ІСТОРІЯ до ХХ ст.

ЧИ ДОСИТЬ ЖІНЦІ П'ЯТИ РОКІВ, ЩОБ ЇЇ ПОЛЮБИЛИ?

Леонід БАГАЦЬКИЙ, Vechirka.uafor.net
17.06.2005, 14:10

Жінка в політиці — явище надто серйозне хоча б тому, що пам'ятається набагато довше, ніж яке інше. Хто сьогодні згадає британських прем'єрів Максиміліана, Етлі, інших в той час, як Маргарет Тетчер ще довго хвилюватиме уяву, принаймні, половини людства. Кращої, звичайно, половини. Або, наприклад, заходить мова про гетьмана-колаборанта Івана Скоропадського, то обов'язково хтось додасть слівце про паніматку Ганну і приправить на адресу гетьмана, мовляв, до булави треба ще й голови. Натяк, що жінчиним розумом жив чоловік. А як там було насправді — то вже справа інша.

Якщо ж історія є суцільним рядом аналогій, де й сьогоднішній день не виняток, то тим більше випадає резонів поміркувати над днем учорашнім.

В такому повороті біографія Олени Глинської дає поживу для цікавих спостережень.

Почнемо з того, що ровесниці і за віком, і за епохою наша героїня і широко відома Роксолана пройшли майже однаковий життєвий шлях. Олена із своєю історичною тінню мають кілька суттєвих моментів, якими різняться між собою. Це — соціальне становище, коли вони ввійшли в усвідомлену політичну діяльність, і місце народження, і особистий склад характеру тощо, але, все-таки, основне, що поєднує обох — стать і похідна від неї психологія. Ось таке: обидві добивалися повноправного правління своїх синів. Врешті-решт досягли свого. Роксолана задля мети навіть інтригувала проти чоловіка — стовпа Отоманської Порти султана Сулеймана Пишного. За що й поплатилася відлученням від активного втручання у життя держави. Олену Глинську Василій ІІІ також не підпускав до політики. Деякі дослідники твердять, ніби остерігався певних, небажаних для нього, жіночих коників, маючи для того серйозні підстави. Роксолана виявила нестримність проти інших мешканок гарему, як суперниць; Олена з тією ж метою була непохитна, коли торкалося постриженої у черниці першої Василієвої дружини Соломонії.

Олена Глинська народилася не раніше 1510 року, бо, виходячи заміж 1526, вона за канонами московського офіційного православ'я, як великокняжа наречена, не мала переступити шістнадцятирічного рубежа. Молодшою літами — будь-ласка, але старшою — ні-ні. Навіть бажання інколи погратися ляльками в ті часи не було перепоною у важливому починанні продовження роду.

Без огляду на юний вік, Олені, як твердять сучасні їй джерела, вдалося пройти фундаментальний курс домашнього виховання, коли до суто дівочих обов'язкових дисциплін додалися гуманітарні з правовими елементами загальної освіти. Вона вільно володіла німецькою та польською мовами, читала і писала латиною. Звідси: зналася на античній літературі, історії, началах філософії. Тепер важко судити, чи було саме так. Але подальші діяння випускниці домашнього університету дають підстави вважати її добре освіченою людиною.

І ось раптом дівчина впала в око великому князю Московському Василію ІІІ. А що була за оцінками очевидців дуже вродливою, то, зрозуміло, запала і в душу літнього можновладця. Володарю землі московської стукнуло сорок сім. За майже двадцятилітнє подружнє життя із Соломонією Сабуровою у них не було дітей. Весь цей термін брати Василія не мали права обзаводитися сім'ями, щоб не скласти конкуренції в престолонаслідуванні можливим нащадкам вінценосця. Як пам'ятаємо, в роксоланській Туреччині усіх братів наслідника у певний час просто убивали. У Москві ж, як виявляється, практикувався певний гуманізм.

