Ви любите своє місто? Хочете прожити в ньому все життя? Вас усе влаштовує? Якщо так, то ви - унікум. Ми живемо в Кіровограді, в центрі України. Зазвичай поняття центр асоціюється з високим рівнем розвитку, чого не скажеш про наше місто. Більшість моїх знайомих - це молодь, майбутнє нашої країни. Вони прагнуть залишити місто свого народження і виїхати до Києва. Я знаю небагатьох людей, які хочуть залишитись тут... Чому? Чому нас тягне до столиці?

Тому, що ми не бачимо перспектив тут, на батьківщині. Наше місто ніби те кільце, яке випало з ланцюга. Ланцюг поремонтували, а кільце залишилося на узбіччі. Про нього забули.

"Ви звідки?" - "З Кіровограда".

"О, у вас такий низький рівень життя. Переїжджайте до нас, у нас краще", - пропонували одесити.

"Кіровоград? Де це?", - запитували кияни. Можливо, через власну неосвіченість, а можливо, нас дійсно не знають?

Я не бачу перспективи. Молодь прагне працювати, заробляти гроші. Але вакансій пропонується занадто мало. У більших містах більше можливостей знайти роботу. Як правило, зарплатня перевищує кіровоградську в 3-5 разів (щоправда, витрати на проживання також вищі). Крім того, з'являється шанс чогось у житті досягти.

Житло в Кіровограді з відомих причин дешевше, ніж в інших містах.

Ми не маємо класних супермаркетів, кав'ярень, нічних клубів. На це потрібні гроші. А хто буде вкладати гроші в кав'ярню, яка знаходиться в місті, де живуть люди, що не мають грошей на те, щоб сходити в цю саму кав'ярню?.. Це замкнене коло.

Коли під'їжджаєш до Кіровограда, в поїзді провідники проходять і зашторюють вікна. "Навіщо?", - запитала я. "Тому що у місцевих хлопчаків дуже поширені розваги - жбурляти камінням у вікна", - отримала відповідь. Просто чудово...

"О так, я був у вашому місті, у вас жахливі дороги", - діляться враженням ті ж кияни. А ми настільки звикли до цього дефекту, що він нам уже здається таким природним. Невже хтось може уявити Балашівку без ям чи вулицю Попова з гладеньким асфальтовим покриттям? Ми звикаємо до незручностей. І не проявляємо ніякої ініціативи, щоб змінити ситуацію на краще.

А мистецтво... Нещодавно почав працювати оновлений обласний художній музей, що знаходиться в центрі міста. Та хіба хтось із вас його відвідав? Ви скажете, що немає часу. А куди ви витрачаєте свій час? У місті є талановиті митці з цікавими ідеями, але тут їм не дозволять розвиватись, і вони тікають до Полтави, Харкова. Їх запрошують, їх готові цінувати і шанувати. А ми тільки з полегшенням зітхаємо.

"Кіровоградські дівчата дуже гарні і спокусливі", - нарешті! Хоч один схвальний відгук на нашу користь. Спасибі вам, дівчата, що ви, ходячи темними вулицями, приймаючи холодний душ, зберігаєте красу і вражаєте. Може, й справді краса врятує світ. Але на соціально-культурному рівні це не позначиться.