ІСТОРІЯ ХХ ст.

МІСТО З МИНУЛОГО. КІРОВОГРАД 1980-х РОКІВ

Кіровоград наприкінці ХХ століття (Фото Івана Корзуна) Дмитро КАНЕВСЬКИЙ, Vechirka.uafor.net
09.08.2004, 14:30

Ця стаття навряд чи буде інформативною. Радше, її покликання — пригадати те чим жило та дихало, що любило та ненавиділо наше місто років 20 тому. Цей проміжок часу може видатися ще зовсім незначним, ба навіть таким, що не заслуговує на увагу, адже більшість кіровоградців i сьогодні можуть пригадати ланцюг блакитних автоматів всередині першого магазину "Джерело", що на вул. Леніна чи довготривалу реставрацію краєзнавчого музею або ж першотравневі маніфестації. Втім, за цей час вже виросло ціле покоління тих хто й гадки не має про атмосферу, яка панувала у їхньому місті не так вже й давно. Тим же хто був свідком цих подій буде солодко понастальгувати разом з автором за тим іншим, дорогим містом, яке вже ніколи не стане таким знов.

ПОБУТ

Народившись у кіровоградському пологовому будинку, що на Новомиколаївцi одного спекотного серпневого дня автор цих рядків маючи глибоке родинне коріння на Кіровоградщині , довгий час не підозрював про те, що поза межами Кіровограда існує життя, тож i намагався разом з іншими городянами взяти максимум від того, що можна було одержати у Кіровограді радянського зразка 1980-х років минулого століття.

Нині модно говорити про те, що бути одеситом чи львів'янином означає бути іншим, несхожим у своєму ставленні до філософії життя чи оточення. Кіровоградці рідко демонстрували свою окремішність. В нас було достатньо старовинне місто, яке ми завжди намагалися омолодіти, пишаючись перед зайдами новими багатоповерхівками більше ніж чудовим архітектурним ансамблем центру. Ми не мали особливого діалекту чи то сленгу, який був би зрозумілим лише нам, мешканцям Кіровограда. Хіба що у вигадані оригінальних назв для міських об'єктів кіровоградці давали фору жителям інших міст України. "Гастроном дзеркальний", "на 5/5", "біля УТО" — підібрати ключ до цього "шифру" i справді могли лише ті кому чи то на щастя чи то на біду судилося мешкати у "столиці степової України".

КУЛЬТУРА

1980-i роки стали зірковими для Кіровоградської культури. Саме на ці роки припав розквіт міських мистецьких колективів. Сотні концертів, постанов, спектаклів та гастролей відбулися у 80-i роки. Кіровоградські ансамблі "Ятрань", "Зоряни", трупи міської філармонії та драматичного театру гордо заявили про свій професіоналізм на всю Україну i впродовж десятиліття Кіровоград упевнено посідав одну з перших ланок за активністю мистецько — культурного життя. Сьогодні, коли з культурного серця центральної України Кіровоград перетворився на її провінцію можна лише з болем у душі згадувати часи піднесення Кіровоградської культури.

У 80-х i пересічні городяни не лишалися осторонь культурних заходів. Прибутки населення були достатньо стабільними, тож будь який концерт чи вистава завжди мали аншлаг. Незалежно від того чи це вистава в дитячому ляльковому театрі, театрі ім. Кропивницького чи будь де ще — успіх здається був гарантованим заздалегідь.

Особливу роль для кожного кіровоградця відігравало кіно, а брамою до кiносвiту — кінотеатр. Їх у Кіровограді було багато. Навіть дуже багато, як на місто з 240— тисячним населенням. Не встигнувши проглянути стрічку в перший тиждень показу кіровоградець завжди міг встигнути на другий показ в іншому кінотеатрі. Провідними вважалися "Комсомолець" на вул. Карла Маркса(нині Зоряний), "ім. Дзержинського" (згодом "Інгул") на вул. Леніна, "Ятрань" розташований біля "критого" ринку та улюбленець дітлахів — "Мир" навпроти бібліотеки ім. Крупської (зараз Чижевського) на вул. Карла Маркса. Існувало ще декілька "кiношек" на периферії такі як "Орбіта", яка закінчувала оберт усіх фільмів. Іноді кіносеанси влаштовувалися у Будинку Офіцерів, в клубі Калініна та бібліотеці Крупської.

