КАЛИНОВИЙ СПІВ

Калиновий спів (Фото Олега Шрамка) "КАЛИНОВИЙ СПІВ" — ЦЕ ДОЛЯ, ЦЕ БІЛЬ, ВСЕ ТЕ, ЩО НЕ ЗБУЛОСЯ В МОЄМУ ЖИТТІ..."
Світлана Орел, vechirka.uafor.net
19.06.2002, 12:51

Коли в Україні зацвітає калина, на Кіровоградщину приходить уже традиційний щорічний фестиваль вокально-хорового мистецтва "Калиновий спів", який цього року вперше підтримало Міністерство культури і мистецтв України. Здавалося б, таких заходів відбувалося і відбувається в нашій країні чимало : самодіяльні хорові та вокальні колективи з районів і сіл області, вишиванки, рушники, пісні... Але надзвичайний емоційний заряд фестивалю, його щирість, народна стихія вражають і підносять душу кожного, хто хоч раз побуває серед цього моря пісень, барвистої краси, маленьких шедеврів з рук народних майстрів. Ніби хтось зібрав усе найкраще, найблагородніше, найпіднесеніше з душі українського народу, обтрусив його від зневіри, потреби щоденного виживання, лицемірства, цинізму і зла, підняв з болота комерціалізації всього і вся і показав: "Дивіться, ми не тільки ще живі, а й маємо безліч духовних скарбів, якими можемо обдарувати весь світ!" І коли на сцені обласної філармонії під час відкриття фестивалю пов'язують рушник, вишитий народною майстринею одного з районів, а хоровий колектив народного ансамблю пісні і танцю "Горлиця" Кіровоградського РБК (керівник - заслужений працівник культури Наталя Медведєва) заспівує фестивальний гімн "Калиновий цвіт", горло перехоплює ридання і зал встає в єдиному пориві. І момент цього почуття не змете і не зітре ніщо - ні лицемірство влади, ні дрібні амбіції чиновників, ні осуд недоброзичливців. Серце і душа фестивалю - його натхненник і організатор, заслужений працівник культури, заступник директора обласного Будинку народної творчості Валентина Пращур. Наша розмова - після завершення ХІ фестивалю "Калиновий спів".

- Пані Валентино, цього травня під час проведення фестивалю у залі філармонії яблуку було ніде впасти. Прийшли не тільки учасники колективів, а й просто глядачі, щоб зачерпнути з цього чистого джерела і окропити ним свої будні. Як народжувався його задум? Як складалися традиції, що так хвилюють?

- Життя фестивалю - як історія нашої держави: всяке було на його шляху. А він вижив і зараз міцніє, бо це не була спущена зверху ініціатива чи галочка до плану, він народився в моїй душі. Ідеї до мене приходять зненацька, я їх не виношую. Тим більше, що саме життя моє, сама доля - абсолютно не те, чого хотіла, крім одного - фестивалю. Так Бог мене, мабуть, вивів на цю стезю.

Починала я у Вільшанському районному Будинку культури, де створила хор.

- Я так розумію, що професію ви обрали за покликанням?

- Безумовно. Я ж їхала вчитися на артистку. В культосвітнє Олександрійське училище. Співала. На якийсь із конкурсів у Кіровоград я привезла свій хор, який зайняв перше місце і після виступу якого Олег Смолянський (це був високий профі в народному співі. Досі його ще в нашій області ніхто не перевершив. Він заснував хори "Барвінок", "Медик", "Нива") запросив мене на роботу в обласний центр. Я довго працювала в Будинку художньої самодіяльності профспілок, після скорочення прийшла в обласний Будинок народної творчості (нині - обласний Центр народної творчості, який має найнижчий рівень матеріального забезпечення в Україні). Мені хотілося запропонувати щось нове, чимось здивувати. Чи були це амбіції? Можливо. Але здорові амбіції. І я запропонувала провести фестиваль вокально-хорового мистецтва. Назва з'явилась якось сама-собою. Ніби якийсь внутрішній голос продиктував її мені. Перший огляд (тоді ще не фестиваль) зібрав більше півтисячі учасників. Я пішла в церкву, попросила хрестиків, і кожна дитина, що виступала, одержала хрестик, а дорослий - синьо-жовтий прапорець-значок, які мені надав осередок Руху. Були квіти, які купив для нас тоді початкуючий підприємець Олександр Нікулін. Перший огляд був суцільною кашею, сумбуром. Тим більше, в театрі дуже погана акустика. Але після нього у фестивалю з'явилися друзі-помічники: Алла Зінов'єва, Світлана Барабаш, Антоніна Червінська, Тетяна Шпиль.

