ОСВІТА

ХТО Ж НАВЧИТЬ НАС ЛЮБИТИ УКРАЇНУ?
Світлана Орел, vechirka.uafor.net
03.01.2003, 10:36

Курси підвищення кваліфікації національних кадрів з українознавства, які зібрали викладачів цього предмету, історії, української мови та літератури, офіцерів-вихователів військових частин у Кіровоградському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти, викликали ажіотаж серед інтелектуальних кіл області. Ще б пак! Таке гроно гучних наукових авторитетів навряд чи коли водночас відвідувало Кіровоградщину - професори Леонід Залізняк, Ярослав Калакура, Юрій Мицик, Володимир Сергійчук, Ганна Скрипник, Валерій Солдатенко, Петро Кононенко, Дмитро Горбачов, Василь Яременко. Щодень (протягом декади) новий лектор збирав зацікавлені аудиторії, куди сходилися, крім слухачів курсів, працівники місцевих музеїв, журналісти, краєзнавці. Ця подія, до якої безпосередньо причетні центр "Українознавство" товариства "Знання" України (директор Анатолій Мартинюк), Українська федеральна кредитна спілка "Самопоміч" м. Нью-Йорка (президент Богдан Кекіш), Координаційний комітет допомоги України в США (голова Володимир Воловодюк) та управління освіти і науки облдержадміністрації, засвідчила величезний інтерес до українознавчої науки, потребу самопізнання (під час прес-конференції один із офіцерів-вихователів заявив, що до відвідання курсів він краще знав історію Стародавнього Риму, ніж власної держави) та всебічної підтримки тих, хто взявся викладати цей предмет, який сьогодні не входить до державного навчального компоненту. Заступник директора Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Андрій Іванко проведення курсів назвав прикладом плідної співпраці громадських організацій, діаспори та державних структур. Слід зазначити також, що суперечності, які існують між науковцями у Києві (серед названих лекторів кіровоградських курсів вони присутні теж), менше всього цікавили слухачів, важливішими для них були науковий доробок, особистісна позиція та розуміння кожного з гостей тих процесів, які сьогодні тривають у суспільстві і зокрема в освіті. До речі, подібні курси відбуваються не лише в Кіровограді, а по всіх обласних центрах, де їх слухачами стануть більше 1700 чоловік, з видачею свідоцтв державного зразка.

У той же час проведення курсів висвітлило й великі проблеми з викладанням українознавства на Кіровоградщині та несформованість загального підходу до цього предмета у державі.

1. УКРАЇНА - "КРАСИВАЯ ОТВЛЕЧЕННОСТЬ"?

Новий рік та Різдво - час, коли Україна дзвенить щедрівками та колядками. Дитячі ватаги ходять тепер уже не тільки по сільських хатах, а й по міських квартирах. Коли вони тільки з'явилися після багаторічного табу, серце раділо таким змінам і здавалося - ось вони, живі паростки нашого національного відродження і піднесення. Але з кожним роком росло розчарування - замість барвистих, дотепних вітань, багатоголосої, на різні мотиви, коляди, з дитячих уст лунало безбарвне "Колядін-колядін, я у бабушки адін" або у кращому випадку скоромовкою "Коляд-коляд, колядниця, добра з маком паляниця...". І все. Навряд чи щоб таке колядування запам'яталося і самій дітворі, бо воно швидше нагадує святковий збір данини з довірливих лохів...

Справжнє ж колядування-щедрування залишає слід у серці кожного, хто брав у ньому участь. Кілька років тому ним струснули кіровоградський спальний мікрорайон Попова-Пацаєва і власне життя, бо таке не забувається, тодішня вчителька 35-ої школи Людмила Куньова разом зі своїми вихованцями. У кожній квартирі - на 30-40 хвилин поетично-пісенна вистава із жартами, з побажаннями, після якої плакали від зворушення та вдячності і старі, й молоді. Таким колядникам не те що п'ятака, душу хочеться віддати... У подібні хвилини, як стверджують етнологи, відбувається певний катарсис. Якщо в цю мить людина сприймає рідну національну культуру, вона дістає духовну можливість повної самореалізації. І навпаки, коли відбувається насаджування чужої культури, йде перекодування, і можливості звужуються.