Кожен з кінотеатрів мав свою неповторну атмосферу. "Комсомолець" — ідеальне місце для прем'єр та вечірніх сеансів з його просторою та навіть улітку прохолодною залою. Слід відзначити, що стільці у "Комсомольці" були покоцаними і у 80-і i вже тоді волали по негайну заміну. "Дзержинського" ,або ж "держiнка" як називали його кіровоградці, мав дві невеличкі зали. Востаннє там було людно під час показу "Фантомаса", решту часу у цьому кінотеатрі панував спокій та затишок. "Держiнка" був абсолютним лідером сеансів французького кіно, хоча показ блокбастерiв та пригодницьких фільмів там траплялися не менш часто.

Сеанси у приміщенні міської синагоги, де розміщався клуб Калініна, ставалися неперiодично i ,відповідно, збирали небагато глядачів. Але які фільми там можна було побачити! Класику німецького кінематографу та інші фільмові раритети.

Знайомство з кіно у юного кіровоградця неодмінно починалося з "Миру". Цей кіноцентр присвячував дитячому кіно та мультикам весь денний блок. Сеанси о 7.40, 9.20, 11.20, 14.20 завжди збирали найбільшу кількість малих глядачів. За 10 радянських копійок глядачі мали змогу оглянути кращі дитячі фільми з усієї центральної Європи. "Кай з ящику" , "Пастка для котів", "Легенда про білого дракона", "Бідний Джоні та Арніка" — всі демонструвалися у "Мирі". Ці фільми вже давно занесені у класику угорського ,словацького, німецького кінематографа. Вечірні сеанси "Миру" часто відводилися для індійського кіно, а іноді там демонстрували кіно — продукцію Північної Кореї. Часи зобов'язували.

МАГАЗИНИ

Бути споживачем в Кіровограді мабуть завжди було непросто, але бути споживачем у 80-х роках в Кіровограді було непросто удвічі. Якби не місячні викиди продуктів та товарів на полиці магазинів історики мали б зараз нагоду досліджувати суто кіровоградський товарний Голодомор.

Приїжджі завжди відзначали гарний вигляд кіровоградців, але й певно i гадки не мали де i з якими труднощами дістаються імпортні джинси, мешти чи кросівки. Для того, щоб пристойно вдягатися кожному кіровоградцю треба було мати протекцію "на базі". Ніхто достеменно не знав що це за база, де вона розташована, але в уяві кожного ставала така собі примітивна калька таємного супермаркету, де можна було знайти усе.

Універсальний торговий центр (УТО) біля Набережної не задовольняв купівельні вимоги кіровоградців. Так само не відповідала стандартам жодна з профільних кіровоградських крамниць. Всюди панувала сірість та разюча очі відсутність нормального асортименту. Були й "магазини — привиди" ,які за часів Незалежності навіть важко уявити, адже вже тоді вони були нерентабельними. Одним з таких магазинів працював біля Ковалiвського парку (тоді ім. Леніна). Там можна було придбати пульверизатор за 2.20 крб., а також гральні карти ленінградської друкфабрики. З десяток таких крамничок розкидали по всьому місті.

Живу рибу кіровоградці мали б купувати у спеціалізованому магазині "Океан". Втім, зазвичай там можна було знайти хіба консерви, а в сам магазин хотілося зайти лише для того, щоб оглянути кольоровий скляний вітраж.

Продавці наших магазинів у 80-х роках не відрізнялися ні особливою ввічливістю, ні високим інтелектом. Це зараз продавці торгових точок відвідують лекції про покращення сервісу. Тоді ж ніщо не могло примусити кіровоградського продавця відповідати конкретно та ввічливо на поставлене запитання. "Там є ціна, разуйтє очі", "як заробляємо — так i розмовляємо" , "давайте у ШО, бо в мене нема пакетів" — такі відповіді супроводжували "шопінг" більшості кіровоградців. Будь який державний магазин (альтернативою міг бути лише кооперативний) зачинявся на перерву акуратно о 13.00 або о 14.00 пополудні для того, щоб інші не докучали магазинному персоналу перевести подих після нудних клієнтів, які з'явилися до перерви. Раз на місяць, магазин зачиняли на переоблік. Лідерами завжди була "Оксана" на вул. Шевченка та "Колобок" на Карла Маркса.

