ДО 250-річчя КІРОВОГРАДА

МІСТО НАД СИВИМ ІНГУЛОМ. Історико-публіцистичний нарис. ГЛАВА ТРЕТЯ. ФОРТЕЦЯ СВ.ЄЛИСАВЕТИ. Частина 3
Юрій Матівос, vechirka.uafor.net
28.10.2003, 17:37

Щоправда, одного разу, а саме 7 січня 1769 року, гарнізону фортеці випала рідкісна нагода показати, на що він здатен. Того дня загін кримського хана Гирея (у Скальковського — полчища) вирішив перевірити міць мурів фортеці св.Єлисавети. Як діяли захисники?

Краєзнавці давно вже розшукали в архівах матеріали, які свідчили, що гарнізон фортеці тоді не вжив ніяких заходів для захисту навколишніх поселень, хоча заздалегідь знав із розвідданих про напад татар.

І ось маємо ще одне джерело. В інституті рукописів Центральної наукової бібліотеки Національної академії наук України знайдено рукопис праці родича М.Грушевського Сергія Шамрая "Молдавська колонізація до Степової України у ХVІІІ ст.". Він написаний у 1931 році на базі документів Дніпропетровського крайового архіву, втрачених у роки війни. Як пише автор, під час татарського набігу на Новоросію "у Лизаветградській провінції було взято у полон і вбито 3144 душі, спалено 1190 хат, 4 церкви, вітряків — 3, ґуральня — 1, забрано худоби було: рогатої — 13567, коней — 1557, овець — 17000... Головну втрату понесло село Красний Яр, яке загинуло майже все і в якому було знищено 1806 чоловік... Було спалено майже цілу слободу Аджамку (знищено 300 домів, церкву, млин, причому захоплено і вбито при втечі 155 чоловік), частину Вершино-Кам'янки (доми, церква, 2 вітряки зі 171 душею), частину с.Петрівки (Мурзинка) з хуторами (домів — 27, вітряк — 1, з 79 душами) і кілька хуторів".

Ось справжня ціна офіційних публікацій про "захисну роль фортеці", гарнізон якої у цей час заховався за валами.

Документ потребує уточнення. Жертвами татарського набігу стали ще слободи Гончарівка, Лелеківка, Неопалимівка, Цибулеве. В архівах Запорозької Січі знайдено дані і про "героя" опору татарам генерал-майора Олександра Ісакова. Він був у 1764 році комендантом фортеці св.Єлисавети. (До речі, у переліку комендантів фортеці, який подає у своєму нарисі О.Пашутін, прізвище Ісакова не значиться. Натомість автор називає генерала начальником провінції). А з утворенням Новоросійської губернії Ісакова призначили помічником губернатора, хоча він був фактично губернатором, бо О.Мельгунов на цій посаді лише значився, а мешкав у Петербурзі.

Коменданти фортеці посідали значне місце у військовій ієрархії, вони були підпорядковані генерал-губернатору, наділялися повноваженнями підтримувати зв'язки з кримськими ханами та кошовими отаманами Запорозької Січі. Із сімнадцяти комендантів, які обіймали цю посаду у різні роки її існування, варто відзначити трьох. (Їхні прізвища у списку комендантів, який подає у своєму "Очерку..." О.Пашутін, не значаться). У 1761 році комендантом був призначений полковник Іван Леонтійович Ковалевський. Представники родини Ковалевських відомі серед козацтва Запорозької Січі. У компутах Коша ще на початку ХVІІІ ст. знаходимо козацькі прізвища братів Самійла та Василя Ковалевських. Син Самійла Андрій 27 років (від 1735 до 1762) служив у Коренівському курені. Коли вік не дозволив козакувати, Андрій поселився у Новокозацькій слободі над Біянкою.

В атестаті, виданому кошем, сказано, що Андрій Ковалевський "и в государственных службах, и войсковых посилках... находился ... жительство свое провождал честно, добропорядочно, обходительно, без и малейшего порока". Тому, пише отаман, "я с старшиною и присутствующим товариством уволили его, Андрея Ковалевского, и с показаного куреня от службы исключить". Кіш клопотав, щоб на місці цивільної служби колишньому козакові всіляко сприяли.

Так само позитивно характеризували у коші козака Брюховецького куреня Андрія Васильовича Ковалевського. Він служив у Запорозькому Низовому війську з 1747 року, а звільнився у 1761 і теж поселився у Слобідському козачому полку.

Комендантом фортеці у 1766 році був Василь Афанасійович Махилча (Михалча). Це той самий Махилча, який ще 1753 року був призначений обозним Слобідського полку.

Мав військовий чин підполковника. Біографічні дані про цю людину обмежені, але сам факт призначення Василя Афанасі-йовича на такі високі посади багато про що говорить.

Третім комендантом фортеці, про якого не згадує О.Пашутін, був у 1764 році генерал-майор Олександр Ісаков. Він "відзначився" тим, що під час єдиного нападу татар на фортецю сховався у ній зі своїм військом, дозволивши кримчакам завдати місцевому населенню значної шкоди. Щоправда, тоді Ісаков був уже не комендантом фортеці, а новоросійським генерал-губернатором.

