ЦЕРКОВЬ

Фото Олега Шрамка ЖИТТЄВИЙ ВИБІР. "МИ НАРОДЖУЄМОСЯ ЗАНОВО"
Оксана Лункан, vechirka.uafor.net
26.03.2003, 17:38

Коли на одному із засідань Кіровоградського міськвиконкому начальник відділу сім'ї та молоді Людмила Дорохіна порушила питання про надання у безплатну оренду приміщення по вулиці Верхній Биківській для благодійного центру реабілітації "Надія", засновники якого ставили за мету допомогти молодим людям позбавитися наркотичної залежності, члени виконкому з недовірою поставилися до цієї ідеї. Можливо, їх переконав лист тридцятьох кіровоградських матерів, адресований міській владі, які просили врятувати їхніх дітей від наркотиків. А можливо, емоційний виступ Людмили Дорохіної: "Якщо ми хоча б одну людину врятуємо, то заради цього варто допомагати центру!".

Приміщення надали, довгий час у нього не було господаря. Але засновників центру стан будівлі не злякав. Минулого тижня "Вечірка" на запрошення Людмили Дорохіної побувала тут. Справді, приміщення потребує капітального ремонту. Поки що нові господарі обжили кілька кімнат — дві спальні, вітальню, кухню, туалет і ванну. Усе зроблено власними руками. Нині тут мешкають троє хлопців разом з наставником Іваном Бондарем. Іван Павлович приїхав із Черкас, де працював у реабілітаційному центрі. Каже, що за своє життя, а йому 40 років, пізнав лише дві книги — Кримінальний кодекс і Біблію. 15 років свого життя віддав наркотикам. Просив у Бога смерті після чергової відсидки в тюрмі, а він поставив його на ноги, дав сили не тільки самому покінчити з наркотиками, а й допомагати тіншим.

— На шлях наркотиків людей штовхає бездуховність. Алкоголь, зілля — це жалюгідна подібність віри. Вони заповнюють духовну порожнечу. Бог дає інший шлях, смисл життя.

Тут, у центрі, немає наркологів, тут не лікують медикаментами, а оздоровлюють душу людини — молитвами, піснями, розмовами.

Знаючи статистику, що від наркозалежності назавжди позбавляється лише одна людина із тисячі, я теж з недовірою сприймала розповіді про центр. Побачене і почуте змінило моє ставлення до засновників, а особливо до хлопців, які тут мешкають. Вразило (я їм про це сказала) те, що вони не боялися дивитися нам в очі, не ховали погляд, хоча кожен із них у минулому жив негідно. Двоє хлопців попросили назвати їхні прізвища в газеті. Можливо, хтось із друзів, знайомих прочитає "Вечірку", і приклад хлопців, їхня життєва історія зупинять когось від кроку в нікуди...

"ЗРОЗУМІВ, ЩО ХОЧУ МАТИ СВІТЛІ ТА ЧИСТІ ОЧІ"

22-річний Олександр Ганжа виріс у звичайній кіровоградській родині, закінчив школу, кулінарне училище:

— Я захоплювався рок-музикою, своєю компанією ми ходили на концерти, слухали записи вдома. Тоді, а мені виповнилося 15 років, хотілося відчути стан рок-музикантів. Хтось із хлопців одного дня по-дружньому поділився наркотиком. І я втягнувся. Батьки різними методами намагалися допомогти мені. Ізолювали від друзів. Але заборони навпаки підштовхували до негативних вчинків. Мені подобалося бути поганим.

Врешті-решт наркотики призвели до того, що в мене почала відмовляти нирка. Лікарі, знаючи, що я наркоман, попередили: якщо будеш і далі колотися — проживеш кілька місяців. Це був смертний вирок. Але мені було все одно. Правдами і неправдами батьки поклали в першу міську лікарню. Я не втримався — дістав через знайомих наркотик, уколовся і прямо в лікарні втратив свідомість. За порушення режиму мене звідти вигнали.

Олександр каже, що його життя перевернула зустріч зі знайомим, який теж сидів на голці.

