ІСТОРІЯ ХХ ст.

КОМАНДИР АФГАНСЬКИХ "КОМАНДОС"

 Перед бойовою операцією (другий ліворуч — Олександр СЕРБІН) Vechirka.uafor.net
18.04.2006, 14:01

Серед кіровоградців небагато тих, хто отримав або був представлений до отримання звання Героя Радянського Союзу. Один із них – Олександр Сербін, легендарна особистість з-посеред кіровоградських „афганців”. Він одним із перших із Дев’ятої бригади спеціального призначення (де служив начальником штабу) брав участь у війні в Афганістані, був командиром афганської 37-ї бригади «Командос». Після повернення на батьківщину й виходу у відставку Олександр Іванович працював учителем військової підготовки у ЗОШ №24, працює, щоправда, на іншій роботі, й нині. Наш кореспондент зустрівся з ним, аби від очевидця дізнатися про перші роки війни, яку згодом назвали радянським В’єтнамом.

— З якої події для вас почалася та війна?

— Із виклику до ГРУ ГШ (головного розвідувального управління генерального штабу) Радянської армії. Групу із тринадцяти офіцерів близько тижня готували до виконання подальших завдань, а потім переправили у Кабул. За два роки перебування в Афганістані загинули троє з нас, усі інші були поранені й контужені.

— І які завдання довелося виконувати вам?

— Я разом із двома офіцерами з Дев’ятої бригади розпочав формування 37-ї бригади афганських «Командос», а потім командував нею. Хоча як підрозділ спеціального призначення її не задіювали, але ми виконували інші бойові завдання. Бойову операцію, у якій я вперше брав участь як стажист, проводив начальник штабу 108-ї дивізії полковник Громов, у подальшому – командир 40-ї армії. З ним мені довелося тоді тісно співпрацювати протягом кількох днів.

Бригада «Командос» під моїм командуванням п’ять разів протягом тривалого часу блокувала ущелину Паншер. Ходили ми і на хребет Саланг, і у віддалений район Газні. Основним завданням було оточення і знищення моджахедів.

— Про радянських солдатів на тій війні ми вже багато знаємо, а от як воювали солдати Демократичної Республіки Афганістан?

— Частину з них мобілізували з гір, де вони жили. Це були неписемні люди, які вважали командування ледь не богами. А загалом мобілізація відбувалася таким чином: певну територію оточували військові, усіх чоловіків призовного віку відбирали й відправляли у різні частини. Зважаючи на такий принцип призову, рівень підготовки афганців був невисоким. Що стосується «командос» нашої бригади й інших підрозділів, то це були найбоєздатніші солдати афганської армії. І завдяки підготовці, і тому бойовому духові радянських офіцерів військово-повітряних військ, спеціального призначення, який поширювався й на афганців. У критичних ситуаціях вони горнулися до наших офіцерів, а не до своїх, відчуваючи себе там безпечніше. А воно так і було. Уже після того, як я повернувся з Афганістану, бригада потрапила у дуже скрутне становище, живими лишилися лише ті, хто пробивався із оточення разом з радянськими офіцерами.

— Ви безпосередньо кілька років стикалися із моджахедами. Яке враження вони на вас справили?

— Воювали вони добре. Якось протягом двох діб два радянських і два афганських батальйони з моєї бригади у районі міста Чарикара серед виноградників, так званої зеленки, змогли просунутися уперед лише на 200-400 метрів. Настільки сильним був опір душманів. А він посилювався весь час. Під час супроводу колони із харчами для батальйону царандою (афганської міліції) у місто Пагман два моїх батальйони втратили двох командирів рот, шістьох солдатів, було підбито два наших бронетранспортери і вертоліт вогневої підтримки. З часом на місцевих дорогах ставало все більше нашої підбитої і спаленої техніки. У моджахедів існував навіть сценарій обстрілу колон: вони пропускали розвідку, відсікали хвіст колони – і били по центру. Ні вперед, ні назад проїхати було неможливо.

Велику роль відіграло матеріальне стимулювання моджахедів. Їм платили за трофейну зброю, вбитого офіцера, підбиту техніку. Солдатам же ДРА нічого не платили. Вони повинні були воювати за ідею.

