ІСТОРІЯ до ХХ ст.

Олександр НАЗАРЕНКО. УКРАЇНСЬКІ ЗОРІ НАД ЄВРАЗІЙСЬКИМ ХУТОРОМ...
Юрій Лісниченко, vechirka.uafor.net
23.06.2003, 14:20

Про походження української мови та її місце серед інших мов світу сказано й написано багато і настільки різного, що непосвяченій людині важко розібратися в тому, де зерна, а де плевела. Найсуттєвішим, що впливало на її статус, було становище, в якому перебував сам український народ. За російської імперії її "не было, нет и быть не могло", за радянської доби вона визнавалась, але як молодша сестра, варіант спотвореної іноземними впливами міфічної руської мови. Але не зважаючи на це, наприклад, видатний мовознавець, російський академік Микола Марр характеризував її щаблем розвитку більш архаїчним, ніж інші європейські мови.
Над проблемами порівняльного аналізу мов, а отже, і пошуку мови-основи (що охоплює мови не лише індоєвропейської сім'ї, а й мови інших мовних сімей, які наука класифікує за лексикою як такі, що належать до гіпотетичної, або ностратичної, надсімейної мови) уже тривалий час працює наш земляк, нині киянин, Олександр Назаренко. Він дослідив механізми словотворення і таким чином аргументує вже відому теорію моногенезу з позицій розповсюдження мови homo faber, або людини умілої, і доводить, що українська мова — мова-основа інших мов. Враховуючи загострення інтересу до мовних проблем у нашому суспільстві, ми зустрілися з дослідником.

— Що спонукало вас, зайнятись питаннями мовознавства, пошуком метамови і в чому полягає суть вашої теорії?

— Мене, як кожного свідомого українця, цікавлять питання нашої ідентичності, дійсної, а не рукописної історії, такої мізерної, яку навіть непристойно згадувати в колі просвічених людей. Тому з часом виникло питання, чому, будучи спадкоємцями культури, відомої як Трипільська, маючи багатющий фольклор, унікальну культуру гармонійного проживання у довкіллі і, насамперед, унікальну мову, ми так і не можемо збагнути природу всього цього багатства і не можемо усвідомити, що все це є оригінальним витвором наших предків і жодною мірою не може бути запозиченням. Наша традиція має тяглість не тільки з доісторичних, але й з допотопних часів. Усе вищесказане, як я усвідомив, можна дослідити й довести лише за допомогою мови — її не сфальшуєш. Я скористався здобутками порівняльного мовознавства, працями знаних учених, проаналізував лексику різних мов і зрозумів, що вона по всьому світу (там, де співпадає) виводиться за правилами українського словотворення. Наприклад, в одній з полінезійських мов слово fakka означає розпалювати, в словнику Грінченка є слово пакати (від напектись — розпашітись — пашіти — спахнути — спахувати — пакати — факати і спалахнути), що означає розпалювати. На Миколаївщині, в Первомайському районі, досі говорять факати. Звідси й факел.

— То ви стверджуєте, що ми прямі генетичні нащадки тих людей, що створили мову-основу?

— Так однозначно сказати не можна, адже протягом тисячоліть народи мігрували, перемішувались, утворювались нові племена і племенні союзи, нові держави. Але ми, українці, прямі спадкоємці первісної культурної традиції, нащадки первісного культурного геному. Цим і пояснюється, що ми довгий час знаходимось немовби на роздоріжжі світових тенденцій розвитку і не можемо обрати той шлях, який би привів до самостійного поступу.

— Наведіть приклади з вашого аналізу походження слів.

— Давньоіндійське слово priyas означає прийнятний, дорогий, достойний; польське przyjaciel — приятель, друг. Отже, від приймати когось — прийнятність стосунків — сприйняття людини. Звідси прийняти — сприймати — посприяти — сприяння — приятна людина і заприятелювати — приятель. Давньоіндійське priyas, санскритське priyate "він сприймає, має приязність, любить", готське frijon "приятелювати, любити", чеське pritel "приятель", у верхньонімецькій — friudil, середньоверхньонімецькій friudel означають те ж саме. Як бачимо, вже чеська мова не дозволяє побачити складові цього поняття: при + йняти, яти. Вона нам близька за складом мови, але, на жаль, уже втратила повнозвучність.

