ОСВІТА

Василь СУХОМЛИНСЬКИЙ І КІРОВОГРАДЦІ

В.СУХОМЛИНСЬКИЙ у колі провідних працівників освіти Кіровоградщини Борис ХИЖНЯК, заступник директора НМК ПТО, заслужений працівник народної освіти України, лауреат обласної премії В.О.Сухомлинського, Vechirka.uafor.net
22.04.2004, 15:23

... Кожного навчального року з першим дзвінком, з духмяними пахощами осіннього степу, ледь-ледь пожовклими від серпневої спекоти травою та листям до дітей Павлиської школи, що на Кіровоградщині, приходить казка ...

Приходить, щоб на все життя стати для них тим глибоким і кришталево чистим джерелом, яке постійно поповнюється думками великого Учителя, що створив казковий світ школи під блакитним небом радощів і добрих почуттів... Сьогодні, як і третину віку потому, педагоги нашого краю живуть і працюють так, як учив їх наставник Василь Олександрович Сухомлинський, що залишився у вічній пам'яті для кожного на все життя.

Для живого, безпосереднього спілкування і співпраці з Василем Олександровичем доля одміряла мені трохи більше десяти років, з 1958 по 1970. Це замало, але той період і сьогодні переді мною, нібито початок навчання у першому класі як директора і повного закінчення дванадцятирічної школи вже як заступника завідуючого обласним відділом народної освіти.

Упродовж півстоліття і сьогодні кожен із нас більш поглиблено вивчає його праці, звертаючись до них, коли щось стає незрозумілим у тих пошуках думок про майбутню систему освіти ХХІ століття. Пристрасно гортають його книги, перечитують праці, знов і знов заглиблюються в мудрі афоризми Сухомлинського. І здається, що він ніби поруч, і я, як і всі, звертаюсь до нього, ділюся своїми роздумами від зробленого і тривогами за долю освіти, за проблеми виховання...

Закрадається запитання, де ж першооснова того, що на Кіровоградщині так багато розумних, визначних людей, які згодом поповнили невичерпну криницю педагогічної думки не тільки нашого краю, а й усієї держави?

Дати однозначно відповідь важко, та глибоко переконаний, що, мабуть, і від тієї родючої на педагогічні таланти нашої матінки-землі, яка впродовж багатьох років давала елітні зерна, що проросли буйноцвітом на неосяжній ниві степової Кіровоградщини. Ось чому наш край і його столиця Кіровоград завжди були на передньому рубежі різноманітних підходів у галузі освіти. Це сміливі неординарні пошуки ще в 1867 році Миколи Федоровського у навчанні грамоти і професії в Єлисаветградському ремісничо-грамотному училищі (єдиному такому закладі царської Росії); стежинки Софії Русової в дошкільному вихованні; оригінальне розв'язання педагогічних проблем у перші роки існування Української держави (1917-1921); перші кроки становлення Антона Макаренка на теренах степового краю; неординарні підходи до навчально-виховного процесу в 50-70 рр. минулого століття (Василь Сухомлинський, О.Хмура, А.Рєзник, Іван Ткаченко); це і досвід випереджуючого переходу (порівняно з усім Союзом) від 7-річної до 8-річної освіти (Созонівська, Катеринівська, Аджамська та Кіровоградська № 25 восьмирічні школи, Павлиська середня та ін.); реалізація політехнічного принципу, створення учнівських виробничих бригад і таборів праці й відпочинку (Новопразька, Богданівська, Комишуватська, Кіровоградська № 5 середні школи та ін.); нові форми трудових об'єднань учнів-міні-колгоспів (Кропивницька середня школа); першість у створенні міжшкільних майстерень (1962), міжшкільних навчально-виробничих комбінатів (Гайворон, Новоукраїнка, Олександрія, Войнівка, Вільшанка) (1964); навчання дітей 6-річного віку (Знам'янський район, м.Знам'янка); дошкільне виховання (Суботці, Новоархангельськ, Кіровоград та ін.); перехід на модернізований зміст освіти в 70-ті роки; це й експериментальні підходи до розробки наукових основ диференціації навчання в старших класах (О.Хмура і його помічники в школах м. Кіровограда №№6,11,13, 14,18,24,27) і пізніше в початкових класах (Світлана Логачевська). Це той фон, де вмілим порадником, науковим керівником був і є Василь Сухомлинський.

