ДО 250-річчя КІРОВОГРАДА

МІСТО НАД СИВИМ ІНГУЛОМ. Історико-публіцистичний нарис. ГЛАВА ДРУГА. Слава Кущівського куреня. Частина 1
Юрій Матівос, vechirka.uafor.net
01.09.2003, 16:45

1772 року по Інгулу засвідчено 17 козацьких зимівників, Інгульцю — 11, Громоклії — 11, Дніпру — 14...
Дмитро Яворницький

У другій половині ХVI ст. на території нинішнього Кіровограда виникають зимівники запорозьких козаків. Господарським заняттям козаків були хліборобство, скотарство, мисливство і рибальство.
Історія міст і сіл УРСР. Кіровоградська область

В одно врем'я під Єлисаветом много орлів ізліталось.
А в Москві-городі в засіданнєм місті сенатори собирались
.

Ой собравшися вони в одне місто, стали способ собирати,
Як би в війська запорізького всі вольності одібрати.
Героїчний епос українського народу

Ой тепер же нам, Калниш кошовий, та з тобою розлука.
З історичної пісні

Серед районів міста і приміських сіл, які значаться у путівнику О.Пашутіна "Исторический очерк Елисаветграда", виданому 1897 року, і на карті-схемі міста, виконаній у 1913 році міським землеміром П.Рябковим, значне місце відводиться Кущівці. Автор путівника називає її найбільшим передмістям за розміром і кількістю жителів. Уже тоді існувала стара Кущівка і нова.

Кущівка, як зимівник козака Куща, виникла в другій половині ХVI ст., вірогідно 1674 року, на місці, де Біянка зливається з Інгулом. Про козака Куща документальних даних не розшукано. Існують лише народні перекази. А ось нащадок його, Гаврило Кущівський, залишив в історії помітний слід. Він почав службу в Плотнирівському курені Низового Війська Запорозького з 1751 року. Гаврило, певне, мав добру на той час освіту, бо, як записано у характеристиці, виданій йому Кошем, "по усмотрению его годности определен был от Войска полковым писарем в Кальмиус и как тамо, так и все жительство свое провождал честно, добропорядочно, обходительно, без малейшего порока"..8

Відслуживши десять років у Січовому війську, Гаврило Кущівський повернувся у батьківський край. Тепер це вже був не зимівник чи хутір, а велика козацька слобода Кущівка, яка входила до поселень Новослобідського козацького полку.

Вже згадувалося, що у Запорозькій Січі існувало 38 куренів. Знаходилися вони у самій Січі. Назви їхні походять від отаманів-засновників або міст-метрополій, звідки прийшли перші запорожці, чи то від прізвищ більшості козаків, які склали курінь. Дослідник Запорозької Січі Дмитро Яворницький склав список усіх 38 куренів. Він розмістив їх не за алфавітом, як прийнято, а за часом виникнення. Під номером другим у цьому списку значиться курінь Кущівський.9 Слід додати, що козак тільки один раз був записаний до куреня і значився при ньому все життя. Хоча протягом служби міг перебувати в інших куренях чи навіть полках або ж знаходитися в зимівнику.

Як у краплині роси відбивається сонце, так в історії Кущівського куреня відбито багатогранне життя Запорозької Січі. Варто лише назвати людей, які були приписані до Кущівського куреня. Це, насамперед, останній кошовий отаман Січі Петро Калнишевський. Як засвідчує документ за 1755 рік, у той час курінним отаманом був Григорій Холодний. Відомо, що запорожці піклувалися про освіту, створювали школи. З ініціативи кошового отамана Якима Гнатовича 1754 року на Січі було утворено першу школу. Проіснувала вона 15 років, до початку російсько-турецької війни 1768-1774 рр. Керував школою помічник курінного Кущівського куреня Андрій Іванович Крячок.

Майстром-ювеліром служив у коші козак Кущівського куреня Іван Филимонів. У 1740-1750-х роках козаками Кущівського куреня були брати Кишенські — Андрій, Василь, Іван. Василь кілька років обирався полковником Кальміуської паланки. Відомі прізвища козаків куреня Петра Браславця, Петра Гаркуші, Лавріна Горба, Григорія Крепака, Михайла Лозовського, Марка Мамая, Андрія Ніздри, Василя Перехреста, Давида Бородавки, Тимофея Губи, Данила Лагоденка, Федора Сьомки, Данила Щербини. Називаю тільки тих козаків, прізвища яких увійшли до перших двох томів видання "Архіву коша Нової Запорозької Січі".