Не випадково в цих мовах немає перехідних (стадіальних) понять, що виникають у процесі розвитку основи, яка розвивається з поняття мати (від йму — йняти — яти). Отже, українська мова — мова, що являє собою всі стадії мови-основи. Прошу зважити на те, що частина з перерахованих прикладів стосується вже давно мертвих мов, що дійшли тільки в писемних пам'ятках, а в українській мові і досі існують актуальні компоненти і прояви словоукладання всіх цих слів. Наприклад, сучасне англійське frend з цього ряду, але прослідкувати історію його утворення без української мови вже не можливо.

— Чому ж так мляво реагує наша наука на багатство й розмаїття української мови і чому вона не робить подібних висновків?

— Загалом це пояснюється тривалою відсутністю державності. Усі інституції, які передбачає сучасна цивілізація, крім кількох відомих (в основному духовних Острозької, Києво-Могилянської академій), були впровадженні в Україні не українцями і не з українських потреб. Отже, обмеження, які вводили, наприклад, і Варшава, і Москва, полягали в намаганні довести, що українці — зіпсуті чи то поляки, чи то росіяни. В умовах рабського або напіврабського існування навіть найпатріотичніші з учених (наприклад, Олександр Потебня) в рамках імперської науки не могли мислити іншими категоріями. Відповідно, і до сьогодні ця ситуація є майже незмінною. Україна має культурні пріоритети, яких немає у світі. Зокрема, Кам'яну Могилу під Мелітополем, що є взірцем первісної писемності, яка виникла в Україні ще до часів останнього потопу, який, як стверджують американські дослідники, відбувся 7,5 тисяч років тому в результаті інтенсивного танення останнього льодовика. Соціальна наука в Україні зупинилась на роздоріжжі: чи їй обрати оригінальний шлях, чи залишитись у системі координат, сформованих за межами України. Мовознавці України в процесі одукування (навчання, звідси від укий — одуковати — одукований і латинське educatio, doctrina і грецьке dogma) за аналогом з релігійними інституціями проходять процес рукопокладання — захисту дисертацій усіх рівнів. Цей захист відбувається лише за умови затвердження їх тематики. Маємо ефект зачарованого кола. Щоб ствердити новий, або генетичний, напрям, треба пройти курс схоластики, або школярства, підтвердити свою обізнаність із сучасними лінгвістичними доктринами, щоб лише потім ставити питання про їх спростування. На інше не вистачає ні сил, ні часу, ні життя взагалі. Для більшості мовознавців, що займаються теорією походження мов, одним з найбільших авторитетів є Макс Фасмер. Його етимологічний словник російської мови (навіть не української!) є настільною книгою для багатьох із них, а по суті талмудом (до речі, назва породжена українською мовою: від толкувати — натовкти — перетовкмачити — розтлумачити; звідси тлумачник або гебрейською — талмуд). Наприклад, в його словнику є слово нишкнуть як одне з понять, що належить одному з діалектів російської мови. На його думку, воно утворене з двох компонентів: ни і шикать. Але ж у російській мові немає заперечної частки ни — "ні". Російське слово шикать утворене від слів сокати — присікатись — сікатись — засичати — шикнуть. У мові-основі утворення цього поняття прозоре: примикати — уникати — никати — проникати — виникати — зникати — поникати — поникнути — принишкнути — впасти ниць або вниз. Звідси сидіти тишком — нишком. Слово погост Фасмер виводить з північногерманської традиції приймати гостей. Але хіба в слов'янській традиції не було приймання гостей чи ходіння в гості? Між тим виникнення слова прозоре: шукати вихід — сходитись в намірах — погодитись — годити — догоджати — пригощати — пригостити — погостити — гостювати — бути гостем і гостини. Отож бути на гостинах — отримати пригощення — нести гостинець. Погост означає місце, двір біля церкви або монастиря і кладовище біля них. На півночі Росії це поняття означало комплексну відправу, одним із значень якої було приходити в гості до предків. Порівняємо українське гость, готське gasts і латинське hostis. Як бачимо, наша розмовна мова дозволяє побачити, як виникає це поняття. Готська і латинська вже давно мертві мови.

Таким чином, Фасмер зробив корисну роботу для ствердження пріоритетів своєї нації і виконав її соціальне замовлення. До речі, багато понять, породжених нашою традицією, він вважає калькуванням з європейських мов. А наші мовознавці слідом за ним також займаються пошуком варіантів різних понять, породжених нашою мовою, навіть за межами мов індоєвропейської сім'ї, щоб довести, що це не наші слова. Як тут не згадати нашого генія Тараса Шевченка: "Німець скаже: "Ви моголи". "Моголи! моголи!" Золотого Тамерлана онучата голі. Німець скаже: "Ви слав'яне". "Слав'яне! слав'яне!" Славних прадідів великих правнуки погані!".