Василій Іванович із Соломонією Юріївною дуже переймалися такою непевністю. Давні папери твердять, що велика княжна "нудила" чоловіка відпустити її в монастир, щоб він вступив у новий, можливо, щасливіший шлюб задля державного блага. Великий князь навідріз відмовився. Річ у тім, що церковні настанови категорично забороняли другий шлюб государя при живій першій дружині. І лише звернення нещасної жінки до святійшого митрополита московського Даниїла, аби він подивився крізь пальці на відступництво, розрубало Гордіїв вузол. Такий ось патріотизм в дусі Жанни д'Арк зафіксований казенними літописцями. У неказенних документах згадані події зображені діаметрально. Соломонія, за цими джерелами, нібито пручалася в залізній хватці обставин. За нею тягнули руку діячі кола так званих "нестяжателів" на чолі із князем-монахом Вассияном Патрикеєвим. Цей відлам православ'я в усьому, що стосувалося церковних та світських канонів і традицій був суголосний великокнязівській владі. Єдине, що ставило каноніків в опозицію, — це декларації про відмову від матеріальних благ, належних церкві.

Чому, питається, лише декларації? А тому, що Василій ІІІ накидав оком не тільки на миловидних дівчаток, а й на монастирські маєтності. То чому не підіграти можновладцю? Але не забуваймо, що "нестяжателі" мали між собою поборників і чистої ідеї, далеких від прагматичних міркувань. Але, як бачимо, вони виступили трохи невпопад, оскільки не вловили Василієвих бажань у вирішенні особистих проблем. Інша частина кліру, "іосифляни" (послідовники Іосифа Волоцького), навпаки, прекрасно зорієнтувалися в ситуації. Ще недавні опозиціонери, вони потрапили у фавору і не збиралися втрачати надбань. І, ясна річ, не були у захваті від, як би тепер сказали, переприватизації власності. Ось тут і сказав своє слово ставленик "іосифлян" митрополит Даниїл. Він дозволив і виправдав можливість примусового постриження княгині Соломонії. Що й було виконано, бо, звісно, княжий гнів реальніший за Божу кару з небес.

Отож, за потураннями церкви "в лето 7031(1526)... ожениця государь нашь великий Василий Ивановичь, царь всеа Роусии, од вдовы од кныжни Анне, од княж Василевны Глинского Львовича, великою княжнею Еленою; и оженися, яко лепо бе царем женитися".

Що таке "лепо бе царем женитися" докладно виписує хроніст Іовій. Він повідомляє, щоб стати царевою нареченою треба пройти такий "конкурс краси", який сьогоднішнім Єленам Прекрасним і не снився. Тут тобі маса тестів на співвідношення: груди — талія — стегна, медичні висновки про здоров'я, дівоцтво, лібідо. Перевірка розумових здібностей не на рівні здатності розрізнити чорне-біле, а з умінням вести світську бесіду, співати, танцювати. Бути грамотною, мати спокійний, врівноважений характер тощо.

Олена Глинська успішно здала екзамени, але все одно початок знайомства закоханих залишає кілька запитань. Знаючи, де, коли, за яких обставин воно відбулося, можна було б судити: трапилося те випадково, чи, можливо, готувалося завчасно. Якщо так, то які сили смикали за ниточки? Однозначно відомо, що не родичі Олени, бо її батько помер ще 1521 року, а дядько Михайло, котрий залишався найвпливовішим у роду, уже десяток літ томився у в'язниці, то й не міг якось зарадити племінниці. На весільних торжествах не згадуються родичі нареченої. Навіть її мати княгиня Анна чомусь там відсутня. Невже юна Глинська була і світоглядно, і матеріально настільки повно забезпеченою? Існує припущення сьогоднішніх науковців про певний план реалізації впливу на великого князя у такий спосіб. Поспішна шлюбна церемонія, всього через пару місяців після епопеї із Соломонією, та підозріла активність митрополита Даниїла ніби підтверджують те. Такої думки притримується А.Нікітін. З ним здебільшого згоден Г.Григор'єв, інші. В їхніх роботах звучить теза, що московська Велика Смуга почалася якраз із появою поряд із Василієм ІІІ Олени Глинської. А ось Р.Скринніков, Я.Лур'є вважають, що все, що відбувалося навколо кремлівського трону, є чистим і не підлягає сімнівам. Словом, антиглинська і проглинська тези живуть у роботах сучасних "нестяжателів" та "іосифлян".