Хто навчить дітей подібним речам? Хто дасть їм хоча б раз у житті відчути той духовний катарсис, який колись, можливо, утримає їх від негромадянського вчинку чи неморальної поведінки? І батьки, й учителі історії, мови та літератури - так, але найперше - то мав би бути викладач українознавства. Того, яке на Кіровоградщині викладається у 12 відсотках шкіл, а в семи районах області взагалі забули, що це таке. Того, яке у нас викладають 40 відсотків педагогів початкових класів, 40 - філологів, 10-15 - істориків, а також учителі музики, малювання, географії і навіть хімії та біології.

Але не це основна проблема у справі викладання українознавства. Бо цьому предмету, незалежно від фаху, може навчати лише небайдужа людина, така, якій ота національна свідомість молоді, як гвіздок у серці. У цьому переконана Людмила Калкіна, вчитель загальноосвітньої школи №1, яка ще у 1988-89-му роках почала цікавитися народознавством, збирати старовинні речі, відкрила українську світлицю. Скільки таких світлиць, музеїв, куточків з'явилося на початку 90-их по всій Україні! Але та хвиля, не одержавши відповідної підтримки та розвитку, поступово згасає, тримаючись на ентузіазмі самовідданих одиниць. Так само майже припинило свою діяльність Кіровоградське методоб'єднання вчителів народознавства, яке спочатку активно заявило про себе. Добре, якщо відмирає те, що було показним і формальним, але ж самі по собі речі не винні, що немає поряд душі, яка б уміла і хотіла оживити їх у дитячих очах, надати їм глибокого, сакрального змісту, аби вони стали не лише ознакою побутової культури, а й символом зв'язку поколінь. Цей зв'язок, до речі, з року в рік слабшає, крім інших об'єктивних причин, ще й тому, що старше покоління в нашій державі сьогодні - уособлення злиднів і низького рівня життя. Родинною повагою і любов'ю такий бар'єр, звичайно, можна подолати, але якщо вони є і з ними все в порядку.

У багатьох родинах з об'єктивних чи суб'єктивних причин такий зв'язок втрачений, ціннісні орієнтири формуються під впливом поверхових ознак нинішнього моменту. Отож, дитина, відповідаючи на запитання про домашні обереги, називає у першу чергу... пістолет. Це конкретний випадок, який стався у конкретній школі. Ось тому та ж Людмила Калкіна намагається максимально наблизити свої уроки до реальності і до практичних потреб, скажімо, майбутньої молодої сім'ї. Вона переконана, що саме на уроках народознавства діти найбільше розкривають душу, самовисловлюються, самореалізовуються. Людмила Іванівна пригадує, як у кінці 80-их, коли вперше зацікавилася народознавством, відчула у своїй душі ніби якусь порожнечу, яку слід заповнити саме цими красою і теплом. Духовну порожнечу в дитячих душах часом заповнює зовсім інша субстанція, ворожа і шкідлива і для самої дитини, і для суспільства. Жаль, що ми цього часто не розуміємо, піддаючись тривіальним потребам і намагаючись встигнути за темпом нинішнього життя. Особливо це стосується навчальних закладів нового типу, де увага до комп'ютерної грамотності та іноземних мов майже повністю витіснила виховання причетності до минулого і майбутнього рідної землі, свого роду, нації. У нашій області, наприклад, лише половина таких закладів практикують викладання українознавства.

Мимоволі пригадується Володимир Короленко, який в "Истории моего современника" писав: "Казак Шевченко, его гайдамака, его мужик и дивчина представлялись для меня, например, красивой отвлеченностью. Мужика Некрасова я никогда не видел, но чувствовал его больше. Всегда за непосредственным образом некрасовского "народа" стоял интеллигентный человек, со своей совестью и своими запросами...вернее - с моей совесть и моими запросами..." Чому Короленко відчував саме так, є багато пояснень, не останнє з яких - вплив ідеології Російської імперії. Але чи багато змінилося з того часу? Чи не зростають в Україні усе нові й нові покоління інтелігентних людей, які є її плоть від плоті, але для яких вона продовжує залишатися "красивой отвлеченностью"?