Звісно, наприклад, латинське praetensio потрапило в українську мову за посередництва польської чи німецької мов. Але чи є потреба нам користуватися цим редуплікатом (подвоєнням), якщо ми можемо висловитись таким чином: притягти когось до відповідальності, виставляти свої притязання, від яких і утворено латинське praetensio? З цього ряду і слова: судові тягянини, тяжби. То чи володіє таким узірцевим багатством якась інша мова?

— Ви навели приклади з індоєвропейських мов. Але ж утверджуєте первинність мови-основи щодо майже всіх мов світу.

— Свого часу, заглибившись у вивчення міфологічних сюжетів різних етнокультурних регіонів, мені було неважко переконатись не тільки в тому, що вони подібні як архітипічно (до речі, грецьке архетип — від архе і тип — походить від слів на позір, узірцеве та штиб), так і мають ті ж самі найменування, які виводяться з мови-основи, або прамови. Наприклад, людина, яку приймають, яка приємна, а отже, прийнятна за певних обставин, наймається, стає найманцем, наймитом, наймичкою. Отже, від найматись утверджується такий вид діяльності, як нянька: найматись — нанятись — поняньчити — виняньчити — няньчити — нянечка — нянька. Як відомо, нянька, чи нянечка, для вихованця стає другою матір'ю. Звідси ненечка, неня, неньо. У китайській мові ненька — це нянян, в шумеро-аккадській традиції це буде інан, у мові ацтеків так само. Отже, ми говоримо про мови різних етнокультурних регіонів світу і таким чином підтверджуємо моногенетичну природу цих понять.

— Але хіба не можуть слова випадково збігатись?

— Так звані ононіми (оnо — один, nim — наймення) зустрічаються. Але вони лише підтверджують правило, суть якого полягає в тому, що в кожної речі і в кожного наймення своя природа. Якби слова, які збігаються в різних мовах, виникали б у процесі природної конвергенції (зближення), то тоді б не було проблеми. Усі люди у світі говорили б не лише однією мовою, а й вимовляли однаково одні й ті ж слова. Коли морфонетика і семантика збігаються, то ми повинні розуміти, що ці слова, які зараз представляють різні мови, мають одну і ту ж природу. Таким чином ми говоримо не про запозичення, що, до речі, буває як результат економічної експансії, а про розповсюдження мови тими чи іншими її носіями. Здебільшого не в результаті візіонерства, а за умов, які можна характеризувати як катастрофічні обставини. Звісно, якщо переселяється незначна кількість носіїв мови-основи, то в нових умовах нова лексика займає місце лише відсутніх понять. Чим більше процентне співвідношення носіїв мови-основи до корінного населення, тим більша вірогідність кількісного і якісного впливу цієї мови на нових теренах. При цьому маємо усвідомити, що останні приклади свідчать про розповсюдження української мови ранньої стадії її розвитку. Отже, обмеженого етапу розвитку стосовно її нинішнього стану.

Як ви помітили, в нашій розмові було вжито багато так званих інтернаціоналізмів. Але на прикладі слова претензія (pretensio) було показано як їх справжню природу, так і те, що це слово не є результатом добровільного запозичення українцями, а лише результатом поширення глобалізаційних процесів, що випливають з експансіоністських завдань певних глобалізаційних центрів. У даному випадку маємо на увазі поширення католицької експансії (лат. expansio з укр. опанувати, запанувати).

— Так як я вже знайомий з вашим дослідженням, воно для мене є переконливим, хоча не можу стверджувати, що всі до єдиного приклади, або парадигми, які ви побудували у своїй роботі, є абсолютно вірними. Мабуть, для утвердження генетики як основи сучасного мовознавства потрібна комплексна експертиза. Тим не менше я є прихильником вашого погляду на мову і того генетичного напрямку, який ви утворюєте. Міркуючи наперед, я подумав про те, яку шалену критику може викликати ваша робота. Адже вона може заторкнути національні почуття представників інших народів, які теж є патріотами. Що ви скажете з цього приводу?