Відійшовши від основної теми, я перервав свою розповідь, бо не міг не зупинитися на тому необхідному компоненті, без якого неможливе проникнення в сутність спадщини будь-якої особистості, без аналізу епохи, в якій ця особистість жила і працювала, завбачала втілення своїх думок, у ті соціальні умови, що провокували чи гальмували педагогічні ідеї. Але я безмежно гордий тим, що Кіровоградщина народила таких велетів педагогічної думки, як Григорій Костюк, Іван Білодід, О.Маринич, Т.Шашло, Семен Гончаренко, О.Скопенко, О.Хмура, серед них і ім'я Василя Сухомлинського.

І сьогодні нові й нові покоління звертаються і будуть звертатися до невичерпної криниці його педагогічної думки — спадщини нашого земляка, педагога-новатора, педагога-гуманіста.

Щодо філософії серця, ментально властивої українській душі, як зазначає академік Іван Зязюн, Сухомлинський ні з ким не порівняний. І хоча ми живемо в інші часи, багато ідей талановитого педагога і праці павлиського Аристотеля стали особливо актуальними.

Увага науковців і практиків зосереджується, зокрема, на вироблених у ході багаторічної творчої діяльності вимогах до загальнопедагогічної підготовки та особистісних якостей учителя, його дидактичної майстерності. Василь Олександрович, безумовно, поділяв переконання Костянтина Ушинського в тому, що особистість може виховати тільки справжня особистість, тому в своїй роботі з педагогічним колективом прагнув усебічно розкрити глибокий духовний потенціал і становлення кожного вчителя.

Значна частина праць Сухомлинського і практичне його сподвижництво присвячені розкриттю названої проблеми як головної умови ефективності здійснення навчально-виховного процесу.

У книгах "Павлиська середня школа", "Сто порад учителеві", "Серце віддаю дітям", "Методика виховання колективу", численних статтях і багатьох інших працях Василь Олександрович зробив вагомий внесок у розвиток філософії становлення педагога, стверджуючи: "щоб стати справжнім педагогом, вихователем дітей, треба віддати їм своє серце".

Любити дітей, згідно з його поглядами, — є необхідною, головною, провідною рисою здібностей педагога. "Перша, найголовніша якість — це глибока любов до дітей, органічна потреба у дитячому колективові, глибока людяність і здатність проникнути у духовний світ дитини, зрозуміти, відчути у кожному вихованцеві особистісне, індивідуальне", — писав В.Сухомлинський.

Неодноразово він відвідував м. Кіровоград, а педагоги обласного центру бували в Павлиші.

Під час таких зустрічей він завжди підкреслював, що без глибокого знання душі дитини, особливості її мислення, сприйняття оточуючого світу неможливе навчання і виховання, немає педагогічної культури. Тільки тому педагогу, який розуміє дитяче серце, глибоко й тонко відчуває психологію, доброму і розумному наставникові діти відкривають свої таємниці. Найважливішим інструментом у духовному світі школяра Василь Олександрович вважав слово вчителя.

Головне, що визначає ефективність слова вчителя, — його чесність, недопущення споживацького ставлення до мови, відсутність лицемірства, яке відразу відчувають діти.

