ДО 250-річчя КІРОВОГРАДА

МІСТО НАД СИВИМ ІНГУЛОМ. Історико-публіцистичний нарис. ГЛАВА ТРЕТЯ. ФОРТЕЦЯ СВ.ЄЛИСАВЕТИ. Частина 1
Юрій Матівос, vechirka.uafor.net
17.09.2003, 11:58

Кріпость св.Єлисавети з її форштадтом стала заселятися раніше, ніж була збудована сама кріпость.
Н.Полонська-Василенко

Генваря 20 (г.1752) поручено гетьману отправить две тысячи малороссийских казаков для построения крепости св. Елисаветы... Малороссияне не прежде, однако-ж, мая 1754 г. были высланы для строения крепости, вероятно, по причине долговременного правительством изыскания удобного к тому места
Д.Н.Бантыш-Каменский "История Малой России"

Повесні 1752 року колишній сербський полковник, а віднині генерал-майор російської армії Іван Хорват, привів кілька полків, сформованих з уродженців Балкан, на давні козацькі землі Задніпров'я. Цей мекетуватий серб зумів увійти в довір'я Російської цариці Єлизавети і переконати її в тому, що приведені ним із Балкан серби, хорвати, чорногорці, болгари зможуть обмежити малозаселені землі між Дніпром і Бугом, щойно захоплені Росією у Запорозької Січі, і перетворити їх у райський куточок імперії.

Єлизавета повірила. Перед Хорватом поставили два основні завдання: охороняти південні кордони від нападу чужинців (під ними малися і запорозькі козаки), а також створити сільськогосподарські колонії, здатні нагодувати численну російську армію. Імператриця вважала, що саме балканці-християни зможуть витіснити з південних країв імперії іновірців-мусульман, а разом і католиків-поляків. І, звичайно, й запорожців.

Одержавши від щедрої цариці всіляку підтримку, та ще й генеральське звання, Хорват дивився далеко вперед, зарані підсумовуючи зиск від своєї затійки. Укладаючи договір з російським урядом, новоспечений генерал зажадав, щоб працею російських підданих, а не його підлеглих, була збудована фортеця, де б знаходився постійний гарнізон російської армії.

Для координації спільних дій, мовляв. "Ми ж тепер всі на службі у цариці-матінки", — казав Хорват. "Матінка" згодилася, і видали йому "Жалувану грамоту", якою передбачалось передати чужинцям землі між Синюхою, Малою Виссю, Дніпром до верхів'їв Інгулу та Зеленої на двісті верств із заходу на схід та шістдесят — із півночі на південь. І назвати ту територію Нова Сербія.

Щодо фортеці все теж вирішилося без зволікань. Цариця доручила двом генералам — Івану Хорвату та Олексію Глібову (обидва ж бо російські піддані, але все ж Глібов росіянин, свій) — вивчити питання і доповісти Сенату. У січні 1752 року сенатори доповіли самодержиці, що вони вважають за можливе погодитися з думкою "господина генерал-майора Глебова с генерал-майором Хорватом вместе сделать земляную крепость, которую именовать крепостью св.Елисаветы".

На доповіді Сената "генваря 4 дня 1752 года подписано Ея императорского Величества рукою тако: быть по сему, а данною генерал-майору Глебову инструкциею велено оной крепости учинить наперед план и для рассмотрения прислать в военную коллегию".9 Отже царське благословіння було одержано. Гетьману Кирилові Розумовському 20 січня того ж року дано доручення відправити дві тисячі українських козаків для будівництва фортеці.

Ще не встигло висохнути чорнило на царських указах, як Хорват привів своїх земляків спочатку до Києва, де вони перебули зиму, а вже на початку квітня серби прибули у Приінгульські степи. Столицею Нової Сербії Хорват зробив тимчасово Новомиргород, а поселенців розмістив у колишніх козацьких слободах, попередньо (за згодою російського уряду, звичайно) виселивши з них місцеве населення. "Ежели ныне в тех местах какое поселение есть, оных выслать... а строение им свое велено продать оным вышедшим в Россию народам добровольною ценою", — таким був царський вердикт щодо справжніх господарів цієї землі. "Сербы, заняв... им пожалованные урочища и угодья, разделились на полки; полки на роты и шанцы, а название — село, слобода, местечко здесь в сию пору исчезли, потому что и самые села и местечка, отошедшие во владение иностранцев, переименовались по военному их начертанию в шанцы, имевшие свою особую черту".10 Усі українські назви поселень негайно замінили сербськими, хорватськими, болгарськими.

