби (і досі пам'ятаю неповторний смак смажених маслюків і печериць!), а зараз там можна знайти хіба що здохлу кішку та величезну кількість пластикових пляшок. Поряд пляж, який разом із ще одним - на Ковалівці - весь минулий літній сезон стояв закритий через антисанітарний стан.p>

Усі згадані тут місця надзвичайно мальовничі, і якби їх очистити та благоустроїти, вони б стали природною окрасою міста, для мешканців якого сміття на вулицях, у дворах, на сходових майданчиках - уже звична річ. Не можна сказати, що міська влада про це зовсім забула. Поміж баталіями за вплив і вагу час від часу питають з начальника міської спеціалізованої інспекції Григорія Лук'янченка. Але ні сил, ні засобів інспекції, як би на засіданнях міськвиконкому чи на загальноміських планірках він не червонів і не обіцяв посилити роботу, ніколи не вистачить на те, щоб ліквідувати у місті всі незаконні звалища, тим більше, що на місці ліквідованих, як гриби після дощу і навіть швидше, з'являються нові. Чому так відбувається? Очевидно, тому, що система збору і вивезення сміття, яка в Кіровограді не змінювалась уже десятки років, у нових умовах стала неефективною і давно не працює на результат. До того ж і матеріальна база підприємств, які займаються цією справою, не те що нікудишня - просто плачевна. А якщо глянути на все це по-іншому?

1.ТРИ ПАКЕТИ - ТРИ СКЛАДОВІ ... КАПІТАЛІЗМУ...

Директор науково-виробничої фірми "Екоцентр" Микола Жуков на засіданні Кіровоградського прес-клубу повідомив про результат опитування, яке провела фірма у двох багатоповерхівках у центрі міста. Чи згодились би ви у три пакети, надані вам безплатно, скласти окремо папір, пластик, скло і раз на тиждень здавати їх приймальникам, що приїдуть до вас у двір, за невелику плату? Приблизно так звучало запитання, яке поставив "Екоцентр" мешканцям будинків. Майже 90 відсотків тих, хто взяв участь в опитуванні, відповіли ствердно.

Зрозуміло, це не може бути підставою для ейфорії, бо таки не один день довелося б привчати пересічного кіровоградця до нового порядку, але й славнозвісний наш менталітет, що став уже притчею во язицех, не такий страшний, як його малюють. І хоча Микола Миколайович наводив приклад Америки, де йому довелося побувати на стажуванні і де сортувати сміття та відповідно ставитися до навколишнього середовища населення привчали мало не 20 років (і, до речі, продовжують це робити), нам цей етап, хоча б частково, треба буде пройти швидше, адже ми, враховуючи стан нашого довкілля, просто не маємо стільки часу. І тут дуже багато залежатиме від того, наскільки чітко і серйозно організувати справу. Причому, це залежить не тільки від конкретної фірми чи підприємства - правила гри встановлює держава і вона повинна слідкувати за їх дотриманням, а також економічно заохочувати тих, хто переробляє відходи. Щодо останнього, то в Україні законодавчо встановлені пільги для переробників паперу, пластику, ртутних ламп, гуми, хоча не зовсім чітко регламентовані технології. І такі переробні підприємства в Україні діють.

"Екоцентр" підрахував, що, уклавши угоди з ними, з одного контейнерного майданчика, якщо мешканці самі сортуватимуть сміття, можна мати прибуток до 20 гривень на добу. Не в одну мить, звичайно, а вклавши відповідні кошти і зусилля. Наприклад, придбавши сучасні контейнери та сміттєвози, які можуть у кілька разів утрамбовувати свою ношу, а це - економія і робочого часу, і бензину (з цієї точки зору нинішні перевізники сміття - убогі, розбиті, непомірні марнотрати, бо на 75 відсотків транспортують повітря - куб сміття у його нинішньому вигляді важить близько 250 кілограмів). А економія десятків гектарів території сміттєзвалища? Можливо, для якогось іншого міста це не така вже й велика проблема, тільки не для Кіровограда. Міський смітник, якому вже більше 50 років, і досі залишається неузаконеним, удвічі збільшилася його площа, не дотримується технологія зберігання твердих відходів, потребують ремонту під'їзні шляхи. Влітку сміття час від часу самозаймається і їдкий дим оповиває прилеглі міські райони - Завадівку, Савинівку, селище Гірниче. І тоді міська влада б'є на сполох - скликає наради, ліквідовує джерела загорання, але кардинально проблема не вирішується. Отож, природоохоронна прокуратура вже ставить питання про порушення кримінальної справи з приводу незаконного розміщення відходів. Уже не один рік йдеться про те, щоб перенести міське сміттєзвалище в інше місце, але для цього потрібні і гроші, і певний рівень організаційних зусиль (аби знову не відтворити старі проблеми). А в Кіровограді, очевидно, і одне, й інше - дефіцит.