РОЗВАГИ

У 1980 -х роках найулюбленішою розвагою кіровоградців були парки. Особливо велелюдно там ставало улітку. В Ковалiвському працювала шахова бесідка, літній музичний майданчик, а головне — всі атракціони. Платні та безкоштовні — вони завжди вабили мешканців міста. Дві каси, одна з яких була постійно зачиненою ,продавали квитки десь до 7-ї вечора. Раз на рік кіровоградець обов'язково катався на "Ромашці" або брав на прокат машинку "Баггi" для своєї дитини. Зовсім поруч працювали ігрові автомати, де за 15 копійок можна було виграти якусь дурницю або просто приємно провести час.

Набагато більшим був вибір розваг для відвідувачів кіровоградського Гідропарку, але через його віддаленість з інших районів міста їздили туди не часто. Найбільшою принадою залишалася дитяча залізнична дорога та "колесо огляду".

Досить розвиненою була галузь кафе та забігайлівок. Починаючи від "Вареничної" на Леніна i закінчуючи "Золотим півником" біля стоматполіклiники.

Не бракувало людей й у злачних місцях відпочинку, якими вважалися пивні на вул. Декабристів та коло ресторану "Весна".

Молодь віддавала перевагу вечірньому відпочинку у диско — клубі "Олімпія" та центрі "Юність" .

Особливу нішу займало кафе у підвалі на Шевченка. За вивіску "Кава — Соки" дуже скоро ця кнайпа дістала назвисько "Кавасакі", яка назавжди закріпилася за цією установою. У "Кавасаках" збиралася вся Кіровоградська богема. Вчителі та художники, повії та панки потягували чорну каву з маленьких філіжанок та їли надзвичайно смачні сосиски з томатним соусом та хлібом. Кращого місця для знайомства з богемною елітою міста годі шукати.

В іншому відділі "Кавасак" можна було замовити порцію пломбіру з ягідним сиропом. Кіровоградське морозиво 80-х мало лише 2 різновиди. Пломбір за 20 копійок та "з машини" в кав'ярнях. Навідмін від одеситів, які вже наприкінці 80-х мали i абрикосове i з цитриною — кіровоградцям появи іншого морозива довелося чекати набагато довше.

Брак вибору морозива намагалися компенсувати молочним коктейлем. Ця біла, смачна суміш з ванільним запахом продавалася у найбільших гастрономах міста. Зокрема, в центрі на Леніна та у "Дзеркальному".

Різдвяні, а точніше Новорічні дні ,супроводжувалися в Кіровограді 80— х суцільною ейфорією. На пл. Кірова стояла красуня — ялинка, міська влада встановлювала іграшкові будиночки для дітлахів, а вітрини крамниць прикрашалися теж на славу. Працівники книгарні на розi Шевченка — Карла Маркса, які вирощували лимон прямо на вітрині, залишали його поруч з ялинкою як символ магазину.

РЕЛІГІЯ

1980-i роки стали переломними для релігійного життя України. Вже наприкінці десятиліття були вжиті перші спроби для відновлення забороненої та гнобленої радянським режимом Української греко — католицької церкви. Тоді ж в Україну поступово поверталися i представники УАПЦ та інших релігійних громад. Потрохи розросталася діяльність нетрадиційних для України релігійних об'єднань. Про існування кришнаїтів та баптистів кіровоградці спочатку дізнавалися лише з київської преси, втім дуже скоро молодики з цілком Слов'янською зовнішністю тинялися містом у жовтому одязі пританцьовуючи в ритм екзотичним барабанам. Знайомство городян з кришнаїтами відбулося біля магазину "Дитячий світ", де "тусувалися" кришнаїти.

У 80-х незначна частина кіровоградців чітко відносила себе до якоїсь конкретної конфесії або ж взагалі могла назвати себе людиною, яка дотримується певних релігійних обрядів. На це вплинула i анти — духовна радянська влада i світський устрій міста. Більшість населення, яка все ж дотримувалася тих чи інших традицій ,відносила себе до православної громади. Попри суспільні забобони кіровоградці у 80-i хрестили дітей, святили паски та справляли Різдво. Звичайно, традиції "12 страв" чи різдвяної коляди дотримувалися не всі.

Паралельно певні релігійні свободи одержали колись численні та впливові римо — католицька та єврейська громади міста. Юдеї наприкінці 80-х вперше порушили питання про повернення будівлі синагоги, відібраної совєтами. Що ж до Римо — католиків то лише наприкінці 1990-х вони спромоглися на зведення власного храму.