Доки Хорват розвивав свою бурхливу діяльність, обладнуючи нову Сербію, Глібов теж не сидів без діла. Він займався дорученням цариці "учинить план" щодо будівництва фортеці. Генерал доручив геодезії прапорщику Омеляну Гур'єву та курсантам Київських гарнізонних полків сержанту Семенові Леонтьєву і рядовому Іванові Федорову вивчити місцевість і виготовити карту, на якій позначити місце спорудження майбутньої фортеці. Геодезисти блискуче впорались із завданням. 21 вересня 1752 року карту одержали в Петербурзі.11 1 квітня наступного року Сенат спільно з колегіями іноземних справ та військовою прийняли рішення про будівництво фортеці.

Як і пропонували автори проекту забудови, її мали закласти на правому березі Інгулу, неподалік його злиття із Сугоклеєю, за межами Нової Сербії. До будівництва мали приступити негайно, але з роботами зволікали більше року "по причине разных обстоятельств тому препятствовавших".12 Що ж то були за причини, які заважали виконувати урядове завдання? Їх детально дослідила Наталія Полонська-Василенко. Вони до банальності прості. Начальник Нової Сербії був людиною жадібною, страждав на казнокрадство, хабарництво. Усі кошти, що виділялися на будівництво фортеці, були зосереджені в його руках, бо комендант майбутньої фортеці Глібов жив у Києві. Хорват використовував гроші не за призначенням, левову їх частку забирав собі, решту віддавав своїм найближчим, возив хабарі навіть у столицю, передаючи їх впливовим вельможам, навіть ... цареві Петру III. Кошти списував на фіктивні формування військових підрозділів "мертвих душ", будівництво шанців. Лише Катерина II, прийшовши до влади і довідавшись про зловживання сербського генерала, призначила слідство — і Хорват закінчив свою карколомну кар'єру у Вологді. З ним припинила своє існування Нова Сербія.

І все ж урочисте закладання фортеці відбулося 18 червня (ст.ст.) 1754 року. Але роботи продовжувалися тільки до жовтня. Про будівництво довідалися турки і заявили Росії протест. Адже згідно з Бєлградським договором між країнами 1739 року Росія не мала права будувати фортеці поблизу кордонів з турецькими володіннями. Роботи у фортеці було припинено. У наступні роки вони продовжувалися, але вкрай повільно і не були завершені навіть до кінця царювання імператриці Єлизавети, тобто до 1761 року.

Далі буде


9 Центральний державний військово-історичний архів Росії. Ф.349, інв. № 9, спр. 1445, стор. 2
10 Записки Одесского общества истории и древностей. Од. 1853, т. З, стр. 83.
11 Фотокопія карти знаходиться в архіві автора.
12 А.Пашутин. Исторический очерк г.Елисаветграда. Ел. 1897, стр.3

Архів "ВГ-Історія (до ХХ століття)"