Але повернемося до молодої дружини підтоптаного князя, котрий, щоб виглядати природніше в молодіжному оточенні, обрізав собі традиційний символ москалів — бороду, переодягнувся у європейський кунтуш, взув франтівські червоні чобітки.

Ударом стало для подружжя довге очікування первістка. Чотири роки новий шлюб не виправдовував надій. А паралельно летіли чутки, що відкинута Соломонія народила сина Георгія. Можна лише уявити, який клубок інтриг розкрутився безпосередньо в палатах і поза ними. Як, просто по-людськи, страждали головні дійові особи, скільки таємних служб задіяно, щоб одні сліди знайти, інші надійно замести. А скільки голів полетіло у бажаючих докопатися до істини. І що цікаво, як не оберігалася державна таємниця, шпигуни-іноземці знали багато такого, чого, може, й сам великий князь не відав. Наприклад, записки австрійського дипломата С.Герберштейна рясніють секретними матеріалами найвищої проби.

Але сини Василія й Олени таки народилися. А потім Василій поїхав на великі мисливські лови. І те полювання восени 1533 року стало для нього останнім. Він раптово захворів: у нього вискочив маленький прищ, який за два місяці звів чоловіка зі світу. І знову маса домислів і припущень у жадібному до подібних новин середовищі.

Олена Глинська із своїм, як вважається, коханцем Іваном Овчиною-Телепньовим-Оболонським здійснюють двірцевий переворот, жертвами якого впали члени боярської думи і між ними рідний дядько великої княгині Михайло Глинський.

Княгиня Олена стала повноправною правителькою при малолітньому Іванові ІV (майбутній цар Іван Грозний). В особистому житті вона поклала початок російському фаворитизму, який махрово розцвів у XVII столітті зусиллями гідних наступниць Катерини І, Анни Іоаннівни, Анни Леопольдівни, Єлизавети Петрівни, Катерини ІІ. А князь Овчина-Телепньов став "дідусем" Бірона, Розумовського, Потьомкіна. Але веселе життя Оленине не завадило їй серйозно займатися державною діяльністю, інтерес до якої вона проявила ще при Василію. Як знаємо, той не наважився прилучити дружину до прийняття важливих рішень. За п'ять років правительниця провела успішну грошову реформу, основні положення якої сповідує і сьогоднішня Росія. Вона переймалася управлінською перебудовою, теж вдало проведеною. Як багато де й зараз намагалася наблизити місцеву владу до центральної аж до передачі частини повноважень центру регіонам. Правда ж, знайома термінологія? За Олени Глинської започатковане регулярне військо, створення якого довершив Іван ІV Лютий. Маються на увазі стрілецькі формування, ліквідовані аж Петром І. Олена Глинська проводила активну міжнародну діяльність. Її дипломати успішно залучили в орбіту московських інтересів Швецію, стабілізували відносини на литовсько-московському кордоні, мали контакти із Кримом, Молдавією, Лівонією, Туреччиною.

Як бачимо, її правління було досить успішним. Зруйнована до цього економіка Московщини (згадаймо хоча б тотальне злодійство на верхніх щаблях суспільства, обрізання монет простим громадянством) енергійними заходами була піднята. Розпочалося велике будівництво. Виросли нові міста Мокшан, Буйгород, Балахна, Пронськ; відбудовані Володимир, Ярославль, Твер. Москва опоясалася новим фортечним муром, а навпроти Кремля, через річку, закрасувався новий кремль — Китай-город. Уявити тільки, скільки нових робочих місць з'явилося за якихось п'ять неповних років. Олена, прагнучи залюднити малозаселену державу, залучала переселенців із Литви, надаючи землю, пільги, обіцяючи вигоди. Вона не жаліла казну при викупі захоплених у полон московитів.

Василій ІІІ майже за тридцять років не зробив більше. Син Василія і Олени навіть відкинув Москву, як твердять багато хто із сучасних російських політиків і науковців, на століття назад. Питання, звичайно, спірне, то нехай його Росія і вирішує, як свою внутрішню проблему. Але Оленині реформи ніхто там не ганить, однак її саму ненавидять.