— Наука тим і відрізняється від міфології, що вона оперує встановленими фактами. При цьому ми маємо відрізняти міфологію, яка виникає всередині певного суспільства, від тієї, що виникає за його межами і слугує ідеологічним підґрунтям для економічної експансії. Але в усьому світі справжня наука керується не пристрастями і почуттями, а нездоланною жагою пізнання і таким чином долає упереджене ставлення до місця і ролі тих чи інших народів у процесі становлення нових правил співжиття. Наприклад, у Атласі мов світу, виданому в Лондоні 1996 року, можна знайти опосередковане підтвердження моєї тези про первинну природу української мови. Хоч, безумовно, автори атласу оперують лінгвістичною умовністю під назвою балто-слов'янські мови. Наведу цитату з російського перекладу цієї книги: "Балто-славянские языки представляют особый интерес для исследователей, поскольку полнее сохраняют древнюю языковую систему, что делает их весьма полезными для реконструкции индоевропейского праязыка".

Колись у розмові з директором Інституту української мови Василем Німчуком я навів йому приклад побудови такого поняття, як сон. (У мовах індогерманських, що відійшли від української на арійському етапі розформування давньоукраїнської спільноти, — яку історик і археолог Юрій Шилов ідентифікує як Аратту (яка відома з шумерських хронік), що з арабських джерел відома ще як Артанія, (наряду з Куявією і Славією), а з грецьких як Аркадія — країна втраченого раю,— слово сон відсутнє. А в італо-гальських мовах воно є, зокрема, в італійській, іспанській і латині: порівняйте українське сон, італійське sonno й іспанське sonnor. У мові-основі його народження прослідковується абсолютно прозоро й поетапно). Від заплющити — сплющити очі — сплющий — сплящий, але я сплю, неозначена форма народжує новий корінь — мені не сп(л)иться — я засипаю, але просипаюсь — проснувся — я ще сонний — я засинаю — мені наснилось — я бачив сон. Так от, шановний науковець зауважив: "Так що це виходить, що українська мова і культура... Ну, знаєте, мені це не подобається!" Так що боятися треба несприйняття не з боку носіїв тієї чи іншої мовно-культурної традиції, а з боку людей, які є адептами поширених соціальних та історичних теорій, що бояться втратити свої особисті пріоритети, або монополію на істину. Таким чином бачимо, що про патріотизм тут не йдеться, а якщо говорити про нього в суспільному житті й науці зокрема, то він є лише актом чесного й сумлінного ставлення до своєї справи. З патріотичних міркувань не можна підтасовувати ті чи інші факти, як не можна з патріотичних міркувань і замовчувати їх.

— Якщо вашу методику звести до якоїсь формули, яка була б зрозумілою, починаючи від професури й закінчуючи школярами молодших класів, то як би ви її сформулювали?

— Насамперед, треба відмовитись від нав'язаного нам розуміння нашої мови як вторинної, відмовитись від її індоєвропейського і водночас ностратичного походження, а поставитись як до мови, яка здатна до розвитку (йдеться, передусім, про лексику) і вибудувати всі можливі словосполучення. Тобто йдеться про побудову нового словника, в якому має домінувати не алфавітний принцип побудови, а парадигматичний, який би враховував зміну кореня і основи.

— Що конкретно ви маєте на увазі?

— Повернімося до вище наведеної парадигми слова сон: заплющити — сплющити очі — сплющий — сплящий, але я сплю, неозначена форма народжує новий корінь — мені не сп(л)иться — я засипаю і просипаюсь, але проснувся — просинаюсь — я ще сонний — я засинаю — мені наснилось — я бачив сон. Отже, вся парадигма буде в розділі, найменованому літерою "С". Але, як ви розумієте, не підряд. Слово ж засинати буде в іншому розділі. Хоч у розділі на літеру "С" буде латинське сомнамбула — "сновида". Коли укладаються словники, то туди входять усі слова, що є в активі сучасної української мови. У дослідників закрадається сумнів щодо того, наскільки те чи інше слово належить саме до української мови, а яке запозичене як редуплікат, що утворений з українських композитів. Таким чином, не провівши відповідної роботи, ми не тільки не відкриємо природу слів і не розкриємо природи явищ, що вже давно канули в Лету, але й ніколи не віднайдемо вихідної точки зародження культурних процесів і, найголовніше, їхніх мотивів. Тут не допоможуть ніякі етимологічні словники. Знаючи українську мову, — а вона, на жаль, зникає, тому що ми все більше вживаємо іноземні слова, — ми розкриваємо водночас і природу тієї лексики, яка до нас повертається у вигляді редуплікатів. Ми ще в змозі розкрити природу своєї мови і природу мов, що походять від нашої. Але й мені, людині, що виросла в зросійщеному місті, доводиться докладати значних зусиль, щоб докопатись до істинної природи тих чи інших понять.