Відповідаючи на питання, яке часто мені ставлять про те, як працювалося з такою відомою людиною, буду відвертим: було і складно, і легко. Складно тому, що він був тоді величиною в освітніх колах, людиною надзвичайно вимогливою до себе, до підлеглих, особливо до рідних і близьких (дружина Галина Іванівна і брат Сергій працювали в одній школі, старший брат Іван і сестра Меланія — теж учителі). Будучи людиною обов'язковою і державною, він намагався дотримуватися своїх задумів і, якщо запланував відвідати уроки того чи іншого вчителя, домовився з ним про це, то міг не відгукнутися на спонтанні розпорядження вищого начальства їхати на конференцію чи нараду. Буваючи в Кіровограді, він довго не затримувався (власного легкового авто не було, і в школі також), а поспішав додому, до школи: свої уроки, щоденна праця. І якщо він пропускав заплановане, то обов'язково надолужував, відвідував пропущені заняття, писав "пропущені сторінки, недописані роздуми". Адже в ранні години було написано оті сотні тисяч рядків його книг, статей, виданих мільйонним тиражем, у своєму рідному серцю Павлиші, який сьогодні справедливо називають столицею педагогічної думки.

Легко тому, що я завжди отримував насолоду від тієї зустрічі, розмови віч-на-віч, ненав'язливу, розумну пораду, причому нібито я й сам так хотів зробити. Вражала його незвичайна скромність, тактовність, гостинність і обов'язковість, одягався просто, але пристойно.

І треба було бачити, як його колеги та й уся добірна публіка, від міністра освіти до секретаря обкому партії, ловила кожне сказане Василем Олександровичем слово. Таким він був, коли я слухав його на нараді активу працівників освіти області в 1959 році, на нараді директорів, де він виступав з основною доповіддю "Яким повинен бути директор сільської школи", 20-21 серпня 1965 року в обласній філармонії. Це була вже друга моя зустріч на такому широкому освітянському форумі, де в залі були присутні керівники відділів народної освіти і директори шкіл, такі, як І.Ткаченко, Г.Перебийніс, С.Максютін, А.Рєзник, М.Скалевий, В.Конопляник, З.Сергієнко, П.Козуль, А.Москаленко, Б.Кофман і багато інших, чиї імена й тоді були досить відомі, його послідовники. До сьогодні в моїй пам'яті залишився спомин про той журавлиний ключ на педагогічному небосхилі Кіровоградщини, з його головним вожаком попереду.

А потім пригадуються його прекрасні неодноразові виступи на зльотах учителів, що проходили в м.Кіровограді, передача педагогічної естафети молодим колегам разом з О.Хмурою та І.Ткаченком і тепле батьківське слово побажання.

Ще одна пам'ятна зустріч. Незважаючи на хворобу і зайнятість, Василь Олександрович у червні 1968 року приїхав на нараду делегатів з'їзду вчителів України до м. Кіровограда (хоч міг поїхати прямо до Києва без наших настанов). Як і завжди, пам'ятаю, за столом президії він вибирав місце скраєчку, не біля начальства у центрі, слухав промовців дуже уважно, час від часу робив записи. Цього разу сидів у президії заклопотаний, серйозний, але бадьорий, трохи хвилюючись перед виступом. На трибуну вийшов енергійно, оглянув зал і почав говорити своїм тихим, м'яким, але переконливим голосом. Кожне слово, фраза виважені, продумані, сповнені його переживань, того, чим він жив. Це була змістовна промова, де висловлювалися думки, які для всіх, і для мене також, були повчальними. Він постійно закликав нас учитися любити дітей, вчив тому, чого не навчали нас у педінституті.

Не можу не згадати ще про один епізод. Ішов 1969 рік... Сухомлинський був уже знаменитим, входив у плеяду Героїв праці серед учителів держави, і політвідділ однієї виправної колонії запросив його на зустріч з ув'язненими... Василь Олександрович зателефонував до мене, щоб порадитися, як бути, на всі запрошення він через брак часу, тим паче у навчальний період, не міг їздити. А тут ще й такий заклад...

В принципі заперечень з мого боку не було, оскільки про цю зустріч була попередня розмова з начальником УВС області. У вересні цього року він виступає перед ув'язненими зі своїми переконаннями і роздумами щодо виховання. Він потім розповідав, як старанно готувався, продумував кожне слово і дуже хвилювався напередодні та в день виступу перед такою незвичайною аудиторією. Виклад його виступу я згодом прочитав, оскільки він був надрукований у газеті "Трудовая жизнь". Пізніше було випущено спеціальний плакат (для закладів подібного типу), але про нього (виступ) у засобах масової інформації ніде не повідомлялося впродовж 20 років поспіль.