— Я вирішив провідати Андрія, що мешкав у моєму будинку. Знав, що у наркомана лише дві дороги — тюрма або смерть. Чекав найгіршого. А коли, при зустрічі, побачив його світлі і чисті очі, зрозумів, що теж хочу мати такі. Андрій побував у Черкаському реабілітаційному центрі і розпрощався з наркотиками. Від нього я дізнався, що подібний центр відкрився і в Кіровограді. Познайомився з віруючими людьми, для яких ідея центру стала смислом життя — наставником Іваном Бондарем, представниками благодійної організації "Надія" — Анатолієм Нечитайлом, Нілом Плоховим.

Три місяці Олександр пролежав в обласній лікарні. Надії на видужання не було. Батьки, розуміючи, що втрачають сина, змінили ставлення до нього. Його провідували нові друзі з центру. Вперше хлопець жив без наркотиків, хоча була спокуса і можливість уколотись. Його товариш по нещастю Богдан приніс зілля прямо в лікарню:

— Давай ширятись і стане легше!

Але Олександр відмовився. Звичайно, така поведінка здивувала Богдана. Хлопці довго обговорювали своє життя. Олександр зацікавив Богдана розповіддю про центр реабілітації, і врешті-решт хлопець наважився прийти сюди.

Щоб завершити історію про Олександра, скажу, що він одужав. "Це — подарунок долі!" — сказав йому лікар на прощання.

"МАМО, Я ЙДУ НАЗАВЖДИ!" — написав у записці 19-річний Богдан, усвідомлюючи безвихідь.

У такому життєвому сценарії головного героя чекало самогубство.

— Мені пощастило, що Олександр привів у реабілітаційний центр, — розповідає Богдан. — Я почав колотися чотири роки тому. Мій сусід по будинку сам спробував і мені запропонував. Можливо, до цього кроку підштовхнули погані стосунки з мамою. Вона хотіла, щоб я навчався в технікумі, а я прагнув разом з друзями вступити в училище. Наркотики були своєрідним протестом. Система затягнула настільки, що я почав виносити усе з квартири. Я знав, що поки навчаюся в технікумі, мене з дому не виженуть, і цим користувався. Одного дня мої рідні замінили замок у квартирі. Я зрозумів, що дійшов до межі. І тоді написав мамі записку...

Богдан місяць мешкає у центрі. Він зумів чесно заробити гроші і за першу зарплату викупив у ломбарді мамину золоту каблучку та пилосос. Стосунки з мамою налагодилися. Вона приходила в реабілітаційний центр провідувати сина.

— Я почала спокійно спати, — сказала синові при зустрічі...

"Я ЗНАЙШОВ ЦІННЕ ВІДЧУТТЯ, ЗДАТНЕ ЗАМІНИТИ НАРКОТИК"

До 26-річного Володимира Бочарова доля не була такою прихильною. Хлопець двічі побував за гратами, сім разів лікувався в наркодиспансері, кодувався у найвідоміших екстрасенсів:

— Я свідомо хотів спробувати наркотики. Тоді здавалося, що це додасть моїй особі значимості, у колі знайомих колотися, якщо можна так сказати, було престижно. У 1993 році я вступив до Дніпропетровського хіміко-технологічного університету, цікавився фармакологією. І почалося подвійне життя — в університеті і в гуртожитку, в якому обладнав міні-лабораторію, щоб готувати наркотики. Після бурхливих ночей важко було зранку підніматися. Тоді я відкривав холодильник, приймав допінг і йшов на лекції. З допомогою наркотиків за одну-дві ночі міг підготуватися до екзаменів. А потім настало кримінальне життя, адже наркотики — дороге задоволення. Мене вигнали на четвертому курсі з університету. Мама домовилася, щоб у документах вказали, що відрахований за особистим бажанням. Повернувся в Кіровоград і... привіз із собою наркотики. Батьки намагалися допомогти — влаштували тоді ще в КІСМ, але від себе не втечеш. У 1998 році я вперше потрапив за грати. Думав, що вийду, розпочну нове життя, відновлюсь в університеті, але знову не зумів. 2000 рік — другий термін. І якщо в інших таборах можна було вільно дістати наркотик, то тут — у Бердянську — ні. За вживання зілля — жорстоко карали. Першим бажанням на волі було — вколотися. Приїхавши до Кіровограда, я не пішов додому, а блукав по місту у пошуках наркотика.