Фактично, протягом 1980 -х у Кіровограді легально та постійно діяла лише православна церква на Набережній. Преображенська церква слугувала картинною галереєю, а церква на Ковалiвцi стояла зачиненою.

ТРАНСПОРТ

80-i роки стали допоки останнім періодом спокійного функціонування кіровоградського літовища. Дорослі кіровоградці ще не забули масових черг до кас аеропорту, переповненої зали очікувань, двох підвішених до стелі телевізорів та буфет. Літаки прилітали та відлітали невпинно. Кіровоград мав повітряне сполучення з головними містами України та СРСР.

Через міський вокзал цілодобово проходили сотні поїздів найрізноманітніших напрямків. Часто люди приходили на вокзал аби відчути якусь особливу атмосферу та запах вугілля, який йшов від вантажних вагонів. Дехто називає це "запахом дитинства".

Проїзд у міських автобусах у 80-х асоціювався з дискомфортом. Старі "Iкаруси" та "ЛАЗи" хиталися зі сторони в сторону, а влітку до повітря домішувалися запахи людського поту та продуктів харчування, які перевозилися сільськими бабцями.

Набагато приємнішою була поїздка тролейбусом, а найпопулярнішим маршрутом 2-ка та 3-ка.

Маршрутним таксі користувалася незначна кількість пасажирів, вважаючи, що за вищу ціну та таку ж якість поїздки варто було зайві 5 хвилин почекати громадського транспорту.

На звичайному таксі їздили переважно на вокзал чи в аеропорт. Постійно таксі викликали собі лише злочинці та жінки легкого поводження.

КРИМІНАЛ

У 1980-х кіровоградці почали скаржитися на стрімкий зріст криміналу та злочинності в місті. Справді, доба "Перебудови", яка призвела до зросту безробіття та корумпованості не могла не позначитися на криміногенній ситуації. У 1980-i місто патрулювала міліція, а по вечорах ще й дружинники — волонтери. Населення все ж не відчувало себе захищеним. Зростала статистика вбивств, нападів, крадіжок, пограбувань. Кіровоградці все частіше розповідали один одному жахливі історії про те як десь біля "Мелодії" серед білого дня невідомий зняв хутрову шапку з жінки i ніхто його не затримав, про те як учора прямо під вікнами десь у спальному районі була бійка i весь під'їзд був заплямлений кров'ю.

Зростанню злочинності посприяло i безладдя на Кавказі. Саме наприкінці 80-х стався наплив біженців з Вірменії та Азербайджану. Якщо хтось з них шукав в Україні притулку то інша когорта шукала збагачення. Вірменські та азербайджанські "авторитети" стали частими гостями кіровоградських кафе, заснували свої кооперативи у центрі, на Новомиколаївцi та в області, а розбiрки поміж кланами стали темою для кримінальної хроніки в місцевій пресі.

I нарешті у 1980-х Союзом пройшов бум пліток про серійних маніяків. Кіровоград не міг стояти осторонь i зрештою одержав свого маніяка.

Ним виявився такий собі пан Кулик, син професора з кіровоградським корінням. Перебуваючи в Кіровограді у справах Кулик вдався до серії зґвалтувань, які відбувалися за одним сценарієм — будівельний майданчик. Не відразу міліція змогла вийти на слід зловмисника, аж поки він не запросив працівницю краєзнавчого музею "пройтися ввечері міськими будмайданчиками". Це запрошення видалося жіночці надто підозрілим i вже невдовзі кіровоградського маніяка — ґвалтівника заарештовано правоохоронними органами. Так закінчилася одна з перших кіровоградських епопей серійних маніяків.

РИНКИ

Для Кіровограда "ринкова економіка" це не програмний постулат якоїсь політичної партії, а життєва реальність вже з 80-х років. Якщо у магазинах порожньо, а жити якось треба — тоді торгівля переноситься на ринок. Впродовж десятиліття кіровоградці щодня готувалися до грядущих змін купуючи, продаючи, перепродаючи та спекулюючи на міських ринках та барахолках.

Центральний ринок тримав перші місця у продажі кавунів. Смачні та солодкі херсонські кавуни першими потрапляли саме на центральний ринок. В критому приміщенні при вході торгували пресою, а по ятках м'ясом, молоком, фруктами овочами. Торгівля вирувала i просто неба. На другому поверсі розташовано ремонт годинників, бюро ритуальних послуг, зоомагазин, господарча крамниця та інші.

