ІСТОРІЯ ВЧИТЬ

НТС ЯК ФАТА МОРГАНА
Світлана Орел, vechirka.uafor.net
28.01.2003, 12:50

У перші літні дні 1962 року на центральних вулицях Кіровограда, біля філармонії, біля заводу "Червона зірка" кіровоградці знаходили дивні листівки - на шматках паперу чорнильний відбиток "Долой диктаторский режим!" І підпис - "НТС". Листівок було немало ( по справі проходять аж 23 свідки, які тільки знайшли відбитки), вони потрапили до рук і робітників, і викладача педінституту, і службовців, і студентів. Такий папірець у ті часи, безперечно, міг викликати у того, хто його знайшов, посилене серцебиття та цілу купу запитань. Хто насмілився виготовити і розповсюдити таке? Хто чи що стоїть за загадковим підписом - "НТС"? Наскільки значна ця сила і чи сила взагалі?

"МИ ХОТІЛИ ПИСАТИ СКАРГУ В ЦК КПРС"

Олександр Жаданов розпочав свою трудову діяльність вісімнадцятирічним юнаком у сантехнічному монтажному управлінні №528. Працював слюсарем III розряду. Пізніше, в поясненнях слідчому, він писатиме, що тоді вперше зустрівся із "досить бюрократичним ставленням до мене і моїх товаришів по роботі". Були випадки, коли молодий слюсар, освоївшись на роботі, перевиконував план, але заробітна плата у нього при цьому не збільшувалась. Чому? Не міг пояснити ні виконроб, ні інженер. Але хтось підказав, що треба здати на IV розряд, тоді, можливо, підвищать зарплату. Олександр здав кваліфікаційний екзамен, але платити йому більше не стали. Подібні стосунки складалися на роботі і у ровесника Олександра Едуарда Дикусара, від якого, до того ж, бригадир вимагав грошей на горілку.

Зіткнувшись із такими реаліями трудових буднів, хлопці разом із ще одним своїм ровесником Володимиром Чернявським одного травневого вечора 1959-го року вирішили написати скаргу на адміністрацію управління в ЦК КПРС. Але ніхто з них не знав, як саме це робиться, вони не були певні, що їхній лист взагалі дійде за адресою, отож спроба так і залишилася спробою, жодних записів чи начерків скарги не збереглося. Зрозуміли, що офіційно та ефективно протестувати проти несправедливості вони не зуміють. Того ж вечора визріла ідея про листівки. Хлопці поговорили і розійшлися, а втілив її у життя Олександр Жаданов.

СТАРА КАЛОША ЯК ІНСТРУМЕНТ КОНТРПРОПАГАНДИ

Через день після арешту, 8 червня 1962 року, Олександр під час допиту розповів: "З підошви старої калоші я вирізав смужки і слова "Робітники, вимагайте підвищення своїх заробітних плат". З допомогою цього гумового кліше виготовив 12 листівок. Проходячи по вулиці Шевченка від Великої Балки до центру, з лівого боку між вулицями Червоногвардійською і Кірова я кинув кілька листівок прямо на тротуар, потім з правого боку між вулицями Володарського і Кірова розкидав по тротуару те, що залишилося". Це був кінець серпня 1959-го.

На цьому протестна ініціатива юного кіровоградського опозиціонера згасла. Олександр одружився. Перейшов на роботу в пожежну охорону. Там він зустрів молодий дружний колектив (як напише пізніше в поясненні), навіть почав брати активну участь у роботі комсомольської організації. Але змушений був піти, бо заробітна плата (300 рублів на старі гроші) не могла задовольнити потреб молодої сім'ї. Тоді він і опинився на хлібозаводі, куди влаштувався черговим слюсарем.

"ПІД ВПЛИВОМ ПЕРЕДАЧ Я СТАВ ВІЛЬНО МИСЛИТИ"

Якраз у цей період Олександр, чи на щастя, чи на біду (видимий результат далеко не завжди є однозначним і визначальним), придбав у комісійному магазині приймача "Восток-57". Це давало змогу слухати закордонні радіостанції. "Я слухав передачі з-за кордону, і переді мною вимальовувались картини життя по той бік (очевидно, залізної завіси - С.О.), - напише Олександр Жаданов одразу ж після арешту. - Випадково спіймав радіостанцію "Вільна Росія", яка вела передачі з Голландії. Почав слухати і передачі Народно-трудового союзу і, слід визнати, був під враженням. Звернутися до когось із запитанням, як мені розуміти суть справи, я не наважувався. Хотів запитати парторга хлібозаводу, але це дуже черства людина, він би не зрозумів мене. І ось коли ці передачі якоюсь мірою почали діяти на мене, я став вільно мислити".