Я пригадав про цей виступ ще й тому, що з часом в одній із шкіл м. Кіровограда побачив у холі школи стенд "Зустріч В.О.Сухомлинського з батьками". На моє запитання в одного з керівників закладу, чому "батьки" всі в чорних робах, а вікна закриті металевими решітками, він розгубився і не міг дати відповіді. Серед ув'язнених, безперечно, були і батьки, та не цієї школи, але мудре слово учителя, мабуть, психологічно і магічно вплинуло на цих людей.

Остання наша офіційна зустріч відбулася 15 квітня 1970 року в м. Кіровограді в обласній філармонії на урочистому засіданні з нагоди 100-річчя від дня народження В.І.Леніна. У перерві він був у колі освітян, своїх побратимів Г.Перебийноса, І.Ткаченка, О.Хмури, С.Скіпи, В.Кривошея, душевно ділився своїми творчими задумами.

Важко повірити, що це була остання наша зустріч і його соратників ще за його життя, ніщо не віщувало того разу близького кінця О.Хмури — у липні, а В.Сухомлинського — у вересні.

Це був найстрашніший, найтяжчий і найскорботніший для Кіровоградщини рік: два світила на педагогічному небосхилі згасли передчасно впродовж двох місяців.

Дуже прикро, що життя таких людей перервалося в ту пору, коли їхня творча діяльність знаходилась в апогеї повного розквіту і злету думок.

Поховали видатного педагога за 300 кроків від школи. Пам'ятник височіє над садами й озелененими байраками, що колись обсаджував зі своїми учнями В.Сухомлинський, над полями, які обробляють павлиські хлібороби — його вихованці, над луками, покритими ковилою... Обабіч дорога, яка веде до Кременчука та Полтави, на Василівку, Омельник, Онуфріївку, звідки почався його тернистий шлях на педагогічний олімп. Саме тут і пройшло майже все життя Василя Олександровича, звідти розпочиналися першовитоки його особистості.

... Стою з його рідними — матір'ю, сином Сергієм, донькою Ольгою, братами Іваном та Сергієм, сестрою Меланією — колегами, друзями і побратимами І.Ткаченком, Г.Перебийносом, з гостем із Москви, педагогами Кіровограда на найвищому місці селища Павлиш — біля підніжжя пам'ятника, де на високому чорному постаменті таке дороге нам погруддя Вчителя. Поруч юні піонери, його вихованці і шанувальники, на очах яких — невисохлі сльози пам'яті і жалоби за своїм Учителем... У кожного в руках квіти і сум в очах. А високо в небі пролітає неповний журавлиний клин і прямує до ставу, ніби відчуває, що і цієї осені не буде з ними вожака, який вів їх у вирій.

На відкриття пам'ятника з'їхалися представники Міністерства освіти СРСР і УРСР, наукових установ Києва, Москви, журналісти республіканських, обласних засобів масової інформації з усіх регіонів, були гості з інших областей. Виступи були короткими, але вагомими. Найбільше запам'ятався виступ М.Кашина з АПН СРСР, який сказав про внесок у педагогічну науку вченого-практика. Побратим Василя Олександровича Іван Гурович Ткаченко розпочав свій виступ так: "Перше, що я скажу про свого вчителя, духовного наставника й найдорожчого друга, що він не вмер, бо він мав у своєму серці те, що не вмирає; він живе вічно, як народ, що породив його, давши йому світлий розум, серце Данко й вогонь Прометея". Закінчив він свій виступ, закликаючи всіх зберігати і захищати педагогічну спадщину В.О.Сухомлинського та збагачувати власним досвідом його невмирущі ідеї народної педагогіки.