Найстрашніше тоді у моєму житті було те, що я не міг нікому розповісти про свої муки, поділитися наболілим. Сам пробував кинути колотися, розробив власну методику — щось на зразок дієти. Поїхав на море, думав, що в колі незнайомих людей зможу втриматися. Але — ні. У кожного з них було власне захоплення — спорт, туризм, а в мене що? Там ще більше я відчув свою непотрібність. Усвідомлював, що власними силами наркотичну залежність не перемогти. Та й медикаментозне лікування в наркодиспансері не давало результатів.

Вже перебуваючи всьоме в установі 2Б, я познайомився з віруючими. І знайшов цінне для себе відчуття, здатне замінити наркотик, смисл життя — віру в Бога. Я прийшов у реабілітаційний центр і познайомився з наставником Іваном Павловичем Бондарем. Він мене зрозумів, адже сам пройшов подібні випробування.

"ВОНИ — ПЕРША КОМАНДА, З ЯКОЮ МИ БУДЕМО ДАЛІ ПРАЦЮВАТИ"

— сказав Іван Павлович, відповідаючи на запитання про майбутнє хлопців. Поки що нас тут мало, але коли піде потік, як було у Черкасах, роботи буде багато. А поки що хлопці (кожен хоче бути корисним, адже тут вони мешкають безкоштовно) допомагають, хто як може. Олександр куховарить. До речі, Іван Павлович розповів, що вперше у своєму житті скуштував такого смачного розсольника, який зварив Сашко.

— У тюрмі ця страва пахла тирсою і я не міг її терпіти.

Богдан пошив перші робочі рукавиці на продаж — потрібно якось заробляти на харчі. У майбутньому, якщо міська влада продовжить оренду, тут планується встановити обладнання міні-пекарні — обіцяли допомогти друзі з Німеччини./p>

Володимира Іван Павлович бачить у ролі духовного наставника і каже, що в нього є гарні задатки. Кожен із них тут народжується заново. Хіба можна не підтримати цих хлопців і не дати надії іншим, які заблукали у пошуках істини?..

Архів "ВГ-Церква"