Готуючись до другого фестивалю, який уже мав відбутися у філармонії, напередодні увечері я оглядала сцену. На ній почепили емблему - таку велику, прямокутну, з крупним кетягом калини. В якийсь момент я зрозуміла, що це не годиться, що сюди потрібно щось живе, справжнє. На той час я вже залучила до підтримки фестивалю магазин "Сучасник". Там є Світлана Дробот, яка надзвичайно любить пісню, відчуває красу і має золоті руки. Це вона сиділа і цілу ніч робила ту калину. Всі, хто допомагав мені, просто мали перехворіти фестивалем, хто не розумів цієї ідеї, швидко відсіювались, тим більше, що характер у мене прямий, я можу сказати те, що думаю, а це не всім подобається.

Коли ми опускали сцену, щоб почепити ту калину, мені блискавкою сяйнула ідея про пов'язування рушника. На той момент я домовилася з чудовою майстринею із села Михайлівки Олександрійського району, колишньою вчителькою, якої сьогодні вже немає з нами, що вона вишиє рушник для фестивалю. А потім, уже на сцені, під час вручення короваю, подумалось, чому б не пов'язувати рушник щороку з іншого району? Пізніше з'явився гімн фестивалю. Його написала хормейстер Наталя Медведєва на вірші Тетяни Якименко.

- "Калиновий спів" народився на початку 90-х, коли в країні тільки розгорталась економічна криза. Як вам вдавалося втримувати фестиваль, адже це - маса людей, яким треба приїхати із районів, сіл, а бензину часом не було на те, щоб посіяти, не те що думати про якісь пісні?..

- Звичайно, доводилося дуже важко. Вісім найтяжчих, з точки зору економічного становища, років фестиваль існував за рахунок спонсорських коштів, які мені щастило випросити. В останні три роки до його фінансування підключилася облдержадміністрація, а цього року - і Мінстерство культури. А тоді мені вдавалося зацікавити людей самим дійством, адже все, що відбувалося на сцені, було дуже щирим, йшло від душі. Я навіть коли зверталася до спонсорів, то розповідала про фестиваль і перше просила не грошей, а прийти і подивитись, стати учасником цього дійства. Багато хто з них тільки сіли на великі гроші, відчули їх смак і часом дивилися на мене, як на дивачку. Пам'ятаю, приходжу я в одне з відділень банків, що почали з'являтися у місті. Керуючий відділенням мене прийняв приязно, вислухав і говорить: "Когда ко мне приходят из детдома, из больницы, я понимаю и помогаю. Но - песни?.. Пусть себе поют. Почему я должен помогать вашему фестивалю?" Я вже від дверей кажу йому: "Мені дуже боляче, що ви просто не зрозуміли, чого я від вас хотіла. Прийдіть і подивіться на цих людей, подивіться на їхні обличчя, на те, що робиться в залі. Вони абсолютно перевтілюються, вони відчувають себе великими, артистами, бо роблять надзвичайної ваги справу, а ми їм не можемо квіточку подарувати. Не завжди будемо жити бідно. Прийде час, коли будемо жерти від пуза, а не зазвучить, і душа залишиться холодною. І ви навіть не розумітимете, чого вам не вистачає в житті". Він зупинив мене вже за порогом: "Вы не обидитесь, если я для начала вам немножко денег перечислю?" Та я взагалі не ображаюсь, тільки приходьте. І він прийшов. А в "Укрсоцбанк" ходила - заходжу до керуючого і не розумію, куди він від мене дівається. А у нього, виявляється, двері внутрішні з кабінету і в кабінет. Він від мене, а я за ним. От так я їх і ловила... Дуже вдячна Анатолію Ревенку. Що б там про нього не говорили , а він, коли був заступником голови облдержадміністрації, на відміну від Валерія Репала, мені дуже допомагав із спонсорами. Після його дзвінка мене зовсім по-іншому приймали.

Були у мене й інші стосунки з тими, хто давав гроші на фестиваль. Наприклад, директор СП "ТТV- дім" Зінаїда Пилипенко душею прикипіла до фестивалю, вона його просто полюбила. І коли вже підприємство закрилось, вона давала на проведення "Калинового співу" свої власні гроші.

А в селах, у районах - роками немає зарплат, злидні безпросвітні. Сільський народ, він такий, розважливий. Але коли вони приїхали перший раз, другий, то на третій вже самі почали проситися. Мені якось дівчата з одного села розповідали, що вигребли залишки картоплі з підвалів (це ж весна!),продали і приїхали на фестиваль. Чи так у нашому менталітеті закладено, чи небо так розпорядилось, але це не високі слова: дав Бог красу і голос, та не дав долі українцям. На що вони тільки здатні, якби їх підтримати, спрямувати! Коли тим учасникам художньої самодіяльності з глухого села дарували кожному квіти? Коли про них про кожного зі сцени говорили високі слова, коли їм давали зрозуміти, що вони неймовірно талановиті і що талант цей вкрай важливий для людства? Я на кожному фестивалі весь час була на сцені, вибирала перед цим матеріал про кожного і розповідала, і хвалила, і підносила до небес. Бо таки ж правда! Народу море, рампи світять, а я розказую про голову якогось колгоспу чи товариства, що який же він молодець, у такий час, коли, здається, не до пісні, зумів зберегти, згуртувати, ще й сам співає. Спеціально просила телебачення, щоб цих людей показали.