Так закарбовано його навічно в бронзі та граніті на пагорбі Павлиського цвинтаря, звідки видно школу з її постійним дитячим гомоном, навколишній світ. Біля постаменту стоять, мов вартові, прикарпатські ялини, посаджені його шанувальниками з того гірського краю. І якщо їдеш з боку кременчуцького шляху (за часів запорозьких козаків Кизкирменського), то він зустрічає кожного подорожнього і ніби запрошує до меморіального комплексу і школи, щоб доторкнутися до розуму і рук його творіння, залишеного нащадкам. У його бронзове обличчя повіває вітер із сивого Дніпра, а золотокосої осені — несе сріблясті павутини, які разом з ним відлітають у вічність ... Неподалік поховані і його мати, дружина.

Його ймення носять Павлиська школа, Український коледж м. Києва, Олександрійський педагогічний коледж, Кіровоградський інститут післядипломної педагогічної освіти, дитячий садок у м. Кіровограді, вулиці, відкрито музеї, кімнати, установлено меморіальні дошки. Ця пам'ять буде вічна, як і сам Учитель.

Сухомлинський навічно закарбований в історію м. Кіровограда як почесний громадянин. Цьому сприяли його постійні зв'язки з педагогами і громадськістю обласного центру.

Слід відзначити активну роботу впродовж багатьох років щодо пропаганди і впровадження у навчально-виховний процес педагогічної спадщини В.Сухомлинського міським управлінням освіти і його методичною службою, педагогічними колективами загальноосвітніх шкіл №№ 14,15,16,18,21, 22,23, гімназією №9, науково-педагогічним комплексом, дитячими дошкільними закладами №№ 24,72 та ін.

Двічі на державному рівні приймалося рішення про увіковічнення пам'яті: перший раз, після його смерті, про встановлення пам'ятника-погруддя на могилі та видання творів.

Удруге — через 30 років, опісля 15 травня 2003 року Верховна Рада України приймає рішення "Про відзначення 85-річчя від дня народження В.О.Сухомлинського", яким оголошує 2003-2004 навчальний рік роком Василя Олександровича Сухомлинського. Цією постановою передбачено проведення цілого ряду заходів щодо підготовки та відзначення на державному рівні його ювілею, створення на базі загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів імені В.О.Сухомлинського Національного педагогічного комплексу; видання протягом 2002-2008 років зібрання вибраних його творів, карбування ювілейної монети; створення на базі Кіровоградського інституту післядипломної педагогічної освіти науково-методичного центру Академії педагогічних наук України з проблеми вивчення та впровадження педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського. На нашу думку, найбільш значущим є встановлення щорічної Державної премії імені В.О.Сухомлинського для кращих учителів і керівників загальноосвітніх навчальних закладів України та стипендії імені В.О.Сухомлинського для кращих студентів вищих навчальних закладів. Цим рішенням ще раз підкреслилась значимість його спадщини для розбудови національної освіти України.

У 2001 році рішенням Кіровоградської обласної ради від 23 червня 2001 року № 233 було встановлено педагогічну премію обласної ради та обласної державної адміністрації імені В.О.Сухомлинського. Через рік рішенням третьої сесії Кіровоградської обласної Ради 6 вересня 2002 року № 74 було внесено зміни до попередніх рішень і затверджено Положення про обласну педагогічну премію імені В.О.Сухомлинського. Приємно відзначити, що першими лауреатами обласної педагогічної премії стали чотири жителі м. Кіровограда: А.Постильняк, Т.Васютіна, А.Яровий і автор цієї оповіді Борис Хижняк (ред). У зв'язку з відзначенням у вересні 2003 року 85-річчя від дня народження видатного українського педагога-гуманіста Василя Олександровича Сухомлинського, рішенням шостої сесії двадцять четвертого скликання від 24 січня 2003 року № 144 оголошено 2003 рік на Кіровоградщині роком В.О.Сухомлинського та затверджено заходи його проведення.

Підсумовуючи роздуми про В.О.Сухомлинського, хочу сказати: це була надзвичайно скромна, цілеспрямована натура, тиха і навіть, незважаючи на знаменитість, трохи сором'язлива людина, жила у ньому титанічна сила волі і духу, невичерпна енергія, воля бійця за справедливість, за долю освіти і виховання майбутнього.

