НОВИНА НА ДРОТІ

Є ЩЕ ПОРОХ... Частина 1
Олег Шверненко, vechirka.uafor.net
27.01.2003, 16:41

Закидане снігом місто занурилося в глибокий сон. Лише в тих закладах, що зачиняються за останнім грошовитим відвідувачем, грала музика, шелестіли купюри, деренчали мобілки, від столика до столика вільно гуляв матючок. Ще подекуди в темних вулицях чорним на білому борсався розслаблений пішохід, намагаючись звестись на рівні, а при цьому не випустити з голови несподівано тверезої думки: надворі холодно, а вдома - тепло.

Місто перекинулося з правого на лівий бік, плямкнуло, почухалося, зітхнуло і знову замовкло. Місту було невтямки, чому в цей час кілька молодих людей не спали, але й не пили, чому, відмовившись від розваг і відпочинку, ці люди зібрались на далекій околиці - а саме в селищі Новому - обговорити важливу державну проблему...

У вітальні щедро пахло свіжою соломою, кіптявила гасова лампа - малювала химер із світла і тіні на вмазаній у віконницю шибі, потріскував фітільок. Мовчала витоплена піч. Говорили хлопці (адже всі присутні мали чоловічу стать), говорили-радились, у путь-дорогу ладились.

Всі високі та стрункі, чорняві з карими очима і русяві з блакитними, з поставою молодечою і духом міцні, одне слово, гарні, як ті тридцять три батира, з'їхались вони з усіх куточків неозорої Неньки, щоб у самому центрі держави (можна ще сказати, у пупі (але ніяк не в п*пі)), поговорити про надзвичайно важливі речі. Лиш майте мужність осягнути проблему, якою до сверблячки переймалися ці красені-хлопаки, цвіт, золотий ген нації - і Ви не залишитесь байдужими до їхньої справи...

...Кожен, хто хоч зрідка читає газети і здатен утримати в руках дистанційний пульт до телевізора, знає, що дітородний процес в Україні протікає вкрай повільно. Звісно, засоби виробництва абсолютно не змінилися, але люди використовують їх у разі крайньої потреби або не за призначенням. Є й такі, що ставляться до своїх функціональних обов'язків надзвичайно егоїстично, тобто, навіть коли роблять усе як слід, не думають про завтрашній день республіки. Світова громадськість починає над нами насміхатися, про українських чоловіків уже складають сороміцькі анекдоти, дедалі частіше через Інтернет їх запрошують на роботу в гареми - вони, мовляв, сумирні, відрядженим за кордон нашим мужчинам їхні мужчини роблять ганебні пропозиції... А нещодавно в Рабаті й Чикаго відбулися міжнародні конгреси Чоловічої Ліги негритянських народів, де присутні делегати настільки брутально висловлювались про хлопців-українців, що, аби не домашні справи - негодовані поросята в хліву і перекисла бражка у бідонах, - то єдиною гідною відповіддю на всі ті образи міг би стати великий похід і сексуальне поневолення решти світу. Особливо нахабно поводилися ті, що з'їхалися в Рабат. Вони там упіймали на вулиці нашого вояжера, хлопця із Сум, і силою привели його у зал, де відбувався конгрес. Прив'язали до крісла ліанами, впхали у вуха мікрофони. Він чув українською все, про що там говорили. Хлопцю було так соромно, що він... помер.

- Я вже бачу, як у наші бідні голови поціляють гнилі банани, що летять через Атлантику і Середземномор'я, чую мільйонноголосий регіт, мені ввижається, що чужинці вже тепер танцюють брейк на майдані Незалежності, хапають наших дівчат за руки, а ті - дурненькі - раденько шкірять їм зубки, - сказав Сашко Бурмило Миколі Ковалю, коли прочитав у "Молодому буковинці" інформацію про наглу смерть свого співвітчизника у Марокко. - Мені й справді від сорому за всю нашу чоловічу породу хочеться заховатися під спідницю і там сидіти тихо-тихо і довго-довго.

- Не терпітимемо знущання, натяків нижче пупа, - люто вигукнув Микола і стиснув... кулаки, - зберемо хлопців з усієї Вкраїни і шось, може, зробимо.

(Згодом у провідних республіканських газетах були надруковані оголошення під заголовком "Якщо ти не гад - їдь в Кіровоград". І той, кого проблема низької народжуваності дістала аж до кістки, приїхав у наше місто, сів у 274-й автобус, висів у селищі Новому, трохи поблював, бо в транспорті страшенно смерділо бензином, і з'явився на таємну раду)...

(Далі буде)

Читайте також: Є ще порох... Частина 2

Архів "ВГ-Досуг (гумор)"

 16.04.04, 14:09 Війна політкарикатурі. Про Вовочку — можна, про Путіна — ні
 09.04.04, 13:34 Парламентські "перли"
 14.11.03, 16:43 Їж! Відривайся! Рябчиків... тьху, морозиво жуй!..
 16.04.03, 13:35 Наші світлі перспективи
 16.04.03, 13:29 Є ще порох... Частина 3
 26.02.03, 17:47 Слово про похід колгейтів. Дія друга
 26.02.03, 17:43 До Дня фізкультурника
 26.02.03, 12:11 Хроніка рейсу перехнябленого автобуса
 26.02.03, 09:18 Слово про похід колгейтів. Дія перша
 05.02.03, 14:34 Є ще порох... Частина 2
 27.01.03, 16:41 Є ще порох... Частина 1
 09.09.02, 14:28 No pasaran (вони не пройдуть)!
 01.08.02, 20:31 Фейлетон. Мільйонер без права оскарження
 05.06.02, 22:02 Оптимізмом по песимізму, або Не на тих натрапили!
 05.06.02, 21:56 Повертаючись до надрукованого: нове у лінгвістиці
 01.03.02, 07:12 Олімпіада-2002: неВідомі факти Ігор
 28.02.02, 20:56 Скандальні столичні новини
 31.12.01, 15:12 Новий гумор кіровоградця Анатолія Висоцького

"ВГ" №4
(21.01.2005)
















Украинския баннерная

Copyright © 2001–2006 "Vechirka.uafor.net" :: Design & Creation
Використання текстових матерiалiв cайту дозволяється лише з активним посиланням (гіперлiнком) на www.Vechirka.uafor.net.
Використання фотоматеріалів сайту без письмового дозволу ЗАБОРОНЕНО!
Использование текстовых материалов сайта разрешается только с активной ссылкой (гиперссылкой) на www.Vechirka.uafor.net.
Использование фотоматериалов сайта без письменного разрешения ЗАПРЕЩЕНО!