Варто згадати ще одного "козака" Кущівського куреня -"найсвітлішого князя" Григорія Потьомкіна, генерал-фельдмаршала, начальника Новоросійської губернії. Він увійшов у довір'я Петра Калнишевського і той записав його у козаки Кущівського куреня під прізвиськом Грицька Нечоси. (Потьомкін носив довгу кучеряву перуку). Ця подія сталася 1772 року, а через три роки з ініціативи "козаки Нечоси" царизм знищив Запорозьку Січ. Потьомкін наказав генералу Текелію, командуючому військами, які громили Січ, будь-що віднайти і передати особисто йому, Потьомкіну, архів Січі. Князь хотів знищити листи, писані ним Калнишевському, у яких він називав отамана щирим другом, вірним товаришем. Дякуючи Калнишевському за прийом у козаки, Потьомкін писав:

"Я искренно... нижайшое благодарение подношу". І підписував: "Ваш покорный слуга". "Найсвітлішому" дуже не хотілося, щоб про його підступність і підлість довідалося суспільство, у якому його сприймали трохи не за святого.

... На початку січня року 1757 у фортеці святої Єлисавети зібралися на з'їзд уповноважені змішаної комісії для опису запорозьких земель і розмежування їх із Новою Сербією та Новослобідським козацьким полком. Прибули представники гетьмана Розумовського, Новосербського і Новослобідського полків, фортеці св.Єлисавети. Делегацію коша Запорозького представляли військовий осавул Петро Калниш, суддя Павло Козелецький та писар Андрій Товстих.

Комісія була створена за наказом цариці Єлизавети після того, як у Петербурзі в 1755-1756 роках побувала депутація Запорожжя. Цілий рік кошовий отаман Данило Гладкий з осавулом Петром Калнишем та писарем Іваном Чугуївцем просиділи в столиці, чекаючи прийому то у гетьмана, то в імператриці. Відрядили їх січовики до берегів Неви, аби вони відстояли право запорожців на свої законні володіння, які останнім часом уряд почав сильно урізати.

Переговори практично зайшли в глухий кут, бо російська сторона відверто не сприймала обґрунтовані претензії козацької делегації, які чітко викладав писар Іван Чугуївець. Про цю людину треба сказати окремо. Він був вихідцем із титулованих осіб Кримського ханства, прийняв християнську віру, прийшов служити у Запорозьку Січ 1745 року і був записаний до Васюринського куреня. Іван мав неабиякий хист дипломата і розвідника, здобув добру освіту. У 1750 році його призначили полковим писарем. Січова старшина давала високу оцінку Чугуївцю, відзначала його ерудицію, виваженість, чесність. У характеристиці, даній цариці Єлизаветі, писар був представлений таким, що виявляє "вірність Вашій Імператорській Величності та справність усіма визнану, що удостоїло його чинів військових старшин".p>

Але ніякі знання, майстерність, дипломатія не допомогли козацьким дипломатам: вони із Петербурга повернулися фактично ні з чим. Хіба що Калниш із новим прізвищем. Гетьман Розумовський, який колись сам був селянським парубійком Кирилом Розумом, дорікав осавулу: як то він може носити таке неоковирне прізвище — Калниш. Додай лише закінчення — і ти вже не якийсь там простачок-січовик, а благородний. А щодо кордонів Січі... Тут трапилась заминка — у московських архівах не знайдено Переяславських угод Богдана Хмельницького і царя Олексія. Значить — не відомі межі володінь Запорожжя, їх треба звіряти з картами, а землеміри чомусь не готові до роботи.

Далі буде


8 Архів Коша Нової Запорозької Січі. Корпус документів. К.1998, т.1, стор.478.
9 Див. Д.І.Яворницький. Історія Запорізьких козаків, т.1, стор.126.

Архів "ВГ-Історія (до ХХ століття)"