 29.11.04, 12:34 До 100-річчя видання Біблії українською мовою. Знайомтеся: Книга Книг
 20.05.04, 18:49 Борьба с порнографией сделала техасского пастора мэром города
 09.04.04, 14:23 Свято свят і Торжество торжеств
 26.01.04, 12:45 Релігійна ситуація на Кіровоградщині залишається стабільною
 09.10.03, 19:52 Свято співу. Замість оплесків — духовне просвітлення
 29.09.03, 13:27 4 жовтня в Кіровограді — свято духовного співу
 24.09.03, 00:12 Кеннет Хейгин не умер, а ушел домой!
 22.08.03, 18:03 Єпископ Савватій: "Нинішнє розділення у православ'ї, якщо воно поглиблюватиметься, може призвести до сектантства"
 30.06.03, 13:04 Христианские реабилитационные программы внедряются в тюрьмы США
 26.06.03, 19:19 Римско-Католическая Церковь во Львове почтила Папу Римского мемориальной доской
 21.06.03, 00:16 Законопроект о религиозной свободе в Украине ограничивает свободу вероисповедания
 13.06.03, 00:07 "В ім'я Отця і Сина і Духа Святого"
 02.06.03, 10:01 В Москву прибывает митрополит всей Америки и Канады Герман
 19.05.03, 12:02 Христианский фильм транслировался по государственному телевидению Судана!
 11.05.03, 05:02 Свято жінок-мироносиць
 24.04.03, 19:01 Освячення образу Пресвятої Богородиці "Єлисаветградська"
 22.04.03, 14:39 РПЦ надеется, что без ее согласия Папа в Россию не приедет
 20.04.03, 09:14 Вхід Господа до Єрусалима, Або Вербна неділя
 15.04.03, 12:13 Обсуждает вопрос о посещении Папой России
 28.03.03, 15:36 Упоминание Бога оставлено в клятве верности гражданина США
 26.03.03, 17:38 Життєвий вибір. "Ми народжуємося заново"
 26.03.03, 16:57 Релігійна ситуація на Кіровоградщині стабільна
 25.03.03, 12:27 Православна церква претендує на колишнє приміщення кіровоградської спецшколи №1
 25.03.03, 10:51 Тысячи военнослужащих антииракской коалиции требуют Библии
 22.03.03, 09:18 Сорок Святих
 12.03.03, 14:19 Папа Римский вновь обвинил Шотландию в том, что она стала нехристианской
 11.03.03, 23:47 Мэл Гибсон финансирует строительство церкви
 04.03.03, 18:47 Релігійна ситуація на Кіровоградщині та стан церковно-державних відносин
 28.02.03, 17:24 Демократическая Республика Конго: четыре года шла война, теперь там Евангелие
 27.02.03, 22:23 Христиане США готовы переизбрать Буша на второй срок
 25.02.03, 17:11 Саддам Хусейн считает себя „новым Навуходоносором"
 14.02.03, 15:10 Свято закоханих. Символ свята — сердечко, а квіткова емблема — червона троянда
 14.02.03, 15:02 Джордж Буш все больше говорит по-христиански
 12.02.03, 03:37 Лидеры религии и науки против клонирования человека
 11.02.03, 13:06 Джордж Буш призывает к молитве во „время испытаний"
 07.02.03, 09:15 Лидеры Церквей США вновь призвали Буша не допустить войны в Ираке
 05.02.03, 22:14 Христиане Белфаста решили положить конец междоусобице в городе
 04.02.03, 22:16 Ватикан готовит миротворческую миссию в Ирак
 30.01.03, 15:07 Турция впервые выдала официальное разрешение на распространение Евангелия
 28.01.03, 10:20 США следят, как соблюдаются в России права верующих неправославных конфессий
 14.01.03, 12:19 Конфесії - співіснування
 06.01.03, 14:53 Різдво Христове
 06.01.03, 14:37 Зі Святим Вечором будьте здорові!
 12.07.02, 15:02 Послідовники Христа
 27.06.02, 14:29 Во ім'я Отця і Сина, і Святого Духа
 26.06.02, 14:14 Під мелодії малинового передзвону
 25.06.02, 13:07 В Кіровограді освячено нову церкву
 15.02.02, 10:03 Стрітення: птиця до гнізда, а хлібороб - до плуга
 18.01.02, 15:28 "Це Син Мій улюблений!"
 06.01.02, 16:08 Радуйся, земле, Cин Божий народився!
 30.12.01, 11:42 Молитимемось за Україну
 21.12.01, 15:00 Час аdvent
 07.12.01, 18:57 Традиції Катерини - свято дівочої долі
 02.12.01, 18:23 Третя пречиста
 02.12.01, 18:00 Озирнімося навкруги. Маю надію лише на Бога...
 27.11.01, 13:45 У Пилипівку день - до обіду
 17.11.01, 01:53 Михайлів день
 16.11.01, 21:54 Олександр Варванський: "У кожного своя дорога до храму"

"ВГ" №4
(21.01.2005)

Мисcия Кеннате Коупленда

• На Фортечних валах до 250-річчя Кіровограда буде збудовано невеличку церкву.
















Украинския баннерная

Copyright © 2001–2006 "Vechirka.uafor.net" :: Design & Creation
Використання текстових матерiалiв cайту дозволяється лише з активним посиланням (гіперлiнком) на www.Vechirka.uafor.net.
Використання фотоматеріалів сайту без письмового дозволу ЗАБОРОНЕНО!
Использование текстовых материалов сайта разрешается только с активной ссылкой (гиперссылкой) на www.Vechirka.uafor.net.
Использование фотоматериалов сайта без письменного разрешения ЗАПРЕЩЕНО!