Наші зустрічі з В.О.Сухомлинським, аналіз його педагогічних надбань дозволяють встановити безпосередній зв'язок творчої праці директора і вчителя з ефективністю здійснення навчально-виховного процесу. А звідси — побачити шляхи та зрозуміти сутність активізації пізнавальної діяльності учнів у сучасній школі, яка зазнає значних реформ, допомагає вчителю трансформувати її структурні компоненти, а тим самим — удосконалювати педагогічну майстерність, в т.ч. і педагогічну культуру вчителя.

Усе життя й діяльність В.О.Сухомлинського були пройняті великим оптимізмом, сміливим новаторством у педагогічній теорії і практиці, впевненим поглядом у майбутнє. Він своєю титанічною працею, творами, наробками переконливо проектував школу ХХІ століття , а в ній — молоду людину, сильну, з активною життєвою позицією і водночас — добру, люблячу, щасливу.

У всій його спадщині — відблиск яскравої особистості, самобутнього таланту сільського вчителя, у ній пломінь його серця. Адже сьогодні можна сказати: вся його триєдина система тісного взаємозв'язку "сім`я — дитина — школа", що випливає в гармонійній єдності інтересів суспільства й громадянина, покликана змалку виховувати найблагородніші почуття Людини і Громадянина.

Сміливо можна сказати, що Сухомлинський теж був поетом дитячої душі, бо всім своїм талантом, усім серцем, відданим дітям, розумом — наш сучасник. Біографія його не обірвалася з його смертю, вона продовжується в його справах. Тому він з нами, бо дивився у сьогодення, підтвердивши це своїми масштабними працями, що слугуватимуть багатьом поколінням. Його сподвижництво осяяне глибиною думок і животрепетною емоцією, відбите в незліченних дослідженнях науковців усього світу, творах художньої літератури, а також у кіно, театрі, малярстві, скульптурі. Можливо, прийде час, і про нього складуть (окрім бібліографії) велику літературну хрестоматію із шанобливих відгуків про такий нелегкий, але доконче потрібний для поступу людства благородний труд Учителя.

Мабуть, є якась містика, бо в своїй статті в газеті "Правда" за 1 вересня 1970 року, яка побачила світ за день до його смерті, Сухомлинський висловив своє відчуття, ніби серця заповіт: "Нарешті, останнє моє побажання...: нехай на все життя збережеться у вашій душі трепетне, шанобливе почуття, коли ви згадаєте про шкільний дзвоник і парту, про підручник і сувору тишу в класі... і щоб, проходячи повз школу, ви скинули шапку, щоб шкільні роки згадували із щемливим почуттям любові і вдячності". Скинемо шапку, із вдячністю доземно вклонимося великій мудрості цієї Людини, яка перейшла в інше буття та залишилася на віки для всіх нас Учителем.

Архів "ВГ-Освіта"