Зрештою, регентша стояла біля витоків сумно відомого пізніше "Слова и дела" — монаршого КДБ. Адже зрозуміло, що відслідкувати можливих конкурентів на взірець Георгія Васильовича, сина Соломонії, без відповідної служби неможливо. Та й готові на все Шуйські, Бельські, інші родовиті вельможі, ображені на долю брати Василія також не дрімали. Товстелезні стіни московських буцегарень немало побачили крові, почули страхітливих "сказок".

Діти Олени Іван Васильович та Юрій Васильович не радували матір. Один відзначився крайньою жорстокістю ще за її життя, будучи малолітком. Інший народився глухонімим і, як писали, був "умом прост". Згаданий уже А.Нікітін, дослідник тієї епохи, прямо пише, а чи могли б від Телепньова народитися якісь інші діти? Мовляв, не Василій ІІІ їхній батько. І забуває, що дід їхній Іван ІІІ теж мав відхилення психіки. Та й сучасні криміналістичні експертизи над останками переконують, що обох царевичів зачав усе-таки Василій. До речі, коли зайшла мова про експертизи, слід згадати, що череп Олени Глинської має будову прибалтійського типу. Це в той час, коли батько її був тюркського походження, а мати — родом із Сербії. Ще одна загадка.

Можливо, Олені перейшли риси її прапрабабки Анастасії Острозької із Гедиміновичів?

Словом, велика княгиня спізнала усього: і влади необмеженої, і великого горя. Мало того, біля кормила не втрималася і, як повідомляє віденьським шефам барон Герберштейн, була отруєна невідомо ким у квітні 1538 року.

Найбільшою її загадкою залишається те, що стільки зробивши для москальської державності, Олена залишилась нелюбимою, навіть ворожою російському менталітету з тих часів аж до сьогодення.

Архів "ВГ-Історія (до ХХ століття)"