 18.11.05, 14:37 Німе тисячоліття заговорило
 24.06.05, 14:55 Родовід. Лицарського чину чоловік
 17.06.05, 14:10 Родовід. Чи досить жінці п'яти років, щоб її полюбили?
 27.05.05, 13:23 Родовід. Світ князів Глинських
 31.08.04, 13:31 Кіровограду — 250. Кіровоградська Одеса
 30.08.04, 14:23 Зустрічі цивілізацій. Північне Причорномор'є
 16.08.04, 15:51 Археологічні знахідки. А тепер — човен
 02.07.04, 13:09 Сенсаційне відкриття. Візок Бронзового віку
 08.04.04, 17:04 Перейменування Кіровограда. Відповідаємо Юрію Матівосу: "Єлисавета — наша свята!"
 08.04.04, 17:03 Українське козацтво Буго-Гардівська Паланка за історичну правду!
 08.04.04, 16:14 Мамай. Чотири битви
 24.02.04, 10:28 Сергій Шевченко, доцент КДПУ, краєзнавець: "Час працює на краще вивчення історії" ("Назва столиці степового краю: проблеми перейменування". Круглий стіл "Вечірньої газети")
 09.02.04, 18:34 Звеличені вигадками. Ворскала. Тетянин день
 23.12.03, 15:35 Дещо з історії про податки
 28.10.03, 17:37 До 250-річчя Кіровограда. МІСТО НАД СИВИМ ІНГУЛОМ. Історико-публіцистичний нарис. ГЛАВА ТРЕТЯ. ФОРТЕЦЯ СВ.ЄЛИСАВЕТИ. Частина 3
 22.09.03, 16:46 До 250-річчя Кіровограда. МІСТО НАД СИВИМ ІНГУЛОМ. Історико-публіцистичний нарис. ГЛАВА ТРЕТЯ. ФОРТЕЦЯ СВ.ЄЛИСАВЕТИ. Частина 2
 17.09.03, 11:58 До 250-річчя Кіровограда. МІСТО НАД СИВИМ ІНГУЛОМ. Історико-публіцистичний нарис. ГЛАВА ТРЕТЯ. ФОРТЕЦЯ СВ.ЄЛИСАВЕТИ. Частина 1
 09.09.03, 14:26 До 250-річчя Кіровограда. МІСТО НАД СИВИМ ІНГУЛОМ. Історико-публіцистичний нарис. ГЛАВА ДРУГА. Слава Кущівського куреня. Частина 2
 02.09.03, 14:19 Бувальщини "діда Лук'яна". Київський Лук'янівський тюремний замок
 02.09.03, 14:05 До 135-річчя "Просвіти". Та, що знала
 01.09.03, 16:45 До 250-річчя Кіровограда. МІСТО НАД СИВИМ ІНГУЛОМ. Історико-публіцистичний нарис. ГЛАВА ДРУГА. Слава Кущівського куреня. Частина 1
 01.09.03, 16:25 До 250-річчя Кіровограда. МІСТО НАД СИВИМ ІНГУЛОМ. Історико-публіцистичний нарис. ГЛАВА ПЕРША. Неказкова країна Лебедія. Частина 2
 19.08.03, 16:49 До 250-річчя Кіровограда. МІСТО НАД СИВИМ ІНГУЛОМ. Історико-публіцистичний нарис. ГЛАВА ПЕРША. Неказкова країна Лебедія. Частина 1
 12.08.03, 20:23 До 250-річчя Кіровограда. А показати є що! І одеситам, і навіть парижанам
 08.08.03, 18:02 До 250-річчя Кіровограда. МІСТО НАД СИВИМ ІНГУЛОМ. Історико-публіцистичний нарис. СЛОВО ВІД АВТОРА
 23.06.03, 14:20 Олександр Назаренко. Українські зорі над євразійським хутором...
 29.12.02, 16:18 Звідки ж ця краса?
 16.12.02, 13:47 Перлина нашої історії
 07.12.02, 04:25 7 грудня - День місцевого самоврядування. Від Віча до Кіровоградської міської ради
 27.11.02, 13:32 Кіровограду - 250. Щедроти міських благодійників. Хто прийме від них естафету? Частина 2
 26.11.02, 09:17 Кіровограду - 250. Щедроти міських благодійників. Хто прийме від них естафету? Частина 1
 12.11.02, 16:02 Географічний центр України. "Добро і велич воєдино сплелися в імені твоїм"
 09.11.02, 11:37 9 листопада - День української писемності. Преподобний Нестор-літописець
 04.11.02, 16:54 Кіровограду - 250. Перший цукровар України
 16.10.02, 15:08 Кіровограду - 250. Коріння добра родини Журавських
 15.10.02, 11:40 У глибину віків. Де народився Гомер?
 14.10.02, 13:24 У глибину віків. Куди веде "тропа Трояна"
 08.10.02, 12:36 „Перший український діяч у Єлисаветграді..."
 16.09.02, 15:39 Він дбав про бідняків (Савелій Остроухов)
 16.09.02, 15:27 У глибину віків. Відкриття Вікентія Хвойки
 09.09.02, 14:31 Кіровограду - 250. Добротворці з родини макеєвих
 30.08.02, 18:16 У глибину віків. Трояни. Помилка Генріха Шлімана
 26.08.02, 16:34 У глибину віків. Фенікс воскресає вдома
 16.08.02, 17:25 Кіровограду - 250. Новокозачин - козацька слобода
 13.08.02, 13:12 Кіровограду - 250. Так народжувалося світло
 04.08.02, 17:18 Кіровограду - 250. Історія без вигадок і казок
 21.07.02, 14:08 Геральдичний вінок степової України
 05.07.02, 12:47 Де та Умань і що нам від того, що вона є?
 25.02.02, 19:23 Від "Ілюзіону" - до класичного танцю
 03.02.02, 13:56 Озирнися і побачиш вічність
 31.12.01, 16:48 Новорічна символіка
 17.11.01, 14:33 Із записника архіваріуса. Автографи коронованих осіб
 17.11.01, 14:29 За розпорядженням генерала Кутузова

"ВГ" №4
(21.01.2005)
















Украинския баннерная

Copyright © 2001–2006 "Vechirka.uafor.net" :: Design & Creation
Використання текстових матерiалiв cайту дозволяється лише з активним посиланням (гіперлiнком) на www.Vechirka.uafor.net.
Використання фотоматеріалів сайту без письмового дозволу ЗАБОРОНЕНО!
Использование текстовых материалов сайта разрешается только с активной ссылкой (гиперссылкой) на www.Vechirka.uafor.net.
Использование фотоматериалов сайта без письменного разрешения ЗАПРЕЩЕНО!