Олександр щиро вірив цим передачам, до душі сприймав усі настанови, які чув. А настанови давались конкретні. Народно-трудовий союз (ця організація, як значиться у довідці, що підшита у справі) створений у червні 1930-го року - послідовник "Русского общественного союза", що об'єднував емігрантів-біло-гвардійців. Уся його діяльність була спрямована на повалення Радянської влади в СРСР і становлення так званої солідаристської держави. Очевидно, у тій державі навряд чи враховувалися б інтереси України, адже ставлення НТС до нашої Вітчизни було так само імперським, як і білогвардійської еміграції. Але для молодого хлопця, який виховувався у радянській школі, все це було лише незначними деталями. Він знав, відчував, переконався на власному прикладі, що комуністичний режим несправедливий, спрямований на самозбереження, а не на підтримку ініціативи, розвиток, творчість. Складається враження, що дії Олександра були швидше емоційним сплеском, а не результатом аналізу, інтелектуальних пошуків. На цей емоційний стан дуже легко наклалася інформація, яку він чув з радіоприймача. У поясненні він напише так: "Я вірив їм і розділяв їхні погляди. Я вважав, що робітники, читаючи наші листівки, будуть реагувати на них, тобто вимагатимуть підвищення заробітної плати і ліквідації бюрократизму". А НТС якраз і закликало розповсюджувати листівки.

ЗА СПРАВУ БЕРУТЬСЯ ВЕЛИКИЙ І ВЕСЕЛИЙ

Зустрівшись у черговий раз із Едуардом Дикусаром, вирішили написати листа товаришеві Володимиру Чернявському, який на той час служив у армії, нагадати йому колишні наміри. Того листа, якого так і не відправили, вилучили пізніше як черговий доказ (серед інших був і листок з текстом, який починався словами "Ей ви, комуністи!", а закінчувався - "...фата моргана"). Того ж дня хлопці червоним олівцем написали одну листівку і прибили її на стовпі біля магазину паливного складу.

Олександр Жаданов уявляв собі, що подібна діяльність має бути організованою. Визнаючи свою вину, він не приховував, що хотів створити групу, мав намір обладнати у своїй квартирі її штаб, передбачав навіть вимушену потребу втечі з міста... Була й назва організації - "Однодумці", а Жаданов і Дикусар вигадали собі псевдо - Великий і Веселий. Для того, щоб цю затію можна було назвати організацією, до справи треба було залучити ще когось. Олександр подумав, що третім міг стати Микола Олійник, трохи старший за них (у 1962-му році він мав уже повні 25) тістоміс хлібозаводу. Розмови про те, що в СРСР людям живеться погано, зарплати низькі, а в магазинах продуктів не вистачає, Микола сприймав, але діяти конкретно не поспішав. Потенційні соратники й однодумці - Микола та Едуард, до суду навіть не познайомились. Жоден з них не виявляв гарячого бажання стати повноправним членом організації.

У березні 1962 мали відбутися чергові вибори до Верховної Ради СРСР. НТС посилило свої заклики до боротьби з диктаторським режимом. Олександр Жаданов тоді виготовив чотири листівки, написавши їх олівцем на цупкому папері, вирізаному з внутрішніх обкладинок книг, і приліпив їх кнопками до огорож по вулиці Леніна та Дзержинського. Але зручніше і безпечніше було користуватися кліше. Гасла продукував НТС. Найпоширенішим було "Долой диктаторский режим!" Виготовивши кліше із гумового паса, який знайшов на роботі, Жаданов в урну для голосування кинув кілька таких листівок (їх, до речі, потім так і не знайшли), одну лишив у буфеті виборчої дільниці біля корзини зі сміттям, ще іншу - вклав у книгу в книжковому магазині "Сучасник" (якраз навпроти обкому Компартії). Того ж дня, під час відвідання кіно, друзі лишили кілька листівок прямо у залі кінотеатру.

