АФГАНІСТАН

На знімкуіз сімейного альбому: Віктор Герасименко зі своїми підлеглими на фоні трофейної зброї, вилученої у моджахедів "МИ ВИКОНУВАЛИ ОСОБЛИВІ ЗАВДАННЯ"
Олександр Воронін, vechirka.uafor.net
15.02.2003, 19:17

В 14-ту річницю виведення радянських військ із Афганістану, сотні кіровоградців за традицією зберуться біля меморіалу воїнів-афганців, щоб віддати данину пам'яті своїм полеглим бойовим побратимам. Буде серед них і підполковник запасу — завідуючий відділом з питань оборонної та мобілізаційної роботи Кіровоградської міської ради Віктор Герасименко. Більше двох років довелося служити Віктору Григоровичу в елітному і одночасно найнебезпечнішому підрозділі радянського контингенту в Афганістані — у загоні спеціального призначення. Серед численних бойових нагород офіцера — орден Червоної Зірки. Щоправда, двічі його представляли і до Золотої Зірки Героя Радянського Союзу, та не судилося... Втім, річ не в нагородах. З Афганістану колишній замполіт виніс чітке усвідомлення того, що немає у світі нічого важливішого, ніж людське життя, мир та спокій у країні. Сьогодні він — наш співрозмовник.

— Почнемо, Вікторе Григоровичу, мабуть, з біографії...

— Вона у мене, як і у більшості офіцерів — звичайна. Народився у Киргизії, після закінчення школи вступив до Свердловського військово-політичного училища, спеціалізацією якого саме й була підготовка офіцерів-політпрацівників для підрозділів спеціального призначення. Підпорядкований загін був безпосередньо Головному розвідувальному управлінню Генштабу Збройних сил. У Радянському Союзі — за кількістю військових округів — було 13 таких бригад. Спочатку, по закінченні училища в 1976 році, проходив службу в Туркестанському окрузі, потім у Німеччині, а згодом був переведений до Кіровограда. Звідси у 1986 році у складі 668-го загону спеціального призначення ми і прямували в Афганістан. Щоправда, спочатку ще місяць призвичаювались до специфіки азіатських умов на навчальній базі в Узбекистані, де інструкторами були учасники грудневого 1979-го року штурму Палацу Аміна. Слід зазначити, що загін формувався з різних частин, і командир кіровоградської бригади, на відміну від інших, направив до загону найкращих солдатів. І коли ешелон формувався на станції Канатово, хлопці з посмішками й ентузіазмом вантажили у вагони необхідні речі і провіант, моя дружина, що проводжала мене, сказала: "Знаєш, Вікторе, зроби все можливе, аби всі вони повернулися додому живими й здоровими!"

— Але без втрат не обійшлося?

— На жаль. Особливо боляче було усвідомлювати найперші випадки загибелі наших солдатів. Пригадую, як надійшов лист від батька вбитого під час виконання спецзавдання Валерія Поволі з Миколаївщини, який, до речі, призивався з Бобринецького райвійськкомату. В ньому Валентин Іванович, ветеран Великої Вітчизняної війни, не висловив жодного докору командирам, а просто звернувся до ровесників свого сина: "Хлопці! Бережіть свої молоді життя! Але ще більше оберігайте свою честь і гідність!"

Всього ж наш загін (в Афганістані він був перейменований у четвертий батальйон спеціального призначення, який в усій оперативній документації значився як звичайний мотострілецький батальйон) втратив 51 бійця. Це — найнижчий показник загибелі серед подібних підрозділів (крім нашого таких в Афганістані було ще три). Тому командуючий генерал Борис Громов не раз заохочував нас за відмінну підготовку і професіоналізм. Чесно скажу, — офіцером я був вимогливим, і солдати іноді ображалися за доскіпливість. Однак нині при зустрічі кіровоградські афганці, що служили зі мною, завжди привітно вітаються і не докоряють за колишню мою вимогливість. Мабуть, усвідомили, що, може, вона їх тоді і врятувала...

— Які ж завдання покладалися на загін?

— Різноманітні. Доводилося брати участь і у штурмових операціях, і в ліквідаціях опорних пунктів душманів. Але найголовніше наше призначення полягало у контролі над караванами на шляхах і стежинах. Багато афганських племен веде кочовий спосіб існування, тому моджахеди під нехитрий домашній скарб мирних караванів іноді маскували зброю і наркотики, які постійно надходили з Пакистану та з гірських важкодоступних районів країни. Практично щодоби наші підрозділи, постійно чергуючись, виходили на бойові операції. Орієнтуючись на дані розвідки про міграцію тих чи інших підозрілих груп, на завдання ми, як правило, виїжджали якщо не на вертольоті, то на "броні" (БМП, БТР), а згодом, маскуючись, просувалися вже пішки. До специфіки афганської служби варто додати й особливості тамтешнього клімату з його постійними піщаними суховіями і контрастом температури вдень і вночі.