Фортеця, як оборонна споруда, проіснувала до 1780 року. Її спочатку "обеззброїли". Гармати й іншу зброю за наказом князя Потьомкіна вивезено до Херсона, де було споруджено нову фортецю. "На пам'ять" у фортеці св.Єлисавети залишили дві гармати. Тепер цю нікому не потрібну споруду було перетворено у шпиталь, і в ній розмістили три інвалідні роти, складські приміщення, інші господарські об'єкти. 10 лютого 1784 року Катерина II видала рескрипт про ліквідацію фортеці, "так как по состоянию внутри государства крепостью почитаться не могла й была обращена во внутренний город".

Як використовувалася фортеця у подальшому — про це свідчать архівні документи. Генерал-поручик Олександр Суворов передавав у розпорядження комендантів фортеці хворих солдатів, непридатних для стройової служби, фураж, харчі. Служила фортеця і генералу Михайлу Кутузову, він не раз бував тут, дбав про збереження будов для тилових потреб. Пізніше фельдмаршал Кутузов кілька місяців прожив у Фортечному палаці князя Потьомкіна, очолюючи посольську делегацію до Туреччини. У зв'язку зі складними погодними умовами делегація змушена була на деякий час затриматися у фортеці.

З часів існування фортеці дійшла до нас цікава легенда. Її ще в дитинстві я чув від свого діда — нащадка давнього козацького роду Ісая Матненка.

Зранку до коменданта фортеці майора Герінга вбіг схвильований прапорщик Василь Вишняков.14

— Ваше благородіє! У гарнізоні надзвичайна подія!

— Що трапилося?

— Із розташування зникло троє солдатів Єлизаветградського пікінерського полку.

— Як, хто? — зблід комендант.

— Рядові Никифір Єремєєв, Василь Литвинов, Василь Гладкий.

— Негайно оголосити пошуки. Начальника караулу під домашній арешт, усіх вартових — на гауптвахту. Розпустилися, мерзотники, пильність втратили. Уже з-під носа пікінери тікають.

За кілька днів коменданту донесли: втікачів затримали при спробі перебратися через Дніпро у районі Кременчука. Майор трохи заспокоївся, загроза пониження у чині, а то й відставка, ніби відпала. І раптом — новий удар. Ще нищівніший: з гарнізону втекло більше десятка пікінерів.

Герінг позеленів, наказав ударити тривогу, вишикувати на плацу увесь склад караулу. З переляканого на смерть прапорщика комендант зірвав погони, кинув на підлогу, притоптав їх ногами.

— Негідник. Обіцяв, що муха не вилетить із фортеці непоміченою. Муха, може, й не вилетіла, а півтора десятка солдатів утекли. За таку службу, колишній прапорщику, відправляють на шибеницю. Я вас віддаю лише під суд. А вас, мерзотники, — повів рукою перед строєм підполковник, — усіх під шпіцрутени15, а потім у штрафний батальйон.


14 Усі названі тут люди — реальні особи.
15 Шпіцрутен — довга гнучка палиця або прут, що застосовувалися при тілесному покаранні. Покараного проганяли крізь стрій, його почергово били по оголеній спині.

Архів "ВГ-Історія (до ХХ століття)"