У полон моджахеди дуже рідко здавалися. Відходячи, не лишали ні своїх убитих, ні поранених. Зокрема я такого не бачив. Найзатятіші були пакистанці, вбрані в чорний одяг. Із ними я не зустрічався, а от колеги розповідали. Це були люди із племен народності пушту, частина з яких мешкає в Афганістані, а інша частина в Пакистані. Ці пакистанці були найсміливішими, найжорстокішими.

— Афганістан сьогодні – одна з найбідніших країн. Якою ви її бачили вже більш ніж двадцять років тому?

— Дуже бідною. Деякі наші офіцери, коли не перебували на бойових операціях, жили у стандартній панельній п’ятиповерхівці, вхід до якої охороняли солдати армії ДРА. Поряд знаходився майданчик із контейнерами на сміття, біля якого постійно чергували діти, що розбирали весь непотріб – скло, папір тощо, а недоїдки з’їдали. За два роки перебування в Афганістані я жодного разу не бачив, щоб із того майданчика вивозили сміття – його розбирали. Тепер ці спогади викликають у мене неприємні асоціації: адже подібне зараз відбувається і у нас.

— За участь у багатьох бойових операціях ви отримали декілька державних нагород...

— Двадцять другого лютого 1981 року мене нагородили афганським орденом Червоного прапора. Згодом отримав аналогічний радянський орден. Був представлений до звання Героя Радянського Союзу. Та десь у штабах те представлення або поклали під сукно, або ж із якоїсь іншої причини йому не дали ходу.

Та не настільки це важливо для мене зараз. Минуло ж бо від того часу чимало років. Важливо, щоб пам’ятали і шанували радянських солдатів і офіцерів, які виконували в Афганістані свій військовий обов’язок, хоч це й не зовсім наша була війна. Вона має навчити сучасних політиків приймати відповідальні рішення, лише дуже добре проаналізувавши можливі наслідки.

Архів "ВГ-Історія (ХХ століття)"