 19.05.06, 10:02 Кіровоградському педуніверситету потрібне нове приміщення
 10.11.05, 19:20 Лише на позитивних емоціях. Спеціальна загальноосвітня школа №1
 12.09.05, 15:40 Учителі вчителів
 30.08.05, 20:19 Готуємося до школи. Перший раз у перший клас
 11.03.05, 15:38 Велика дружна родина. Кіровоградська "Спеціальна загальноосвітня школа-дитячий садок для дітей із вадами слуху"
 05.02.05, 07:14 Педагоги і просвітяни: люди, що роблять спільну справу
 28.01.05, 16:32 Кіровоградська гімназія ім.Шевченка. Платна безплатна освіта
 28.01.05, 16:30 Кіровоградська гімназія ім.Шевченка. "Хочемо вірити, що хвиля оновлення змиє весь бруд і непотріб"
 28.01.05, 16:26 ГРОНУ — на варті порядності, професіоналізму і закону
 03.09.04, 14:11 Навчальний заклад — як домівка (Олександрійська загальноосвітня І-ІІІ ступенів школа-інтернат для дітей-сиріт і дітей...)
 03.09.04, 14:09 У селі Покотиловому Новоархангельського району Кіровоградщини відбудована сільська школа
 09.08.04, 13:09 Санітарний стан кіровоградських шкіл задовільний?
 12.05.04, 14:03 ЗАЯВА Кіровоградської обласної державної адміністрації (у зв'язку із ситуацією, що склалася навколо діяльності Кіровоградської міської гімназії імені Т.Г.Шевченка...)
 22.04.04, 15:23 Василь Сухомлинський і Кіровоградці
 20.04.04, 15:47 Кіровоградська гімназія ім.Т.Г.Шевченка. Багато галасу. А чи даремно?
 29.03.04, 13:47 "Міській раді слід звернути увагу на стан освіти в кіровограді"
 18.03.04, 20:04 Кіровоградська гімназія №5. Прокуратура порушила кримінальну справу
 18.03.04, 19:03 Вчителі української гімназії голодували і протестували
 06.02.04, 19:01 Названо кращих учителів Кіровограда
 20.11.03, 20:08 Освітянський місток: Кіровоград — Павлиш
 19.11.03, 12:51 Молодість — це стан душі, а студентство — покликання
 07.10.03, 00:21 Свято першого 40-річчя. Кіровоградська ЗОШ №34
 02.10.03, 20:33 Обдаровані діти зможуть поїхати в США
 27.09.03, 20:14 Замість лекцій — шукали квартири
 22.09.03, 16:07 Конкурс на кращий твір студентської та учнівської молоді "Люблю я ніжно місто над Інгулом"
 12.09.03, 07:42 У кіровоградські школи та дитсадки завезено 14 тонн картоплі
 09.09.03, 12:49 Начальника управління освіти і науки Кіровоградщини про підготовку освітніх закладів до нового навчального року
 01.09.03, 11:24 І фермер, і викладач. Віталій Лубинець
 28.08.03, 17:01 Лариса Костенко: "Навчальний рік розпочинаємо без боргів"
 14.08.03, 19:43 Напередодні 1 вересня. Не старі, а мудрі
 11.08.03, 20:39 Кіровоградські навчальні заклади готуються до нового навчального року
 18.07.03, 21:22 За перемогу — грамота міністерства та комп'ютер від "Кіровоградобленего"
 18.07.03, 13:01 Маленький Оксфорд, або Філософія успіху
 11.07.03, 17:39 Університет надії. Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна"
 26.06.03, 15:32 Освітянська профспілка Кіровограда подала в суд
 20.06.03, 17:41 Медалі — це лише моральний стимул
 19.06.03, 10:19 Приватна освіта. Хай тобі фортунить, "Фортуно"
 09.06.03, 12:29 Літо-2003. Де і як відпочиватимуть кіровоградські школярі
 03.06.03, 12:15 Підсумкова державна атестація — відповідальний рубіж у навчанні
 30.05.03, 15:36 Після профтехучилища — хоч до Канади
 29.05.03, 12:11 Перші випускники кіровоградської філії Київського університету туризму, економіки і права
 20.05.03, 12:21 Кіровоградський інститут комерції. Перспективи розвитку
 16.05.03, 22:53 Валерій Радул — новий ректор КДПУ
 15.04.03, 11:56 Було наче вчора (Ганна Павлівна Клюй)
 12.04.03, 13:12 Якщо родина — неблагополучна
 29.03.03, 21:39 Бюджет-2003. Допекло