2. "ПОЧУТТЯ ОБОВ'ЯЗКУ ЛЮДИНИ ПЕРЕД НАЦІЄЮ ВИНИКАЄ ТОДІ, КОЛИ НАЦІЯ ЇЙ ДОРОГА, ВАРТІСНА"

Отож, у викладанні народознавства-українознавства сьогодні немає чітко визначених критеріїв. По-перше, народознавство чи українознавство? Навіть неспеціаліст розуміє, що це різні речі. Почавши зі створення етнографічних музеїв, фольклорних колективів, повернення до основ родинної педагогіки, авангард українського вчительства та науковці дійшли розуміння того, що вивчення традицій, звичаїв, побуту і фольклору замало, аби виховати громадянина свідомого долі своєї нації, готового сприймати і розвивати українську національну ідею вже на зрізі свого життя і власної позиції (присутність цього і відрізняє зріле суспільство, здатне успішно вирішувати внутрішні проблеми і адекватно реагувати на виклики часу, від аморфної, аномічної спільноти, яку маємо зараз).

Міністерство освіти разом з інститутом народознавства, який очолював доктор філологічних наук, професор Степан Павлюк, згадує Олена Король, яка пізніше стала автором Програми з українознавства, скликало круглий стіл, на обговорення якого було винесено державну програму з українського народознавства, тобто, фактично було запропоновано половинчастий крок. Але гору взяла позиція, яка відстоювала існування українознавства, як цілісної науки. У її розвитку та утвердженні значну роль зіграв інститут українознавства, очолюваний професором Петром Кононенком. Саме вчена рада цієї науково-дослідної установи, яка підпорядковується безпосередньо Міністерству освіти і науки, затвердила Програму з українознавства для I-XII класів середньої загальноосвітньої школи.

Не обходиться у цій справі і без академічних суперечок. Наприклад, група науковців вважає, що українознавство, як окремий предмет, у школі не потрібен, а такими знаннями треба насичувати всі інші предмети. Наукові суперечки - це одне, але, як стверджує Олена Король, в українознавства, як у новочасної філософії, і у наукових, і у чиновницьких колах є багато прихованих і відвертих ворогів, які й домоглися витіснення його з навчальних планів.

Отож, сьогодні все віддано на розсуд директорів шкіл та того, чи є у навчальному закладі відповідно підготовлений і зацікавлений учитель. То що ж викладають у нашій області - народознавство чи українознавство? Кому що заманеться. Людмила Калкіна, наприклад, вважає, що вона викладає народознавство. А Володимир Яремчук із Ульянівської середньої школи №1, який, за його словами, побачив, що тієї незалежної України, якої ми хочемо, у свідомості дітей немає, що й підштовхнуло його взятися за цю справу, викладає українознавство. Як і Михайло Пензяков із Паліївської середньої школи Маловисківського району. Завідуюча навчально-методичним кабінетом українознавства і краєзнавства обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Лариса Гайда вважає, що і один, і другий предмет мають право на життя. Але біда і першого, і другого - відсутність конкретних підручників для різних класів (крім початкових), а основна - єдиної концепції національного виховання й усвідомлення потреби підвищення самоповаги політичної нації.

Підручників не вистачає не тільки у школах, у Кіровоградському педагогічному університеті імені Володимира Винниченка, де на історичному факультеті діє кафедра народознавства (?) та історії культури, теж гостро відчувається брак підручників, які останніми роками не перевидаються. Більше того, Олена Король впевнена, що студенти, аби викладати українознавство на сучасному рівні, мали б вивчати націологію, націософію, а не етнологію, як це робиться сьогодні.

Викладачі кафедри готують для студентів підручник з українознавства із вкрапленням регіональних особливостей, але одна із співавторів Світлана Проскурова впевнена, що вийде з друку він убогеньким, на сірому папері, бо ставлення до українознавства в університеті таке, що люди, які цим займаються, практично йдуть проти течії.

Сумно. Чомусь ніяк ми не зрозуміємо, що почуття обов'язку людини перед нацією виникає тоді, коли нація їй дорога, вартісна, коли вона чітко уявляє її історію, культуру, ментальність, історичну місію, ясно усвідомлює свою належність до цього духовного всесвіту, свою відповідальність за нього і перед ним.