Спочатку Едуард не виявляв особливого бажання виготовляти листівки, але після того, як у себе на роботі отримав несправедливе, з його точки зору, дисциплінарне стягнення, інтерес до листівок значно зріс. На початку червня він виготовив з допомогою Сашкового кліше 31 листівку, які хлопці розкидали по місту (Едуард у касаційній скарзі напише, що спеціально розкидав листівки біля заводу "Червона зірка", де працювала його мати, щоб дізнатися про реакцію робітників, але якоїсь особливої так і не дочекався...). Наступного дня хлопці надрукували вже 107 листівок, до того ж Олександр на роботі виготовив ще два кліше: "М'ясо дорожче - зарплата вища!", "Робітники, активніше виступайте проти партійного свавілля". Зрозуміло, розкидати відразу таку кількість листівок вони не могли, тому розділили їх на трьох (частину Олександр віддав Олійнику, той листівки не розкидав, і їх через кілька днів знайшли при обшуку). Але значна частина з надрукованого потрапила на вулиці міста, очевидно, саме ці листівки знаходили кіровоградці і реагували зовсім не так, як сподівалися хлопці - замість того, щоб боротися за підвищення зарплати та викорінювати бюрократизм, несли знайдені папірці до КДБ. А там, зрозуміло, не дрімали. Кілька місяців слідства, і Жаданов отримав п'ять років виправно-трудових таборів посиленого режиму, Дикусар - чотири, Олійник - рік. Після касаційних скарг судова колегія Верховного Суду з кримінальних справ дещо пом'якшила вирок, збавивши Олександрові та Едуардові по одному рокові та замінивши посилений режим на суворий...

Архів "ВГ-Історія (ХХ століття)"