Наприклад, зараз мало хто говорить "викапаний батько", тому що у нашій підсвідомості вже інша формула на ознаку цього. Ми швидше скажемо "схожий на батька" (бо так само кажуть і росіяни — походить на кого-то). Або скажемо "копія батька", не розуміючи того, що цей латинізм "copio" є редуплікатом українського "викапаний". Це стосовно етимології. До речі, навіть і це незрозуміле для багатьох неутаємничених поняття насправді утворено з українських слів доста (досить) і менити (іменувати) — знати щось достеменно, або стеменно, звідси etymon і logos "лад, наука". Тобто і знання суті українських виразів, і знання правил словосполучення та словоукладання в контексті цієї виразності в процесі відмінювання нових основ, в залежності від граматичних форм словозміни дає можливість остаточного встановлення дійсних мотивів тих чи інших композитних утворень у мові-основі та розвитку її за її ж межами. Наприклад, щоб розкрити природу слова досить (доста), треба подивитися, з чого воно утворено: насищати — наситити — присичений — ситий — їсти досита — мені досить (досить з мене) — доста. Отже, якщо грецька мова дозволяє вибудувати цей та інші парадигматичні ряди, то вона буде претендентом на роль мови-основи. Якщо ж ні, то питання відпадає. Слова, утворені цією ж парадигмою, можна знайти в дослідженнях стосовно лексики, присутньої в індіанських мовах. Чому це так, однозначно сказати важко, хоч є багато версій з цього приводу. Але моє завдання полягає в іншому: розкрити механізм утворення цих понять, а висновки нехай роблять інші.

Архів "ВГ-Історія (до ХХ століття)"