 31.05.06, 11:37 Партизанське задзеркалля
 18.04.06, 14:01 Командир афганських "командос"
 06.04.06, 20:36 Хрещений батько ГУЛАГу
 04.04.06, 13:34 Таємниці кіровоградського спецназу
 04.04.06, 13:28 Героїка двадцятих. Людина — проблема
 13.02.06, 13:29 Героїка двадцятих. З непокірного роду
 28.11.05, 14:50 Чудо лицарського чину
 18.11.05, 14:36 Немирний атом
 26.07.05, 12:30 Про що мовчав Левітан
 24.06.05, 14:54 До 22 червня. День народної скорботи
 21.06.05, 13:38 До 22 червня. Ати-бати, йдуть "штрафбати"
 21.06.05, 13:32 До 22 червня. Рік напередодні війни в агентурних повідомленнях
 07.06.05, 10:47 Кіровоградське небо
 14.03.05, 14:35 Правосуддя тоталітарної доби. Думки під вартою. Олександр Горошко
 01.02.05, 14:54 Солдати шостої заповіді. Наші у тропіках. Сьєрра-Леоне
 13.01.05, 16:55 Солдати шостої заповіді. Кіровоградці в Сараєво
 10.01.05, 14:31 Ішов січень 1944-го...
 27.11.04, 03:18 27 листопада — День пам'яті жертв голодомору та політичних репресій. Хліборобський рід діда лавріна
 09.08.04, 14:30 Місто з минулого. Кіровоград 1980-х років
 14.06.04, 14:39 За крок до всесвітньої катастрофи. Куба 1962-63
 06.06.04, 10:17 Відкриття другого фронту. 60-річчя операції "Оверлорд" (D-Day)
 29.04.04, 13:07 До року Польщі в Україні. Пілсудський у домі Тарковських
 29.03.04, 15:57 Історія міста над Інгулом. Святу Анну вже пошановано, а коли ж вшануємо пам'ять про щедру жінку?.. Пологовому будинку №2 імені святої Анни — 100!
 17.03.04, 19:27 Історія міста над Інгулом. Як заговорив перший кіровоградський динамік?
 24.02.04, 10:28 Сергій Шевченко, доцент КДПУ, краєзнавець: "Час працює на краще вивчення історії" ("Назва столиці степового краю: проблеми перейменування". Круглий стіл "Вечірньої газети")
 12.02.04, 16:07 Орда. Червоні знамена, комсомол, Перша кінна, порив, самопожертва...
 27.01.04, 13:38 Єлисаветградський телефон: як це було. Частина 2
 26.01.04, 20:18 Єлисаветградський телефон: як це було. Частина 1
 25.12.03, 00:18 Дарунок кіровоградським районам на 30-річчя
 03.10.03, 14:40 Дитячий садок у Єлисаветграді
 02.09.03, 14:19 Бувальщини "діда Лук'яна". Київський Лук'янівський тюремний замок
 02.09.03, 14:05 До 135-річчя "Просвіти". Та, що знала
 23.06.03, 14:15 Три подвиги Григорія Рудика
 30.05.03, 11:41 Продовжується робота по збору матеріалів до "Книги Пам'яті України" та "Книги Скорботи України"
 08.05.03, 16:24 І мінер, і зв'язківець
 26.04.03, 10:24 26 квітня — чорнобильська пам'ять. Вони — перші
 16.04.03, 11:27 Геній пензля і мозаїки. Григорій Синиця у нашому місті. Історія одного фото
 09.04.03, 11:46 Гвардійцям допоміг... Гітлер
 08.04.03, 18:30 Підрозділ особливого призначення
 19.03.03, 15:13 Бити ворога, як Щиров
 03.03.03, 14:33 В історії залишиться тільки те, що зафіксовано
 25.02.03, 14:02 Пам'ять засніжених альп
 22.02.03, 13:15 Уроки, які завжди з нами. А серце розірвав Афган, або Чому з гір тікають вовки?
 15.02.03, 19:17 Афганістан. "Ми виконували особливі завдання"
 28.01.03, 12:50 Історія вчить. НТС як фата моргана
 27.01.03, 15:36 Про Ревуцьких у Добрій не забули...
 22.01.03, 13:48 22 cічня - День соборності України. Забувати не можна...
 08.01.03, 22:59 Пам'яті баби Єлисавети та багатьох інших...
 23.12.02, 16:30 "Нам потрібна історія, яка є учасником нинішнього життя"
 07.12.02, 04:25 7 грудня - День місцевого самоврядування. Від Віча до Кіровоградської міської ради
 04.12.02, 11:45 Архіви - це наша історія
 16.09.02, 15:31 Дивне місто над синюхою
 30.08.02, 18:19 А центр України таки у нас, на Кіровоградщині
 30.08.02, 18:11 Кіровограду - 250. А ви знаєте, хто такий Волохін?
 26.08.02, 16:38 Храм на крові
 25.06.02, 14:11 Навздогін публікації "Історія "чорнобильського" напису"
 20.06.02, 19:57 Геральдика. Ой, "чий" орел летить?
 09.05.02, 19:51 Восток - дело тонкое... Тем более, если он Ближний
 26.04.02, 15:16 Чорнобиль. Як це було...
 03.02.02, 12:42 До 10-річчя прийняття постанови про національний прапор. Кольори, що дають надію
 31.12.01, 17:15 Як святкували новий рік у Єлисаветграді
 07.12.01, 00:02 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 5)
 06.12.01, 23:44 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 4)
 27.11.01, 17:23 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 3)
 27.11.01, 17:16 Роман Коваль: "Я прийшов у цей світ, щоб повернути україні душі загиблих героїв"
 18.11.01, 17:44 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 2)
 11.11.01, 14:31 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 1)
 09.11.01, 14:43 Час жорстоких перемін
 09.11.01, 14:38 Колесо історії
 08.11.01, 11:23 "Ятрань" розвалює імперію

"ВГ" №4
(21.01.2005)
















Украинския баннерная

Copyright © 2001–2006 "Vechirka.uafor.net" :: Design & Creation
Використання текстових матерiалiв cайту дозволяється лише з активним посиланням (гіперлiнком) на www.Vechirka.uafor.net.
Використання фотоматеріалів сайту без письмового дозволу ЗАБОРОНЕНО!
Использование текстовых материалов сайта разрешается только с активной ссылкой (гиперссылкой) на www.Vechirka.uafor.net.
Использование фотоматериалов сайта без письменного разрешения ЗАПРЕЩЕНО!