2. ПОЧОМУ КІЛОГРАМ СМІТТЯ?

Питання здається риторичним, бо який дурень його купуватиме? Але порахувати не завадило б, причому, кожному з нас. У структурі квартплати (у Кіровограді вона становить 32 копійки за квадратний метр житлової площі) закладено кілька копійок за вивезення сміття. Наша методологія обрахунків, виходячи з метражу житла, не досить ефективна, у багатьох країнах рахують, виходячи з кількості мешканців, і все-таки... У тих двох будинках, де проводив опитування "Екоцентр", люди переплачують за цю послугу від десяти до 49 гривень на рік. Разом з тим великі магазини, міні-ринки, солідні офіси часто за вивезення сміття не оплачують взагалі. А хто рахував те сміття, яке утворюється у дворах? А хто взагалі рахує, скільки контейнерів слід поставити на тому чи іншому майданчику? Ось і стоять вони переповнені, а вітер ганяє папірці по вулицях, у тому числі центральних. І як тут привчити дитину до того, що обгортку від цукерки не можна кидати під ноги, а треба викинути в урну, коли, до того ж, і знайти цю урну непросто? У центрі міста, до речі, згідно із санітарними нормами, які ще ніхто не відміняв, вони мають стояти через кожні 40 метрів. Хто і коли їх там бачив?

А папір, між іншим, у першу чергу міг би стати непоганим джерелом прибутку для тих, хто не полінувався б організувати його систематичне збирання. У Кіровограді в середньому 80 тисяч сімей. Якщо кожна з них здасть хоча б по кілограму макулатури в тиждень, а збути його переробнику по десять копійок за кілограм, можна мати 32 тисячі гривень на місяць. Звичайно, ці грубі розрахунки- не бізнес-план, де все треба обрахувати і обґрунтувати точніше, але, говорячи про цифри, не можна забувати й про нашу екологічну свідомість, яка за останні роки бюджетних злиднів шалено деградувала, опустилась буквально до печерного рівня. І ніякі лекції чи просвітницькі заходи не допоможуть, поки ми житимемо серед сміття./p>

Це особливо стосується приватного сектора, де , як жартує Микола Жуков, закон збереження матерії не діє. Бо, сміття тут, звичайно, утворюється, як і скрізь, але за його конкретне відро треба платити конкретні десять копійок, от і перекочовує сміття у лісосмуги чи на обочини доріг, до того ж дочекатися старенького сміттєвоза не так просто. А система трьох пакетів тут би максимально зняла проблему - органічні відходи могли б стати добривами для невеличких грядок, які є практично біля кожної хати.

Пам'ятаю, які жаркі баталії розгоралися на засіданнях міськвиконкому, коли мова заходила про підвищення плати за відро сміття: комунальники наполягали, бо машини старі, потребують ремонту, бензин дорожчає, грошей не вистачає, а чиновники і депутати доводили, що люди не платять і цих копійок, то більше й поготів не платитимуть...Якби ж енергію цих дискусій спрямувати на організацію ефективнішої системи, а для цього треба зовсім небагато - три-чотири рішення міської ради, які б регламентували справу, і серйозний партнер-виконавець, якому, звичайно, потрібні будуть гроші для того, щоб запустити схему в дію.

А якщо думати й про завтрашній день, а значить про зовсім інший рівень екологічної свідомості і кіровоградської громади, і українського суспільства в цілому, слід ставити питання про контрольованість сміттєвих потоків, адже сміття не має ні імені, ні прізвища і тому дуже легко опиняється в якомусь гаю чи річці. Звичайно, знайдеться багато таких, хто, м'яко кажучи, буде мало зацікавлений у подібній прозорості, Але в цій справі, як і в будь-якій іншій, має перемагати загальний інтерес, бо своє місто (хочеться сподіватись, не країну і не планету) ми маємо шанс перетворити на великий смітник.