Тетяна КОГУТ, лікар-нарколог, голова Кіровоградського обласного відділення всеукраїнського благодійного фонду „Україна - дітям".

- Тетяно Петрівно, погодьтесь, у житті бувають такі випадки, коли зовсім відмовитись від спиртного неможливо...

- Я не закликаю до сухого закону. Тим більше, що ця практика довела свою неефективність. Одними заборонами мети не досягнеш. На жаль, у нашому суспільстві ще не досягнуто високої культури споживання спиртних напоїв... Але в тих випадках, коли людину можна назвати хворою на алкоголізм і якщо вона вирішила покласти край дурній звичці, то зайвими можуть стати і 20 грамів, бо вони здатні спровокувати рецидив, і всі попередні зусилля виявляться марними...

- Алкогольна спрага. Як її уникнути людині?

- Кожна людина народжується із певним набором ферментних особливостей організму, котрі й визначають його подальшу біохімічну життєздатність, у тому числі й можливості опору алкоголю, хоча нині генетична складова алкогольної залежності ще до кінця не вивчена.

- Нещодавно розшифровка генетичного коду засвідчила, що окрім індивідуальних властивостей є й певні генетичні знаменники для окремих народів, племен, груп родичів. Як на цьому тлі виглядає слов'янство?

- Не дуже задовільно. Хоча в українців у цілому спостерігається менша залежність від алкоголю, скажімо, ніж у росіян. Для останніх, мабуть, суттєвим став вплив у минулому фіно-угорських груп, де опір алкоголю ще менший.

- Який аспект алкогольної проблеми вас хвилює найбільше?

- Звичайно, його негативний вплив на дітей. Чи може вирости здоровою дитина, якщо в момент запліднення батьки були нетверезими?

- До речі, нещодавно вичитав, що за всіх перегинів горбачовської антиалкогольної кампанії (вирубка виноградників, скажімо) найбільш здоровим, незважаючи навіть на негативний вплив Чорнобиля, було покоління дітей, народжених між 1985-1990 роками, коли ця кампанія власне і проводилась...

- Звичайно, в умовах демократії вже не застосуєш усього арсеналу запобіжних заходів, як раніше. Та, мабуть, і не потрібно. Але з іншого боку, нині держава (в особі її представників у різних гілках влади) не повинна усуватися від планомірної і копіткої роботи, спрямованої на збереження майбутнього нації. Мова йде не тільки про розробку й прийняття різноманітних програм охорони здоров'я. Навіть елементарні обмеження на телерекламу спиртних напоїв здатні покращити ситуацію. Якби законодавчо визначити, щоб частина прибутків медіахолдінгів від алкогольної й тютюнової реклами йшла на створення соціально-попереджувальної реклами чи взагалі на підтримку організацій, що пропагують здоровий спосіб життя, то справа потроху б зрушила з місця... Нещодавно дізналася, що за останні п'ять років обсяг споживання пива на 60 відсотків перевищив купівлю міцних алкогольних напоїв. Зовні ніби й непоганий факт. Але ми вже маємо чимало випадків так званого пивного алкоголізму, від якого печінка людини руйнується ще швидше, ніж при вживанні горілки. До того ж впевнена, що це співвідношення не зовсім реальне, бо хто ж фіксує обсяги реалізації неякісної фальсифікованої алкогольної продукції? Дивує і те, що у рекламних біг-бордах горілки про шкоду для здоров'я (хоч і дрібними літерами!) все ж говориться, а на рекламі пива - ні.

- Зараз існує ціла низка методик, шкіл і засобів, спрямованих на подолання алкоголізму, у тому числі й масових сеансів психотерапевтів, ворожок. Як би ви оцінили їхню діяльність та запевнення про стовідсоткову гарантію позбавлення залежності від зеленого змія?

- По-перше, стовідсоткової гарантії успіху дати ніхто не може. По-друге, будь-який крок чи спробу позбавитися небезпечного способу життя можна тільки вітати.

На мою думку, є три передумови, які можуть допомогти людині позбавитися від алкоголю: кваліфікований нарколог із знанням психології, підтримка рідних, а головне - власне бажання почати нове життя. Коли приходить пацієнт, я найперше його запитую: „Що вас привело до мене?" Нерідко чую таку відповідь: „Та жінка сказала, щоб прийшов, бо з роботи виженуть..." У таких випадках розраховувати на успіх важко. Бажання людини має базуватися не тільки на негативному чиннику (позбавитися клопоту), а насамперед, на позитивному - відчути себе людиною, особистістю, спробувати духовно і психологічно відродитися.

- Приблизно на такому постулаті будують свою роботу і товариства анонімних алкоголіків.

- Так. Цей американський досвід, започаткований ще в 1936 році, відомий у нас під виглядом програми „12 кроків". Суть полягає в тому, що члени товариства усвідомлюють: алкоголізм - це майже невиліковна хвороба, просто потрібно не давати їй виходу із себе у зовнішній світ. Їхнє бажання не братися до пляшки зміцнюється за допомогою спеціальних медитацій і молитов. У цілому я позитивно оцінюю роботу таких груп. Єдине, що я б порадила їм, так це запрошувати до себе і професійного лікаря.

- На чому б ви хотіли акцентувати увагу дружин алкоголіків?

- Хай не сприймають пристрасть чоловіка до спиртного винятково як погані риси його характеру, бо алкоголізм - це, насамперед, хвороба, яку важко, але все ж таки можна лікувати. А врятувати людину лікарю без підтримки близьких - дуже складно.