— Чи правда, що в екстремальних умовах сутність людини виявляється рельєфніше?

— Цілком. З деякими зі своїх ровесників наші солдати просто відмовлялись іти на завдання. Довелося їм всю службу отримувати лише внутрішні наряди.../p>

— Служба, навіть в умовах бойових дій, складається не тільки зі спецоперацій, нарядів. Чи приїжджали до вас артисти, співаки?

— Так. Двічі я побував на концертах Йосипа Кобзона, Валерія Леонтьєва. З останнім на моїх очах трапилась цікава історія. Захотілося йому наступного дня після концерту політати на бойовому вертольоті поруч з пілотом. Однак — чи то співак був не в настрої, чи просто недоспав, але вранці чомусь забув привітатися з авіаторами.

Пілот "Мі-24" переглянувся зі своїм штурманом, а потім влаштували артисту показовий виліт по повній програмі з фігурами вищого пілотажу, пострілами, імітацією нападу на повітряний борт. Треба було бачити очі Валерія Яковича в ці хвилини...

— Як ви вважаєте, чи знадобився російській армії в Чечні досвід Афганістану?

— У військово-тактичному плані — безумовно. Інша річ, що воювати на власній території психологічно складніше.

— Нині навіть найзапекліші вороги української незалежності не можуть не визнати факту, що саме завдячуючи цьому суверенному статусу держави, наші хлопці вже не гинуть на чужій землі. Звідси й останнє запитання. Можливо, для вас, як для офіцера, і непросте: чи варто взагалі було радянським військам входити в Афганістан?

— Ще в Афганістані, де міжплемінна боротьба триває споконвіку, а рівень життя, спосіб господарювання й світогляд населення не зазнав суттєвих змін з часів середньовіччя, я збагнув, що будь-який вплив іззовні, навіть із найкращими намірами, не принесе позитивного результату, якщо він не відповідає внутрішнім психологічним установкам населення, його буття. Зараз, з вершини сьогоднішнього дня, дуже легко виносити вердикти. Однак війна, як відомо, — це продовження політики іншими засобами. Значить недопрацювали колишні наші політики, дипломати, і, нарешті, — розвідники, щоб убезпечити наші південні кордони, якщо виникла така стратегічна потреба.

Скажу лише так: солдати й офіцери просто виконували свій військовий обов'язок.

На знімку із сімейного альбому: Віктор Герасименко зі своїми підлеглими на фоні трофейної зброї, вилученої у моджахедів.

P.S. Днями наш співрозмовник відвідав столицю, де на урочистій зустрічі з колишніми афганцями посол Російської Федерації в Україні Віктор Черномирдін вручив Віктору Герасименку вже другий для нього орден Червоної Зірки, який свого часу вручити не встигли.

Архів "ВГ-Історія (ХХ століття)"