 18.11.05, 14:37 Німе тисячоліття заговорило
 24.06.05, 14:55 Родовід. Лицарського чину чоловік
 17.06.05, 14:10 Родовід. Чи досить жінці п'яти років, щоб її полюбили?
 27.05.05, 13:23 Родовід. Світ князів Глинських
 31.08.04, 13:31 Кіровограду — 250. Кіровоградська Одеса
 30.08.04, 14:23 Зустрічі цивілізацій. Північне Причорномор'є
 16.08.04, 15:51 Археологічні знахідки. А тепер — човен
 02.07.04, 13:09 Сенсаційне відкриття. Візок Бронзового віку
 08.04.04, 17:04 Перейменування Кіровограда. Відповідаємо Юрію Матівосу: "Єлисавета — наша свята!"
 08.04.04, 17:03 Українське козацтво Буго-Гардівська Паланка за історичну правду!
 08.04.04, 16:14 Мамай. Чотири битви
 24.02.04, 10:28 Сергій Шевченко, доцент КДПУ, краєзнавець: "Час працює на краще вивчення історії" ("Назва столиці степового краю: проблеми перейменування". Круглий стіл "Вечірньої газети")
 09.02.04, 18:34 Звеличені вигадками. Ворскала. Тетянин день
 23.12.03, 15:35 Дещо з історії про податки
 28.10.03, 17:37 До 250-річчя Кіровограда. МІСТО НАД СИВИМ ІНГУЛОМ. Історико-публіцистичний нарис. ГЛАВА ТРЕТЯ. ФОРТЕЦЯ СВ.ЄЛИСАВЕТИ. Частина 3
 22.09.03, 16:46 До 250-річчя Кіровограда. МІСТО НАД СИВИМ ІНГУЛОМ. Історико-публіцистичний нарис. ГЛАВА ТРЕТЯ. ФОРТЕЦЯ СВ.ЄЛИСАВЕТИ. Частина 2
 17.09.03, 11:58 До 250-річчя Кіровограда. МІСТО НАД СИВИМ ІНГУЛОМ. Історико-публіцистичний нарис. ГЛАВА ТРЕТЯ. ФОРТЕЦЯ СВ.ЄЛИСАВЕТИ. Частина 1
 09.09.03, 14:26 До 250-річчя Кіровограда. МІСТО НАД СИВИМ ІНГУЛОМ. Історико-публіцистичний нарис. ГЛАВА ДРУГА. Слава Кущівського куреня. Частина 2
 02.09.03, 14:19 Бувальщини "діда Лук'яна". Київський Лук'янівський тюремний замок
 02.09.03, 14:05 До 135-річчя "Просвіти". Та, що знала
 01.09.03, 16:45 До 250-річчя Кіровограда. МІСТО НАД СИВИМ ІНГУЛОМ. Історико-публіцистичний нарис. ГЛАВА ДРУГА. Слава Кущівського куреня. Частина 1
 01.09.03, 16:25 До 250-річчя Кіровограда. МІСТО НАД СИВИМ ІНГУЛОМ. Історико-публіцистичний нарис. ГЛАВА ПЕРША. Неказкова країна Лебедія. Частина 2
 19.08.03, 16:49 До 250-річчя Кіровограда. МІСТО НАД СИВИМ ІНГУЛОМ. Історико-публіцистичний нарис. ГЛАВА ПЕРША. Неказкова країна Лебедія. Частина 1
 12.08.03, 20:23 До 250-річчя Кіровограда. А показати є що! І одеситам, і навіть парижанам
 08.08.03, 18:02 До 250-річчя Кіровограда. МІСТО НАД СИВИМ ІНГУЛОМ. Історико-публіцистичний нарис. СЛОВО ВІД АВТОРА
 23.06.03, 14:20 Олександр Назаренко. Українські зорі над євразійським хутором...
 29.12.02, 16:18 Звідки ж ця краса?
 16.12.02, 13:47 Перлина нашої історії
 07.12.02, 04:25 7 грудня - День місцевого самоврядування. Від Віча до Кіровоградської міської ради
 27.11.02, 13:32 Кіровограду - 250. Щедроти міських благодійників. Хто прийме від них естафету? Частина 2
 26.11.02, 09:17 Кіровограду - 250. Щедроти міських благодійників. Хто прийме від них естафету? Частина 1
 12.11.02, 16:02 Географічний центр України. "Добро і велич воєдино сплелися в імені твоїм"
 09.11.02, 11:37 9 листопада - День української писемності. Преподобний Нестор-літописець
 04.11.02, 16:54 Кіровограду - 250. Перший цукровар України
 16.10.02, 15:08 Кіровограду - 250. Коріння добра родини Журавських
 15.10.02, 11:40 У глибину віків. Де народився Гомер?
 14.10.02, 13:24 У глибину віків. Куди веде "тропа Трояна"
 08.10.02, 12:36 „Перший український діяч у Єлисаветграді..."
 16.09.02, 15:39 Він дбав про бідняків (Савелій Остроухов)
 16.09.02, 15:27 У глибину віків. Відкриття Вікентія Хвойки
 09.09.02, 14:31 Кіровограду - 250. Добротворці з родини макеєвих
 30.08.02, 18:16 У глибину віків. Трояни. Помилка Генріха Шлімана
 26.08.02, 16:34 У глибину віків. Фенікс воскресає вдома
 16.08.02, 17:25 Кіровограду - 250. Новокозачин - козацька слобода
 13.08.02, 13:12 Кіровограду - 250. Так народжувалося світло
 04.08.02, 17:18 Кіровограду - 250. Історія без вигадок і казок
 21.07.02, 14:08 Геральдичний вінок степової України
 05.07.02, 12:47 Де та Умань і що нам від того, що вона є?
 25.02.02, 19:23 Від "Ілюзіону" - до класичного танцю
 03.02.02, 13:56 Озирнися і побачиш вічність
 31.12.01, 16:48 Новорічна символіка
 17.11.01, 14:33 Із записника архіваріуса. Автографи коронованих осіб
 17.11.01, 14:29 За розпорядженням генерала Кутузова

"ВГ" №4
(21.01.2005)
















Украинския баннерная

Copyright © 2001–2006 "Vechirka.uafor.net" :: Design & Creation
Використання текстових матерiалiв cайту дозволяється лише з активним посиланням (гіперлiнком) на www.Vechirka.uafor.net.
Використання фотоматеріалів сайту без письмового дозволу ЗАБОРОНЕНО!
Использование текстовых материалов сайта разрешается только с активной ссылкой (гиперссылкой) на www.Vechirka.uafor.net.
Использование фотоматериалов сайта без письменного разрешения ЗАПРЕЩЕНО!