Архів "ВГ-Освіта"

 19.05.06, 10:02 Кіровоградському педуніверситету потрібне нове приміщення
 10.11.05, 19:20 Лише на позитивних емоціях. Спеціальна загальноосвітня школа №1
 12.09.05, 15:40 Учителі вчителів
 30.08.05, 20:19 Готуємося до школи. Перший раз у перший клас
 11.03.05, 15:38 Велика дружна родина. Кіровоградська "Спеціальна загальноосвітня школа-дитячий садок для дітей із вадами слуху"
 05.02.05, 07:14 Педагоги і просвітяни: люди, що роблять спільну справу
 28.01.05, 16:32 Кіровоградська гімназія ім.Шевченка. Платна безплатна освіта
 28.01.05, 16:30 Кіровоградська гімназія ім.Шевченка. "Хочемо вірити, що хвиля оновлення змиє весь бруд і непотріб"
 28.01.05, 16:26 ГРОНУ — на варті порядності, професіоналізму і закону
 03.09.04, 14:11 Навчальний заклад — як домівка (Олександрійська загальноосвітня І-ІІІ ступенів школа-інтернат для дітей-сиріт і дітей...)
 03.09.04, 14:09 У селі Покотиловому Новоархангельського району Кіровоградщини відбудована сільська школа
 09.08.04, 13:09 Санітарний стан кіровоградських шкіл задовільний?
 12.05.04, 14:03 ЗАЯВА Кіровоградської обласної державної адміністрації (у зв'язку із ситуацією, що склалася навколо діяльності Кіровоградської міської гімназії імені Т.Г.Шевченка...)
 22.04.04, 15:23 Василь Сухомлинський і Кіровоградці
 20.04.04, 15:47 Кіровоградська гімназія ім.Т.Г.Шевченка. Багато галасу. А чи даремно?
 29.03.04, 13:47 "Міській раді слід звернути увагу на стан освіти в кіровограді"
 18.03.04, 20:04 Кіровоградська гімназія №5. Прокуратура порушила кримінальну справу
 18.03.04, 19:03 Вчителі української гімназії голодували і протестували
 06.02.04, 19:01 Названо кращих учителів Кіровограда
 20.11.03, 20:08 Освітянський місток: Кіровоград — Павлиш
 19.11.03, 12:51 Молодість — це стан душі, а студентство — покликання
 07.10.03, 00:21 Свято першого 40-річчя. Кіровоградська ЗОШ №34
 02.10.03, 20:33 Обдаровані діти зможуть поїхати в США
 27.09.03, 20:14 Замість лекцій — шукали квартири
 22.09.03, 16:07 Конкурс на кращий твір студентської та учнівської молоді "Люблю я ніжно місто над Інгулом"
 12.09.03, 07:42 У кіровоградські школи та дитсадки завезено 14 тонн картоплі
 09.09.03, 12:49 Начальника управління освіти і науки Кіровоградщини про підготовку освітніх закладів до нового навчального року
 01.09.03, 11:24 І фермер, і викладач. Віталій Лубинець
 28.08.03, 17:01 Лариса Костенко: "Навчальний рік розпочинаємо без боргів"
 14.08.03, 19:43 Напередодні 1 вересня. Не старі, а мудрі
 11.08.03, 20:39 Кіровоградські навчальні заклади готуються до нового навчального року
 18.07.03, 21:22 За перемогу — грамота міністерства та комп'ютер від "Кіровоградобленего"
 18.07.03, 13:01 Маленький Оксфорд, або Філософія успіху
 11.07.03, 17:39 Університет надії. Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна"
 26.06.03, 15:32 Освітянська профспілка Кіровограда подала в суд
 20.06.03, 17:41 Медалі — це лише моральний стимул
 19.06.03, 10:19 Приватна освіта. Хай тобі фортунить, "Фортуно"
 09.06.03, 12:29 Літо-2003. Де і як відпочиватимуть кіровоградські школярі
 03.06.03, 12:15 Підсумкова державна атестація — відповідальний рубіж у навчанні
 30.05.03, 15:36 Після профтехучилища — хоч до Канади
 29.05.03, 12:11 Перші випускники кіровоградської філії Київського університету туризму, економіки і права
 20.05.03, 12:21 Кіровоградський інститут комерції. Перспективи розвитку
 16.05.03, 22:53 Валерій Радул — новий ректор КДПУ
 15.04.03, 11:56 Було наче вчора (Ганна Павлівна Клюй)
 12.04.03, 13:12 Якщо родина — неблагополучна
 29.03.03, 21:39 Бюджет-2003. Допекло