 18.11.05, 14:37 Німе тисячоліття заговорило
 24.06.05, 14:55 Родовід. Лицарського чину чоловік
 17.06.05, 14:10 Родовід. Чи досить жінці п'яти років, щоб її полюбили?
 27.05.05, 13:23 Родовід. Світ князів Глинських
 31.08.04, 13:31 Кіровограду — 250. Кіровоградська Одеса
 30.08.04, 14:23 Зустрічі цивілізацій. Північне Причорномор'є
 16.08.04, 15:51 Археологічні знахідки. А тепер — човен
 02.07.04, 13:09 Сенсаційне відкриття. Візок Бронзового віку
 08.04.04, 17:04 Перейменування Кіровограда. Відповідаємо Юрію Матівосу: "Єлисавета — наша свята!"
 08.04.04, 17:03 Українське козацтво Буго-Гардівська Паланка за історичну правду!
 08.04.04, 16:14 Мамай. Чотири битви
 24.02.04, 10:28 Сергій Шевченко, доцент КДПУ, краєзнавець: "Час працює на краще вивчення історії" ("Назва столиці степового краю: проблеми перейменування". Круглий стіл "Вечірньої газети")
 09.02.04, 18:34 Звеличені вигадками. Ворскала. Тетянин день
 23.12.03, 15:35 Дещо з історії про податки
 28.10.03, 17:37 До 250-річчя Кіровограда. МІСТО НАД СИВИМ ІНГУЛОМ. Історико-публіцистичний нарис. ГЛАВА ТРЕТЯ. ФОРТЕЦЯ СВ.ЄЛИСАВЕТИ. Частина 3
 22.09.03, 16:46 До 250-річчя Кіровограда. МІСТО НАД СИВИМ ІНГУЛОМ. Історико-публіцистичний нарис. ГЛАВА ТРЕТЯ. ФОРТЕЦЯ СВ.ЄЛИСАВЕТИ. Частина 2
 17.09.03, 11:58 До 250-річчя Кіровограда. МІСТО НАД СИВИМ ІНГУЛОМ. Історико-публіцистичний нарис. ГЛАВА ТРЕТЯ. ФОРТЕЦЯ СВ.ЄЛИСАВЕТИ. Частина 1
 09.09.03, 14:26 До 250-річчя Кіровограда. МІСТО НАД СИВИМ ІНГУЛОМ. Історико-публіцистичний нарис. ГЛАВА ДРУГА. Слава Кущівського куреня. Частина 2
 02.09.03, 14:19 Бувальщини "діда Лук'яна". Київський Лук'янівський тюремний замок
 02.09.03, 14:05 До 135-річчя "Просвіти". Та, що знала
 01.09.03, 16:45 До 250-річчя Кіровограда. МІСТО НАД СИВИМ ІНГУЛОМ. Історико-публіцистичний нарис. ГЛАВА ДРУГА. Слава Кущівського куреня. Частина 1
 01.09.03, 16:25 До 250-річчя Кіровограда. МІСТО НАД СИВИМ ІНГУЛОМ. Історико-публіцистичний нарис. ГЛАВА ПЕРША. Неказкова країна Лебедія. Частина 2
 19.08.03, 16:49 До 250-річчя Кіровограда. МІСТО НАД СИВИМ ІНГУЛОМ. Історико-публіцистичний нарис. ГЛАВА ПЕРША. Неказкова країна Лебедія. Частина 1
 12.08.03, 20:23 До 250-річчя Кіровограда. А показати є що! І одеситам, і навіть парижанам
 08.08.03, 18:02 До 250-річчя Кіровограда. МІСТО НАД СИВИМ ІНГУЛОМ. Історико-публіцистичний нарис. СЛОВО ВІД АВТОРА
 23.06.03, 14:20 Олександр Назаренко. Українські зорі над євразійським хутором...
 29.12.02, 16:18 Звідки ж ця краса?
 16.12.02, 13:47 Перлина нашої історії
 07.12.02, 04:25 7 грудня - День місцевого самоврядування. Від Віча до Кіровоградської міської ради
 27.11.02, 13:32 Кіровограду - 250. Щедроти міських благодійників. Хто прийме від них естафету? Частина 2
 26.11.02, 09:17 Кіровограду - 250. Щедроти міських благодійників. Хто прийме від них естафету? Частина 1
 12.11.02, 16:02 Географічний центр України. "Добро і велич воєдино сплелися в імені твоїм"
 09.11.02, 11:37 9 листопада - День української писемності. Преподобний Нестор-літописець
 04.11.02, 16:54 Кіровограду - 250. Перший цукровар України
 16.10.02, 15:08 Кіровограду - 250. Коріння добра родини Журавських
 15.10.02, 11:40 У глибину віків. Де народився Гомер?
 14.10.02, 13:24 У глибину віків. Куди веде "тропа Трояна"
 08.10.02, 12:36 „Перший український діяч у Єлисаветграді..."
 16.09.02, 15:39 Він дбав про бідняків (Савелій Остроухов)
 16.09.02, 15:27 У глибину віків. Відкриття Вікентія Хвойки
 09.09.02, 14:31 Кіровограду - 250. Добротворці з родини макеєвих
 30.08.02, 18:16 У глибину віків. Трояни. Помилка Генріха Шлімана
 26.08.02, 16:34 У глибину віків. Фенікс воскресає вдома
 16.08.02, 17:25 Кіровограду - 250. Новокозачин - козацька слобода
 13.08.02, 13:12 Кіровограду - 250. Так народжувалося світло
 04.08.02, 17:18 Кіровограду - 250. Історія без вигадок і казок
 21.07.02, 14:08 Геральдичний вінок степової України
 05.07.02, 12:47 Де та Умань і що нам від того, що вона є?
 25.02.02, 19:23 Від "Ілюзіону" - до класичного танцю
 03.02.02, 13:56 Озирнися і побачиш вічність
 31.12.01, 16:48 Новорічна символіка
 17.11.01, 14:33 Із записника архіваріуса. Автографи коронованих осіб
 17.11.01, 14:29 За розпорядженням генерала Кутузова

"ВГ" №4
(21.01.2005)
















Украинския баннерная

Copyright © 2001–2006 "Vechirka.uafor.net" :: Design & Creation
Використання текстових матерiалiв cайту дозволяється лише з активним посиланням (гіперлiнком) на www.Vechirka.uafor.net.
Використання фотоматеріалів сайту без письмового дозволу ЗАБОРОНЕНО!
Использование текстовых материалов сайта разрешается только с активной ссылкой (гиперссылкой) на www.Vechirka.uafor.net.
Использование фотоматериалов сайта без письменного разрешения ЗАПРЕЩЕНО!