 18.11.05, 14:37 Німе тисячоліття заговорило
 24.06.05, 14:55 Родовід. Лицарського чину чоловік
 17.06.05, 14:10 Родовід. Чи досить жінці п'яти років, щоб її полюбили?
 27.05.05, 13:23 Родовід. Світ князів Глинських
 31.08.04, 13:31 Кіровограду — 250. Кіровоградська Одеса
 30.08.04, 14:23 Зустрічі цивілізацій. Північне Причорномор'є
 16.08.04, 15:51 Археологічні знахідки. А тепер — човен
 02.07.04, 13:09 Сенсаційне відкриття. Візок Бронзового віку
 08.04.04, 17:04 Перейменування Кіровограда. Відповідаємо Юрію Матівосу: "Єлисавета — наша свята!"
 08.04.04, 17:03 Українське козацтво Буго-Гардівська Паланка за історичну правду!
 08.04.04, 16:14 Мамай. Чотири битви
 24.02.04, 10:28 Сергій Шевченко, доцент КДПУ, краєзнавець: "Час працює на краще вивчення історії" ("Назва столиці степового краю: проблеми перейменування". Круглий стіл "Вечірньої газети")
 09.02.04, 18:34 Звеличені вигадками. Ворскала. Тетянин день
 23.12.03, 15:35 Дещо з історії про податки
 28.10.03, 17:37 До 250-річчя Кіровограда. МІСТО НАД СИВИМ ІНГУЛОМ. Історико-публіцистичний нарис. ГЛАВА ТРЕТЯ. ФОРТЕЦЯ СВ.ЄЛИСАВЕТИ. Частина 3
 22.09.03, 16:46 До 250-річчя Кіровограда. МІСТО НАД СИВИМ ІНГУЛОМ. Історико-публіцистичний нарис. ГЛАВА ТРЕТЯ. ФОРТЕЦЯ СВ.ЄЛИСАВЕТИ. Частина 2
 17.09.03, 11:58 До 250-річчя Кіровограда. МІСТО НАД СИВИМ ІНГУЛОМ. Історико-публіцистичний нарис. ГЛАВА ТРЕТЯ. ФОРТЕЦЯ СВ.ЄЛИСАВЕТИ. Частина 1
 09.09.03, 14:26 До 250-річчя Кіровограда. МІСТО НАД СИВИМ ІНГУЛОМ. Історико-публіцистичний нарис. ГЛАВА ДРУГА. Слава Кущівського куреня. Частина 2
 02.09.03, 14:19 Бувальщини "діда Лук'яна". Київський Лук'янівський тюремний замок
 02.09.03, 14:05 До 135-річчя "Просвіти". Та, що знала
 01.09.03, 16:45 До 250-річчя Кіровограда. МІСТО НАД СИВИМ ІНГУЛОМ. Історико-публіцистичний нарис. ГЛАВА ДРУГА. Слава Кущівського куреня. Частина 1
 01.09.03, 16:25 До 250-річчя Кіровограда. МІСТО НАД СИВИМ ІНГУЛОМ. Історико-публіцистичний нарис. ГЛАВА ПЕРША. Неказкова країна Лебедія. Частина 2
 19.08.03, 16:49 До 250-річчя Кіровограда. МІСТО НАД СИВИМ ІНГУЛОМ. Історико-публіцистичний нарис. ГЛАВА ПЕРША. Неказкова країна Лебедія. Частина 1
 12.08.03, 20:23 До 250-річчя Кіровограда. А показати є що! І одеситам, і навіть парижанам
 08.08.03, 18:02 До 250-річчя Кіровограда. МІСТО НАД СИВИМ ІНГУЛОМ. Історико-публіцистичний нарис. СЛОВО ВІД АВТОРА
 23.06.03, 14:20 Олександр Назаренко. Українські зорі над євразійським хутором...
 29.12.02, 16:18 Звідки ж ця краса?
 16.12.02, 13:47 Перлина нашої історії
 07.12.02, 04:25 7 грудня - День місцевого самоврядування. Від Віча до Кіровоградської міської ради
 27.11.02, 13:32 Кіровограду - 250. Щедроти міських благодійників. Хто прийме від них естафету? Частина 2
 26.11.02, 09:17 Кіровограду - 250. Щедроти міських благодійників. Хто прийме від них естафету? Частина 1
 12.11.02, 16:02 Географічний центр України. "Добро і велич воєдино сплелися в імені твоїм"
 09.11.02, 11:37 9 листопада - День української писемності. Преподобний Нестор-літописець
 04.11.02, 16:54 Кіровограду - 250. Перший цукровар України
 16.10.02, 15:08 Кіровограду - 250. Коріння добра родини Журавських
 15.10.02, 11:40 У глибину віків. Де народився Гомер?
 14.10.02, 13:24 У глибину віків. Куди веде "тропа Трояна"
 08.10.02, 12:36 „Перший український діяч у Єлисаветграді..."
 16.09.02, 15:39 Він дбав про бідняків (Савелій Остроухов)
 16.09.02, 15:27 У глибину віків. Відкриття Вікентія Хвойки
 09.09.02, 14:31 Кіровограду - 250. Добротворці з родини макеєвих
 30.08.02, 18:16 У глибину віків. Трояни. Помилка Генріха Шлімана
 26.08.02, 16:34 У глибину віків. Фенікс воскресає вдома
 16.08.02, 17:25 Кіровограду - 250. Новокозачин - козацька слобода
 13.08.02, 13:12 Кіровограду - 250. Так народжувалося світло
 04.08.02, 17:18 Кіровограду - 250. Історія без вигадок і казок
 21.07.02, 14:08 Геральдичний вінок степової України
 05.07.02, 12:47 Де та Умань і що нам від того, що вона є?
 25.02.02, 19:23 Від "Ілюзіону" - до класичного танцю
 03.02.02, 13:56 Озирнися і побачиш вічність
 31.12.01, 16:48 Новорічна символіка
 17.11.01, 14:33 Із записника архіваріуса. Автографи коронованих осіб
 17.11.01, 14:29 За розпорядженням генерала Кутузова

"ВГ" №4
(21.01.2005)
















Украинския баннерная

Copyright © 2001–2006 "Vechirka.uafor.net" :: Design & Creation
Використання текстових матерiалiв cайту дозволяється лише з активним посиланням (гіперлiнком) на www.Vechirka.uafor.net.
Використання фотоматеріалів сайту без письмового дозволу ЗАБОРОНЕНО!
Использование текстовых материалов сайта разрешается только с активной ссылкой (гиперссылкой) на www.Vechirka.uafor.net.
Использование фотоматериалов сайта без письменного разрешения ЗАПРЕЩЕНО!