На "критий" ринок вибиралися по неділях. Для того, щоб його обійти йшло декілька годин, але ця витрата була цього варта. Там ,навiдмiн від центрального , торгували ще й одягом та косметикою, а вдодаток на "критому" був найкращий пташиний ринок, звідки походили 90% всіх кіровоградських хом'ячків та декоративних папуг.

Ближче до 90-х міні — ринки почали з'являтися в кожному міському районі.

ЗА КРОК ДО НЕЗАЛЕЖНОСТІ

Кіровоградців з мавку виховували якщо не з жертовною любов'ю до України то точно з любов'ю до рідного краю з наголосом на те, що Кіровоградщина невід'ємна частина України, а Україна без неї вже не буде сама собою.

I попри цей обережний патріотизм у Кіровограді не бракувало відданих комуністів та затятих марксистів, які на початку національного піднесення кінця 80-х намагалися всіляко придушити прояви патріотизму та самостійницьких настроїв у громадян. I все ж Кіровоград зустрів "український ренесанс" кінця 80-х у якості активного учасника подій. Якщо нашому місту не вдалося відіграти визначної ролі за доби ОУН — УПА то бодай зараз Кіровоград не хотів пасти задніх на сторінках державної історії. У 1989 році у місті відбулися десятки мітингів, конференцій та віче, де все частіше лунали заклики до Незалежності України. Українська мова, яка завжди трималася в Кіровограді на міцних (порівняно з іншими зазбручанськими містами) позиціях здобула масового вжитку саме у цей період. Щотижня до Кіровограду з Галичини та Буковини приїжджали автобуси, де активісти національно — патріотичних об'єднань роздавали опальну "самостійницьку" пресу. У центрі щодня можна було натрапити на плакати підтримки Народного Руху України.

Десь зниклоо тепер це піднесення та відданість справі. У наступному десятилітті кіровоградцям довелося бути свідками найгіршого занепаду міста. Тотальних змін зазнала кожна з оглянутих галузей та й самі кіровоградці змінилися чи то змінило їх життя. Проте, обертаючись назад хочеться згадувати про 80-i не через бажання повернутися в ті часи, а скоріше через бажання побачити у майбутньому все добре, що існувало тоді i втратилося тепер. В це вірить кожен хто любить своє місто.

Архів "ВГ-Історія (ХХ століття)"