- За ці роки фестиваль відкрив нові імена. Ви дуже влучно сказали: "Вони виходять на сцену і почувають себе великими"...

- Багато, дуже багато нових імен. Найперше - Юлечка Олійник. Вона тепер бере участь в Міжнародних конкурсах. Була у нас така номінація - сімейні ансамблі. Родини Кузьменків із Світловодська, Бондарів із Новоукраїнки. Діна Костенко. Чимало наших учасників вступили в музучилище, обрали велику сцену, хтось захворів професією працівника культури. "Калиновий спів" - щасливий фестиваль.

- Ви маєте справу з піснею, а де пісня, там народна мораль. Як вони вживаються поряд - пісня і цинізм, аморальність сьогодення?

- А ви знаєте - багаті у мене не співають. Ми зробили дурний, приголомшливий крок у дикий капіталізм. Можливо, я занадто категорична, але бути багатим у злиденній країні - аморально. Наш національний світ, який і так був викривлений, перевернувся. Наші душі заполоняють "Зоряні війни", "Бандитський Петербург", всілякі "Кроти" й "Менти". А пісня - це те, що дано Богом. І народ у нас такий, якого немає ніде - така тонка душа , така щирість... Біля пісні залишились ті, хто її збереже.

- Пісня - могутнє об'єднуюче начало. На жаль, та держава, яку сьогодні маємо, не прагне об'єднувати націю. Чи розуміють учасники фестивалю ту важливу, відповідальну місію, яку вони добровільно взяли на себе - своїм співом об'єднувати людей?

- Так. Це - найперше. Недарма ми закінчили фестиваль піснею "Єднаймося, люба родино!" Таке почуття гордості охоплює! Співаючи, ми стверджуємось як українці, як нація.

Архів "ВГ-Музика"