 18.11.05, 14:37 Німе тисячоліття заговорило
 24.06.05, 14:55 Родовід. Лицарського чину чоловік
 17.06.05, 14:10 Родовід. Чи досить жінці п'яти років, щоб її полюбили?
 27.05.05, 13:23 Родовід. Світ князів Глинських
 31.08.04, 13:31 Кіровограду — 250. Кіровоградська Одеса
 30.08.04, 14:23 Зустрічі цивілізацій. Північне Причорномор'є
 16.08.04, 15:51 Археологічні знахідки. А тепер — човен
 02.07.04, 13:09 Сенсаційне відкриття. Візок Бронзового віку
 08.04.04, 17:04 Перейменування Кіровограда. Відповідаємо Юрію Матівосу: "Єлисавета — наша свята!"
 08.04.04, 17:03 Українське козацтво Буго-Гардівська Паланка за історичну правду!
 08.04.04, 16:14 Мамай. Чотири битви
 24.02.04, 10:28 Сергій Шевченко, доцент КДПУ, краєзнавець: "Час працює на краще вивчення історії" ("Назва столиці степового краю: проблеми перейменування". Круглий стіл "Вечірньої газети")
 09.02.04, 18:34 Звеличені вигадками. Ворскала. Тетянин день
 23.12.03, 15:35 Дещо з історії про податки
 28.10.03, 17:37 До 250-річчя Кіровограда. МІСТО НАД СИВИМ ІНГУЛОМ. Історико-публіцистичний нарис. ГЛАВА ТРЕТЯ. ФОРТЕЦЯ СВ.ЄЛИСАВЕТИ. Частина 3
 22.09.03, 16:46 До 250-річчя Кіровограда. МІСТО НАД СИВИМ ІНГУЛОМ. Історико-публіцистичний нарис. ГЛАВА ТРЕТЯ. ФОРТЕЦЯ СВ.ЄЛИСАВЕТИ. Частина 2
 17.09.03, 11:58 До 250-річчя Кіровограда. МІСТО НАД СИВИМ ІНГУЛОМ. Історико-публіцистичний нарис. ГЛАВА ТРЕТЯ. ФОРТЕЦЯ СВ.ЄЛИСАВЕТИ. Частина 1
 09.09.03, 14:26 До 250-річчя Кіровограда. МІСТО НАД СИВИМ ІНГУЛОМ. Історико-публіцистичний нарис. ГЛАВА ДРУГА. Слава Кущівського куреня. Частина 2
 02.09.03, 14:19 Бувальщини "діда Лук'яна". Київський Лук'янівський тюремний замок
 02.09.03, 14:05 До 135-річчя "Просвіти". Та, що знала
 01.09.03, 16:45 До 250-річчя Кіровограда. МІСТО НАД СИВИМ ІНГУЛОМ. Історико-публіцистичний нарис. ГЛАВА ДРУГА. Слава Кущівського куреня. Частина 1
 01.09.03, 16:25 До 250-річчя Кіровограда. МІСТО НАД СИВИМ ІНГУЛОМ. Історико-публіцистичний нарис. ГЛАВА ПЕРША. Неказкова країна Лебедія. Частина 2
 19.08.03, 16:49 До 250-річчя Кіровограда. МІСТО НАД СИВИМ ІНГУЛОМ. Історико-публіцистичний нарис. ГЛАВА ПЕРША. Неказкова країна Лебедія. Частина 1
 12.08.03, 20:23 До 250-річчя Кіровограда. А показати є що! І одеситам, і навіть парижанам
 08.08.03, 18:02 До 250-річчя Кіровограда. МІСТО НАД СИВИМ ІНГУЛОМ. Історико-публіцистичний нарис. СЛОВО ВІД АВТОРА
 23.06.03, 14:20 Олександр Назаренко. Українські зорі над євразійським хутором...
 29.12.02, 16:18 Звідки ж ця краса?
 16.12.02, 13:47 Перлина нашої історії
 07.12.02, 04:25 7 грудня - День місцевого самоврядування. Від Віча до Кіровоградської міської ради
 27.11.02, 13:32 Кіровограду - 250. Щедроти міських благодійників. Хто прийме від них естафету? Частина 2
 26.11.02, 09:17 Кіровограду - 250. Щедроти міських благодійників. Хто прийме від них естафету? Частина 1
 12.11.02, 16:02 Географічний центр України. "Добро і велич воєдино сплелися в імені твоїм"
 09.11.02, 11:37 9 листопада - День української писемності. Преподобний Нестор-літописець
 04.11.02, 16:54 Кіровограду - 250. Перший цукровар України
 16.10.02, 15:08 Кіровограду - 250. Коріння добра родини Журавських
 15.10.02, 11:40 У глибину віків. Де народився Гомер?
 14.10.02, 13:24 У глибину віків. Куди веде "тропа Трояна"
 08.10.02, 12:36 „Перший український діяч у Єлисаветграді..."
 16.09.02, 15:39 Він дбав про бідняків (Савелій Остроухов)
 16.09.02, 15:27 У глибину віків. Відкриття Вікентія Хвойки
 09.09.02, 14:31 Кіровограду - 250. Добротворці з родини макеєвих
 30.08.02, 18:16 У глибину віків. Трояни. Помилка Генріха Шлімана
 26.08.02, 16:34 У глибину віків. Фенікс воскресає вдома
 16.08.02, 17:25 Кіровограду - 250. Новокозачин - козацька слобода
 13.08.02, 13:12 Кіровограду - 250. Так народжувалося світло
 04.08.02, 17:18 Кіровограду - 250. Історія без вигадок і казок
 21.07.02, 14:08 Геральдичний вінок степової України
 05.07.02, 12:47 Де та Умань і що нам від того, що вона є?
 25.02.02, 19:23 Від "Ілюзіону" - до класичного танцю
 03.02.02, 13:56 Озирнися і побачиш вічність
 31.12.01, 16:48 Новорічна символіка
 17.11.01, 14:33 Із записника архіваріуса. Автографи коронованих осіб
 17.11.01, 14:29 За розпорядженням генерала Кутузова

"ВГ" №4
(21.01.2005)
















Украинския баннерная

Copyright © 2001–2006 "Vechirka.uafor.net" :: Design & Creation
Використання текстових матерiалiв cайту дозволяється лише з активним посиланням (гіперлiнком) на www.Vechirka.uafor.net.
Використання фотоматеріалів сайту без письмового дозволу ЗАБОРОНЕНО!
Использование текстовых материалов сайта разрешается только с активной ссылкой (гиперссылкой) на www.Vechirka.uafor.net.
Использование фотоматериалов сайта без письменного разрешения ЗАПРЕЩЕНО!