 31.05.06, 11:37 Партизанське задзеркалля
 18.04.06, 14:01 Командир афганських "командос"
 06.04.06, 20:36 Хрещений батько ГУЛАГу
 04.04.06, 13:34 Таємниці кіровоградського спецназу
 04.04.06, 13:28 Героїка двадцятих. Людина — проблема
 13.02.06, 13:29 Героїка двадцятих. З непокірного роду
 28.11.05, 14:50 Чудо лицарського чину
 18.11.05, 14:36 Немирний атом
 26.07.05, 12:30 Про що мовчав Левітан
 24.06.05, 14:54 До 22 червня. День народної скорботи
 21.06.05, 13:38 До 22 червня. Ати-бати, йдуть "штрафбати"
 21.06.05, 13:32 До 22 червня. Рік напередодні війни в агентурних повідомленнях
 07.06.05, 10:47 Кіровоградське небо
 14.03.05, 14:35 Правосуддя тоталітарної доби. Думки під вартою. Олександр Горошко
 01.02.05, 14:54 Солдати шостої заповіді. Наші у тропіках. Сьєрра-Леоне
 13.01.05, 16:55 Солдати шостої заповіді. Кіровоградці в Сараєво
 10.01.05, 14:31 Ішов січень 1944-го...
 27.11.04, 03:18 27 листопада — День пам'яті жертв голодомору та політичних репресій. Хліборобський рід діда лавріна
 09.08.04, 14:30 Місто з минулого. Кіровоград 1980-х років
 14.06.04, 14:39 За крок до всесвітньої катастрофи. Куба 1962-63
 06.06.04, 10:17 Відкриття другого фронту. 60-річчя операції "Оверлорд" (D-Day)
 29.04.04, 13:07 До року Польщі в Україні. Пілсудський у домі Тарковських
 29.03.04, 15:57 Історія міста над Інгулом. Святу Анну вже пошановано, а коли ж вшануємо пам'ять про щедру жінку?.. Пологовому будинку №2 імені святої Анни — 100!
 17.03.04, 19:27 Історія міста над Інгулом. Як заговорив перший кіровоградський динамік?
 24.02.04, 10:28 Сергій Шевченко, доцент КДПУ, краєзнавець: "Час працює на краще вивчення історії" ("Назва столиці степового краю: проблеми перейменування". Круглий стіл "Вечірньої газети")
 12.02.04, 16:07 Орда. Червоні знамена, комсомол, Перша кінна, порив, самопожертва...
 27.01.04, 13:38 Єлисаветградський телефон: як це було. Частина 2
 26.01.04, 20:18 Єлисаветградський телефон: як це було. Частина 1
 25.12.03, 00:18 Дарунок кіровоградським районам на 30-річчя
 03.10.03, 14:40 Дитячий садок у Єлисаветграді
 02.09.03, 14:19 Бувальщини "діда Лук'яна". Київський Лук'янівський тюремний замок
 02.09.03, 14:05 До 135-річчя "Просвіти". Та, що знала
 23.06.03, 14:15 Три подвиги Григорія Рудика
 30.05.03, 11:41 Продовжується робота по збору матеріалів до "Книги Пам'яті України" та "Книги Скорботи України"
 08.05.03, 16:24 І мінер, і зв'язківець
 26.04.03, 10:24 26 квітня — чорнобильська пам'ять. Вони — перші
 16.04.03, 11:27 Геній пензля і мозаїки. Григорій Синиця у нашому місті. Історія одного фото
 09.04.03, 11:46 Гвардійцям допоміг... Гітлер
 08.04.03, 18:30 Підрозділ особливого призначення
 19.03.03, 15:13 Бити ворога, як Щиров
 03.03.03, 14:33 В історії залишиться тільки те, що зафіксовано
 25.02.03, 14:02 Пам'ять засніжених альп
 22.02.03, 13:15 Уроки, які завжди з нами. А серце розірвав Афган, або Чому з гір тікають вовки?
 15.02.03, 19:17 Афганістан. "Ми виконували особливі завдання"
 28.01.03, 12:50 Історія вчить. НТС як фата моргана
 27.01.03, 15:36 Про Ревуцьких у Добрій не забули...
 22.01.03, 13:48 22 cічня - День соборності України. Забувати не можна...
 08.01.03, 22:59 Пам'яті баби Єлисавети та багатьох інших...
 23.12.02, 16:30 "Нам потрібна історія, яка є учасником нинішнього життя"
 07.12.02, 04:25 7 грудня - День місцевого самоврядування. Від Віча до Кіровоградської міської ради
 04.12.02, 11:45 Архіви - це наша історія
 16.09.02, 15:31 Дивне місто над синюхою
 30.08.02, 18:19 А центр України таки у нас, на Кіровоградщині
 30.08.02, 18:11 Кіровограду - 250. А ви знаєте, хто такий Волохін?
 26.08.02, 16:38 Храм на крові
 25.06.02, 14:11 Навздогін публікації "Історія "чорнобильського" напису"
 20.06.02, 19:57 Геральдика. Ой, "чий" орел летить?
 09.05.02, 19:51 Восток - дело тонкое... Тем более, если он Ближний
 26.04.02, 15:16 Чорнобиль. Як це було...
 03.02.02, 12:42 До 10-річчя прийняття постанови про національний прапор. Кольори, що дають надію
 31.12.01, 17:15 Як святкували новий рік у Єлисаветграді
 07.12.01, 00:02 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 5)
 06.12.01, 23:44 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 4)
 27.11.01, 17:23 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 3)
 27.11.01, 17:16 Роман Коваль: "Я прийшов у цей світ, щоб повернути україні душі загиблих героїв"
 18.11.01, 17:44 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 2)
 11.11.01, 14:31 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 1)
 09.11.01, 14:43 Час жорстоких перемін
 09.11.01, 14:38 Колесо історії
 08.11.01, 11:23 "Ятрань" розвалює імперію

"ВГ" №4
(21.01.2005)
















Украинския баннерная

Copyright © 2001–2006 "Vechirka.uafor.net" :: Design & Creation
Використання текстових матерiалiв cайту дозволяється лише з активним посиланням (гіперлiнком) на www.Vechirka.uafor.net.
Використання фотоматеріалів сайту без письмового дозволу ЗАБОРОНЕНО!
Использование текстовых материалов сайта разрешается только с активной ссылкой (гиперссылкой) на www.Vechirka.uafor.net.
Использование фотоматериалов сайта без письменного разрешения ЗАПРЕЩЕНО!