 26.03.03, 16:58 Скільки учнів у Кіровограді
 11.03.03, 17:02 Учні спеціальної школи розпочали навчання в новому приміщенні
 21.02.03, 16:00 У школах Кіровограда — карантин
 21.02.03, 15:58 Відбулося розширене засідання колегії управління освіти та науки Кіровоградської ОДА
 19.02.03, 15:42 Шлях до гастриту пролягає крізь дитинство
 19.02.03, 13:16 Слідами наших виступів. Кошти на ремонт школи — після затвердження бюджету міста
 13.02.03, 17:32 "Різдвяний Ангел" відвідує кіровоградські школи
 11.02.03, 11:39 Столична університетська освіта... в Кіровограді
 02.02.03, 05:18 Кіровоградська допоміжна школа №1 змінить адресу
 21.01.03, 23:48 Учитель року (Кіровоград)
 03.01.03, 10:36 Хто ж навчить нас любити Україну?
 24.12.02, 13:05 Освітня галузь потребує підтримки
 16.12.02, 14:41 Уже десять років школа тріщить по швах. То чи дочекається вона капремонту в наступному році?
 13.12.02, 16:10 Будемо платити чи ні?
 13.12.02, 00:12 Учні молодших класів Кіровограда пішли на канікули
 24.11.02, 09:10 Громадянська освіта в кіровоградських школах
 21.11.02, 20:38 Перша десятка - в десятку
 14.11.02, 21:31 У кіровоградській ЗОШ №26 знову новосілля
 12.11.02, 15:20 Великий гріх - у старця торбу забирати. Освітяни Кіровограда обговорюють проблеми галузі з народним депутатом А.Антоньєвою
 29.10.02, 10:51 Якщо депутати підтримають програму „школярик", то дітей у Кіровограді безплатно підвозитимуть до школи
 28.10.02, 12:51 Школа-інститут на Новомиколаївці
 06.10.02, 14:02 Легше любити увесь світ, ніж одну дитину
 06.10.02, 12:50 Одна з багатьох, але така - єдина
 06.10.02, 12:46 Шлях до дітей - знання
 03.10.02, 15:19 Влада вітає вчителів
 20.09.02, 17:58 Учитель - вічний учень
 09.09.02, 14:44 Невже наші діти не заслуговують склянки молока?
 09.09.02, 14:39 Матимемо своїх дипломованих менеджерів туризму
 03.09.02, 12:39 Влада обіцяє школам легше життя
 26.08.02, 11:01 Кіровоградські заклади освіти не готові до нового навчального року
 24.08.02, 09:23 У кіровоградській ЗОШ №17 навчилися виготовляти кришки для люків
 16.08.02, 21:22 Cкільки „коштуєш", школярику, або 150 гривень за підручники
 16.08.02, 20:16 Каждый пятый выпускник высшей школы в Японии не может устроиться на работу
 13.08.02, 15:47 Дайте школам затишок! До першого дзвінка - лише три тижні
 21.07.02, 15:00 Ремонт покрівель кіровоградських шкіл у розпалі
 05.07.02, 14:16 Скільки коштують знання?
 27.06.02, 14:10 До побачення, школо! Життя кличе далі!
 27.06.02, 14:00 Кількість випускників у Кіровограді
 27.06.02, 11:36 Виплата відпускних освітянам - під контролем
 19.06.02, 11:07 "Той, хто хоче обрати собі спеціальність і вчитися, таку можливість має"
 07.06.02, 05:27 Без недовіри - до телефону довіри
 31.05.02, 11:17 Чи отримають освітяни відпускні?
 28.05.02, 12:33 Освіта Кіровоградської області. Цифри і факти
 26.05.02, 14:03 На Кіровоградщині для батьків нинішніх випускників запроваджено телефон довіри
 03.02.02, 16:42 Вчитель року-2001. Є вища роль: вона проста, як хліб

"ВГ" №4
(21.01.2005)

Кировоградська обл.
Кожній школі — міліціонера!
















Украинския баннерная

Copyright © 2001–2006 "Vechirka.uafor.net" :: Design & Creation
Використання текстових матерiалiв cайту дозволяється лише з активним посиланням (гіперлiнком) на www.Vechirka.uafor.net.
Використання фотоматеріалів сайту без письмового дозволу ЗАБОРОНЕНО!
Использование текстовых материалов сайта разрешается только с активной ссылкой (гиперссылкой) на www.Vechirka.uafor.net.
Использование фотоматериалов сайта без письменного разрешения ЗАПРЕЩЕНО!