 31.05.06, 11:37 Партизанське задзеркалля
 18.04.06, 14:01 Командир афганських "командос"
 06.04.06, 20:36 Хрещений батько ГУЛАГу
 04.04.06, 13:34 Таємниці кіровоградського спецназу
 04.04.06, 13:28 Героїка двадцятих. Людина — проблема
 13.02.06, 13:29 Героїка двадцятих. З непокірного роду
 28.11.05, 14:50 Чудо лицарського чину
 18.11.05, 14:36 Немирний атом
 26.07.05, 12:30 Про що мовчав Левітан
 24.06.05, 14:54 До 22 червня. День народної скорботи
 21.06.05, 13:38 До 22 червня. Ати-бати, йдуть "штрафбати"
 21.06.05, 13:32 До 22 червня. Рік напередодні війни в агентурних повідомленнях
 07.06.05, 10:47 Кіровоградське небо
 14.03.05, 14:35 Правосуддя тоталітарної доби. Думки під вартою. Олександр Горошко
 01.02.05, 14:54 Солдати шостої заповіді. Наші у тропіках. Сьєрра-Леоне
 13.01.05, 16:55 Солдати шостої заповіді. Кіровоградці в Сараєво
 10.01.05, 14:31 Ішов січень 1944-го...
 27.11.04, 03:18 27 листопада — День пам'яті жертв голодомору та політичних репресій. Хліборобський рід діда лавріна
 09.08.04, 14:30 Місто з минулого. Кіровоград 1980-х років
 14.06.04, 14:39 За крок до всесвітньої катастрофи. Куба 1962-63
 06.06.04, 10:17 Відкриття другого фронту. 60-річчя операції "Оверлорд" (D-Day)
 29.04.04, 13:07 До року Польщі в Україні. Пілсудський у домі Тарковських
 29.03.04, 15:57 Історія міста над Інгулом. Святу Анну вже пошановано, а коли ж вшануємо пам'ять про щедру жінку?.. Пологовому будинку №2 імені святої Анни — 100!
 17.03.04, 19:27 Історія міста над Інгулом. Як заговорив перший кіровоградський динамік?
 24.02.04, 10:28 Сергій Шевченко, доцент КДПУ, краєзнавець: "Час працює на краще вивчення історії" ("Назва столиці степового краю: проблеми перейменування". Круглий стіл "Вечірньої газети")
 12.02.04, 16:07 Орда. Червоні знамена, комсомол, Перша кінна, порив, самопожертва...
 27.01.04, 13:38 Єлисаветградський телефон: як це було. Частина 2
 26.01.04, 20:18 Єлисаветградський телефон: як це було. Частина 1
 25.12.03, 00:18 Дарунок кіровоградським районам на 30-річчя
 03.10.03, 14:40 Дитячий садок у Єлисаветграді
 02.09.03, 14:19 Бувальщини "діда Лук'яна". Київський Лук'янівський тюремний замок
 02.09.03, 14:05 До 135-річчя "Просвіти". Та, що знала
 23.06.03, 14:15 Три подвиги Григорія Рудика
 30.05.03, 11:41 Продовжується робота по збору матеріалів до "Книги Пам'яті України" та "Книги Скорботи України"
 08.05.03, 16:24 І мінер, і зв'язківець
 26.04.03, 10:24 26 квітня — чорнобильська пам'ять. Вони — перші
 16.04.03, 11:27 Геній пензля і мозаїки. Григорій Синиця у нашому місті. Історія одного фото
 09.04.03, 11:46 Гвардійцям допоміг... Гітлер
 08.04.03, 18:30 Підрозділ особливого призначення
 19.03.03, 15:13 Бити ворога, як Щиров
 03.03.03, 14:33 В історії залишиться тільки те, що зафіксовано
 25.02.03, 14:02 Пам'ять засніжених альп
 22.02.03, 13:15 Уроки, які завжди з нами. А серце розірвав Афган, або Чому з гір тікають вовки?
 15.02.03, 19:17 Афганістан. "Ми виконували особливі завдання"
 28.01.03, 12:50 Історія вчить. НТС як фата моргана
 27.01.03, 15:36 Про Ревуцьких у Добрій не забули...
 22.01.03, 13:48 22 cічня - День соборності України. Забувати не можна...
 08.01.03, 22:59 Пам'яті баби Єлисавети та багатьох інших...
 23.12.02, 16:30 "Нам потрібна історія, яка є учасником нинішнього життя"
 07.12.02, 04:25 7 грудня - День місцевого самоврядування. Від Віча до Кіровоградської міської ради
 04.12.02, 11:45 Архіви - це наша історія
 16.09.02, 15:31 Дивне місто над синюхою
 30.08.02, 18:19 А центр України таки у нас, на Кіровоградщині
 30.08.02, 18:11 Кіровограду - 250. А ви знаєте, хто такий Волохін?
 26.08.02, 16:38 Храм на крові
 25.06.02, 14:11 Навздогін публікації "Історія "чорнобильського" напису"
 20.06.02, 19:57 Геральдика. Ой, "чий" орел летить?
 09.05.02, 19:51 Восток - дело тонкое... Тем более, если он Ближний
 26.04.02, 15:16 Чорнобиль. Як це було...
 03.02.02, 12:42 До 10-річчя прийняття постанови про національний прапор. Кольори, що дають надію
 31.12.01, 17:15 Як святкували новий рік у Єлисаветграді
 07.12.01, 00:02 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 5)
 06.12.01, 23:44 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 4)
 27.11.01, 17:23 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 3)
 27.11.01, 17:16 Роман Коваль: "Я прийшов у цей світ, щоб повернути україні душі загиблих героїв"
 18.11.01, 17:44 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 2)
 11.11.01, 14:31 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 1)
 09.11.01, 14:43 Час жорстоких перемін
 09.11.01, 14:38 Колесо історії
 08.11.01, 11:23 "Ятрань" розвалює імперію

"ВГ" №4
(21.01.2005)
















Украинския баннерная

Copyright © 2001–2006 "Vechirka.uafor.net" :: Design & Creation
Використання текстових матерiалiв cайту дозволяється лише з активним посиланням (гіперлiнком) на www.Vechirka.uafor.net.
Використання фотоматеріалів сайту без письмового дозволу ЗАБОРОНЕНО!
Использование текстовых материалов сайта разрешается только с активной ссылкой (гиперссылкой) на www.Vechirka.uafor.net.
Использование фотоматериалов сайта без письменного разрешения ЗАПРЕЩЕНО!