 26.03.03, 16:58 Скільки учнів у Кіровограді
 11.03.03, 17:02 Учні спеціальної школи розпочали навчання в новому приміщенні
 21.02.03, 16:00 У школах Кіровограда — карантин
 21.02.03, 15:58 Відбулося розширене засідання колегії управління освіти та науки Кіровоградської ОДА
 19.02.03, 15:42 Шлях до гастриту пролягає крізь дитинство
 19.02.03, 13:16 Слідами наших виступів. Кошти на ремонт школи — після затвердження бюджету міста
 13.02.03, 17:32 "Різдвяний Ангел" відвідує кіровоградські школи
 11.02.03, 11:39 Столична університетська освіта... в Кіровограді
 02.02.03, 05:18 Кіровоградська допоміжна школа №1 змінить адресу
 21.01.03, 23:48 Учитель року (Кіровоград)
 03.01.03, 10:36 Хто ж навчить нас любити Україну?
 24.12.02, 13:05 Освітня галузь потребує підтримки
 16.12.02, 14:41 Уже десять років школа тріщить по швах. То чи дочекається вона капремонту в наступному році?
 13.12.02, 16:10 Будемо платити чи ні?
 13.12.02, 00:12 Учні молодших класів Кіровограда пішли на канікули
 24.11.02, 09:10 Громадянська освіта в кіровоградських школах
 21.11.02, 20:38 Перша десятка - в десятку
 14.11.02, 21:31 У кіровоградській ЗОШ №26 знову новосілля
 12.11.02, 15:20 Великий гріх - у старця торбу забирати. Освітяни Кіровограда обговорюють проблеми галузі з народним депутатом А.Антоньєвою
 29.10.02, 10:51 Якщо депутати підтримають програму „школярик", то дітей у Кіровограді безплатно підвозитимуть до школи
 28.10.02, 12:51 Школа-інститут на Новомиколаївці
 06.10.02, 14:02 Легше любити увесь світ, ніж одну дитину
 06.10.02, 12:50 Одна з багатьох, але така - єдина
 06.10.02, 12:46 Шлях до дітей - знання
 03.10.02, 15:19 Влада вітає вчителів
 20.09.02, 17:58 Учитель - вічний учень
 09.09.02, 14:44 Невже наші діти не заслуговують склянки молока?
 09.09.02, 14:39 Матимемо своїх дипломованих менеджерів туризму
 03.09.02, 12:39 Влада обіцяє школам легше життя
 26.08.02, 11:01 Кіровоградські заклади освіти не готові до нового навчального року
 24.08.02, 09:23 У кіровоградській ЗОШ №17 навчилися виготовляти кришки для люків
 16.08.02, 21:22 Cкільки „коштуєш", школярику, або 150 гривень за підручники
 16.08.02, 20:16 Каждый пятый выпускник высшей школы в Японии не может устроиться на работу
 13.08.02, 15:47 Дайте школам затишок! До першого дзвінка - лише три тижні
 21.07.02, 15:00 Ремонт покрівель кіровоградських шкіл у розпалі
 05.07.02, 14:16 Скільки коштують знання?
 27.06.02, 14:10 До побачення, школо! Життя кличе далі!
 27.06.02, 14:00 Кількість випускників у Кіровограді
 27.06.02, 11:36 Виплата відпускних освітянам - під контролем
 19.06.02, 11:07 "Той, хто хоче обрати собі спеціальність і вчитися, таку можливість має"
 07.06.02, 05:27 Без недовіри - до телефону довіри
 31.05.02, 11:17 Чи отримають освітяни відпускні?
 28.05.02, 12:33 Освіта Кіровоградської області. Цифри і факти
 26.05.02, 14:03 На Кіровоградщині для батьків нинішніх випускників запроваджено телефон довіри
 03.02.02, 16:42 Вчитель року-2001. Є вища роль: вона проста, як хліб

"ВГ" №4
(21.01.2005)

Кировоградська обл.
Кожній школі — міліціонера!
















Украинския баннерная

Copyright © 2001–2006 "Vechirka.uafor.net" :: Design & Creation
Використання текстових матерiалiв cайту дозволяється лише з активним посиланням (гіперлiнком) на www.Vechirka.uafor.net.
Використання фотоматеріалів сайту без письмового дозволу ЗАБОРОНЕНО!
Использование текстовых материалов сайта разрешается только с активной ссылкой (гиперссылкой) на www.Vechirka.uafor.net.
Использование фотоматериалов сайта без письменного разрешения ЗАПРЕЩЕНО!