 31.05.06, 11:37 Партизанське задзеркалля
 18.04.06, 14:01 Командир афганських "командос"
 06.04.06, 20:36 Хрещений батько ГУЛАГу
 04.04.06, 13:34 Таємниці кіровоградського спецназу
 04.04.06, 13:28 Героїка двадцятих. Людина — проблема
 13.02.06, 13:29 Героїка двадцятих. З непокірного роду
 28.11.05, 14:50 Чудо лицарського чину
 18.11.05, 14:36 Немирний атом
 26.07.05, 12:30 Про що мовчав Левітан
 24.06.05, 14:54 До 22 червня. День народної скорботи
 21.06.05, 13:38 До 22 червня. Ати-бати, йдуть "штрафбати"
 21.06.05, 13:32 До 22 червня. Рік напередодні війни в агентурних повідомленнях
 07.06.05, 10:47 Кіровоградське небо
 14.03.05, 14:35 Правосуддя тоталітарної доби. Думки під вартою. Олександр Горошко
 01.02.05, 14:54 Солдати шостої заповіді. Наші у тропіках. Сьєрра-Леоне
 13.01.05, 16:55 Солдати шостої заповіді. Кіровоградці в Сараєво
 10.01.05, 14:31 Ішов січень 1944-го...
 27.11.04, 03:18 27 листопада — День пам'яті жертв голодомору та політичних репресій. Хліборобський рід діда лавріна
 09.08.04, 14:30 Місто з минулого. Кіровоград 1980-х років
 14.06.04, 14:39 За крок до всесвітньої катастрофи. Куба 1962-63
 06.06.04, 10:17 Відкриття другого фронту. 60-річчя операції "Оверлорд" (D-Day)
 29.04.04, 13:07 До року Польщі в Україні. Пілсудський у домі Тарковських
 29.03.04, 15:57 Історія міста над Інгулом. Святу Анну вже пошановано, а коли ж вшануємо пам'ять про щедру жінку?.. Пологовому будинку №2 імені святої Анни — 100!
 17.03.04, 19:27 Історія міста над Інгулом. Як заговорив перший кіровоградський динамік?
 24.02.04, 10:28 Сергій Шевченко, доцент КДПУ, краєзнавець: "Час працює на краще вивчення історії" ("Назва столиці степового краю: проблеми перейменування". Круглий стіл "Вечірньої газети")
 12.02.04, 16:07 Орда. Червоні знамена, комсомол, Перша кінна, порив, самопожертва...
 27.01.04, 13:38 Єлисаветградський телефон: як це було. Частина 2
 26.01.04, 20:18 Єлисаветградський телефон: як це було. Частина 1
 25.12.03, 00:18 Дарунок кіровоградським районам на 30-річчя
 03.10.03, 14:40 Дитячий садок у Єлисаветграді
 02.09.03, 14:19 Бувальщини "діда Лук'яна". Київський Лук'янівський тюремний замок
 02.09.03, 14:05 До 135-річчя "Просвіти". Та, що знала
 23.06.03, 14:15 Три подвиги Григорія Рудика
 30.05.03, 11:41 Продовжується робота по збору матеріалів до "Книги Пам'яті України" та "Книги Скорботи України"
 08.05.03, 16:24 І мінер, і зв'язківець
 26.04.03, 10:24 26 квітня — чорнобильська пам'ять. Вони — перші
 16.04.03, 11:27 Геній пензля і мозаїки. Григорій Синиця у нашому місті. Історія одного фото
 09.04.03, 11:46 Гвардійцям допоміг... Гітлер
 08.04.03, 18:30 Підрозділ особливого призначення
 19.03.03, 15:13 Бити ворога, як Щиров
 03.03.03, 14:33 В історії залишиться тільки те, що зафіксовано
 25.02.03, 14:02 Пам'ять засніжених альп
 22.02.03, 13:15 Уроки, які завжди з нами. А серце розірвав Афган, або Чому з гір тікають вовки?
 15.02.03, 19:17 Афганістан. "Ми виконували особливі завдання"
 28.01.03, 12:50 Історія вчить. НТС як фата моргана
 27.01.03, 15:36 Про Ревуцьких у Добрій не забули...
 22.01.03, 13:48 22 cічня - День соборності України. Забувати не можна...
 08.01.03, 22:59 Пам'яті баби Єлисавети та багатьох інших...
 23.12.02, 16:30 "Нам потрібна історія, яка є учасником нинішнього життя"
 07.12.02, 04:25 7 грудня - День місцевого самоврядування. Від Віча до Кіровоградської міської ради
 04.12.02, 11:45 Архіви - це наша історія
 16.09.02, 15:31 Дивне місто над синюхою
 30.08.02, 18:19 А центр України таки у нас, на Кіровоградщині
 30.08.02, 18:11 Кіровограду - 250. А ви знаєте, хто такий Волохін?
 26.08.02, 16:38 Храм на крові
 25.06.02, 14:11 Навздогін публікації "Історія "чорнобильського" напису"
 20.06.02, 19:57 Геральдика. Ой, "чий" орел летить?
 09.05.02, 19:51 Восток - дело тонкое... Тем более, если он Ближний
 26.04.02, 15:16 Чорнобиль. Як це було...
 03.02.02, 12:42 До 10-річчя прийняття постанови про національний прапор. Кольори, що дають надію
 31.12.01, 17:15 Як святкували новий рік у Єлисаветграді
 07.12.01, 00:02 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 5)
 06.12.01, 23:44 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 4)
 27.11.01, 17:23 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 3)
 27.11.01, 17:16 Роман Коваль: "Я прийшов у цей світ, щоб повернути україні душі загиблих героїв"
 18.11.01, 17:44 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 2)
 11.11.01, 14:31 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 1)
 09.11.01, 14:43 Час жорстоких перемін
 09.11.01, 14:38 Колесо історії
 08.11.01, 11:23 "Ятрань" розвалює імперію

"ВГ" №4
(21.01.2005)
















Украинския баннерная

Copyright © 2001–2006 "Vechirka.uafor.net" :: Design & Creation
Використання текстових матерiалiв cайту дозволяється лише з активним посиланням (гіперлiнком) на www.Vechirka.uafor.net.
Використання фотоматеріалів сайту без письмового дозволу ЗАБОРОНЕНО!
Использование текстовых материалов сайта разрешается только с активной ссылкой (гиперссылкой) на www.Vechirka.uafor.net.
Использование фотоматериалов сайта без письменного разрешения ЗАПРЕЩЕНО!