 10.02.05, 18:07 Віка Богуславська: "На CD — пісні про добро і зло в шахматному порядку"
 08.02.05, 16:11 Фестивалі. "Від Різдва до Різдва"
 24.01.05, 15:38 Костянтин Пилип'юк. Контакт із музикою на все життя
 12.10.04, 12:44 "Червона рута — 2005"
 04.06.04, 13:17 "Травневі музичні зустрічі". "Який чудовий слухач !"
 10.02.04, 16:28 "Я дуже-дуже вас люблю!". Наталя Бioppo
 29.01.04, 18:46 Розгадуючи таємниці Мейтуса
 27.01.04, 16:42 Пісня, яку співає увесь світ. "Червона рута"
 12.12.03, 16:26 "Зоряни". Із Мар'ївки в Європу, або Пісня не вертається додому?
 25.11.03, 14:51 Марія Бурмака — українська Трейсі Чепмен
 04.11.03, 18:34 Хор Любовича проти повстяної свідомості
 28.10.03, 12:24 Щоб правильно співати, треба правильно жити
 17.10.03, 18:08 Кіровоградська обласна філармонія найближчим часом: Марія Бурмака, "Уездный город", Олександр Новіков
 09.10.03, 20:01 Лідія Забіляста: "Внутрішній стержень людини має бути завжди міцним"
 09.10.03, 16:32 Початок концертної діяльності
 02.10.03, 21:44 59-й концертний сезон. На кіровоградців чекатимуть Лідія Забіляста, Вєрка Сердючка, Валерій Меладзе, Національний хор імені Г.Верьовки, Уездный город, Олександр Розенбаум, Клара Новикова...
 19.07.03, 00:21 Діалектика творчого неспокою. Фрагменти портрета максималіста Любовича
 07.07.03, 19:19 Матіола пахне для всіх однаково, або Любити красиве
 03.07.03, 02:18 Париж, Афіни, Страсбург плюс ... Кіровоград
 27.06.03, 15:20 Справжній бас виступатиме для нас
 23.06.03, 18:23 Життя без прикрас. Для вас співають мандрівні артисти
 13.06.03, 15:54 "Травневі музичні зустрічі". Кіровоградський мюзик-фест виріс і у форматі, і у масштабах, і в резонансі...
 13.06.03, 07:03 III регіональний відкритий конкурс баяністів і акордеоністів "Гармоніка" (Одеса). Є талант!
 12.06.03, 22:14 У кіровограді відкрито меморіальну дошку Юлія Мейтуса
 09.06.03, 13:15 У вересні кіровоградському музпеду — 35!
 03.06.03, 12:08 Валентина Ревенко: Прекрасна будівля під назвою "культура" хитається...
 30.05.03, 16:14 XII фестиваль-конкурс вокально-хорового мистецтва "Калиновий спів". "Моя Україна — червона калина, лети ж, моя пісне, лети..."
 30.05.03, 11:45 "Травневі зустрічі" — у повному обсязі!
 22.05.03, 21:32 Фестивальні обрії. "Калиновий спів" запрошує...
 19.05.03, 15:21 Концерт для мобілки з оркестром, або Як знову не загубити Вівальді
 06.05.03, 14:01 VI фестиваль "Травневі музичні зустрічі". Фестиваль буде особливим
 06.05.03, 13:55 Фестиваль "Калиновий спів". Були хори, тепер — солісти
 29.04.03, 10:11 А музика звучить...
 18.04.03, 14:27 Музичний фестиваль скликає друзів. "Нейгаузівські музичні зустрічі"
 12.04.03, 11:02 1-3 травня 2003 р. у Каховці пройде XII Міжнародний фестиваль "Таврійські Ігри"
 01.04.03, 08:14 "Родина — це вся Україна..."
 14.03.03, 09:11 Гастролі, концерти. Сумний арлекін побував і у нас. Валерій Леонтьєв
 08.03.03, 00:13 "Провесінь" несе весну душі
 07.03.03, 16:18 Пам'яті поетеси і патріотки
 25.02.03, 12:34 У Кіровограді розпочався VIII Всеукраїнський фестиваль-конкурс виконавців на народних інструментах "Провесінь"
 12.02.03, 14:50 Юлій Мейтус: повернення у рідний дім
 06.02.03, 23:25 Известный христианский певец Майкл Смит профинансировал 4 000 детей
 29.01.03, 13:14 Всеукраїнська премія у галузі музики та масових видовищ "Золота Жар-птиця" за підсумками 2002 року не вручатиметься
 27.01.03, 08:11 Життя, віддане музиці
 21.09.03, 21:37 Перехрестя талантів
 17.01.03, 09:17 Підростають нові музиканти
 06.01.03, 15:29 Оксана Білозір: „Такого унікального святкування Різдва, як в Україні, немає ніде у світі"
 03.01.03, 19:31 Започатковано музичні вечори
 23.12.02, 15:55 Творче горіння маестро запалювало інших. Кім Олександрович Шутенко
 17.12.02, 12:11 В'ячеслав Бутусов. Вечір ностальгії для вчорашніх тінейджерів
 16.12.02, 12:42 Любов Успенська: "Я обов'язково повернусь..."
 22.11.02, 12:56 На конкурсі пам'яті Володимира Горовиця виступала юна кіровограда
 22.11.02, 08:37 Коли крізь розпач випнеться надія
 08.11.02, 16:44 "Червона рута" червоніє за Кіровоград
 18.10.02, 10:21 Відновлено конкурс виконавської майстерності
 08.10.02, 12:44 То був справжній народний артист
 14.08.02, 11:02 Святкування Дня Незалежності з телеканалом М1!
 12.07.02, 14:07 Як наші були на Таврійських Іграх, або Кіровоградські показові виcтупи у херсонському степу
 19.06.02, 12:51 "Калиновий спів" - це доля, це біль, все те, що не збулося в моєму житті..."
 25.05.02, 12:28 Зберегти пам'ять про відомого композитора
 25.05.02, 07:38 Чотири вечори побачень з классикою
 23.05.02, 19:18 Элтон Джон начал гастрольное турне по Европе
 22.05.02, 13:17 Діана Гурцька: "Сцена - то моє життя"
 29.03.02, 17:10 Діти виконують джаз
 25.03.02, 19:09 Элтону Джону исполнилось 55 лет
 04.02.02, 10:37 Музика виховує інтелектуалів
 26.10.01, 10:43 Ця романтична і тендітна Валерія
 05.10.01, 21:36 Група Space дає концерт на Україні

"ВГ" №4
(21.01.2005)
















Украинския баннерная

Copyright © 2001–2006 "Vechirka.uafor.net" :: Design & Creation
Використання текстових матерiалiв cайту дозволяється лише з активним посиланням (гіперлiнком) на www.Vechirka.uafor.net.
Використання фотоматеріалів сайту без письмового дозволу ЗАБОРОНЕНО!
Использование текстовых материалов сайта разрешается только с активной ссылкой (гиперссылкой) на www.Vechirka.uafor.net.
Использование фотоматериалов сайта без письменного разрешения ЗАПРЕЩЕНО!