МУЗИКА

МАТІОЛА ПАХНЕ ДЛЯ ВСІХ ОДНАКОВО, або ЛЮБИТИ КРАСИВЕ
Світлана Орел, vechirka.uafor.net
07.07.2003, 19:19

Наше суспільство давно вже стурбоване засиллям харчових сурогатів. Фальшиві горілка, мінеральна вода, консерви, кава, безліч інших товарів. Їх час від часу великими партіями вилучають у недобросовісних торговців, викривають підпільні цехи, де все це "добро" виготовляється. І завжди це новина №1 для ЗМІ, її виносять на перші шпальти газети, вводять в інформаційні блоки телеканали. І чомусь мало хто говорить про інші сурогати, якими так само активно наповнюється наш ринок — духовні та інтелектуальні. А шкода від них не менша, ніж від харчових.

1. ПЛАНКА ПАДАЄ...

Власне, певна корозія суспільної свідомості вже відбулася: нам зуміли нав'язати стереотип про так зване масове й елітарне мистецтво. Стереотип, у його нинішньому виконанні, наскрізь фальшивий, вигідний хіба що тим, хто на його продукуванні і розповсюдженні заробляє добрі гроші. Звичайно, завжди існувало мистецтво доступне для розуміння і сприйняття хіба що високих професіоналів. Саме воно й називалось елітарним. А що ж сьогодні вважають таким? Звичайні, професійно зроблені речі. Чи це картина, чи література, чи музичний твір, якщо у ньому присутні гармонія, талант автора, глибинний смисл, якщо він хвилює душу — це вже для еліти. А для мас — щось простіше, примітивніше, поверховіше. Масовим ми називаємо часто те, що у суспільстві, яке себе поважає, просто викинули б на смітник — нахабну графоманію, вторинність, оспівування і піднесення до норми найгірших рис людської істоти та марґінальних моделей життя.

Вийшовши з тоталітарної системи, коли якийсь начальничок міг заборонити будь-який мистецький твір, ми часто плутаємо відверту безпорадність, елементарну неграмотність, хоч і підкріплені доброю дозою амбіцій, а то й грошей, зі свободою творчості. Людина має право на творче самовираження! Нема питань! Але ще більше людей мають право, щоб їхні душі та душі їхніх дітей не засмічував вульгарний примітивізм, а свідомість не затьмарювали сумнівні моральні стереотипи. Наприклад, під час останніх гастролей до Англії групі "Тату" заборонили виконувати деякі пісні, зокрема ту, рядки з якої виспівують мало не всі наші дівчатка, починаючи з чотирьох-п'яти років: "Я сошла с ума, — мне нужна она! Мне нужна она!" Дуже прості слова. А яку модель поведінки закладають вони у чисту дитячу свідомість? У Англії не хочуть, щоб їхні дівчатка співали ці рядки. Чи у них нижчий рівень демократії, ніж у нас?

2. НАРЕШТІ — ЕКСПЕРИМЕНТ!

Але треба визнати — зняття заборон відкрило дорогу творчій ініціативі багатьох талановитих людей. Особливо останнім часом відчутний прискорений пульс українського літературного процесу. Але першими по цій відкритій дорозі побігли все-таки затяті графомани, твори, з дозволу сказати, яких за інших обставин ніколи б не вийшла на широкий загал. Що цікаво, саме їм, а не людям, які творять справжню літературу, досить легко вдавалося знаходити спонсорські кошти. Вони приносили їх у фірми і фірмочки, які, у свою чергу, часом просто так, про всяк випадок, колись записали у свої статути пункт про видавничу діяльність. А тут трапляється нагода, чому б нею не скористатися? І бралися видавати книги. Без літературного редактора, коректора, спеціаліста комп'ютерної графіки, без професійної видавничої апаратури (усе ж це — додаткові затрати, а спонсорські кошти — не гумові). Те, що виходило від такої співпраці, не витримувало ніякої критики ні як художній твір, ні як поліграфічно якісне видання. Сміх і гріх, та й годі! Але ж скільки таких "сміхів і гріхів" пропагувалося у шкільних, а часом і вузівських аудиторіях, скільки зустрічей з такими "авторами кількох книг(!)" проведено, скільки патетичних слів сказано. Та й досі ще проводиться, і говориться, хоча останнім часом русло цього процесу таки почало очищатися. Видавничі фірми вже запрошують на роботу професіоналів, прискіпливіше ставляться до потенційних авторів, та й спонсорські кошти зміліли. Перед в очищенні цього русла на теренах нашого краю, безперечно, веде поліграфічно-видавничий центр "Мавік", який за останні два роки видав більше 20 книг (третина з того, що побачило світ в області), дуже вимогливо ставиться да кадрового забезпечення видавничого процесу, постійно вдосконалює свою матеріальну базу.

І, все-таки, тільки цього року центр зважився на суто комерційне видання. Цей крок його керівники Олександр Сіома та Валерій Добробатько називають експериментом. До речі, так само називається й книга Олександра Жовни (хороша, талановита проза у мене асоціюється із запахом квітів, повісті цього автора нагадують матіолу), яка має стати першим успішним комерційним проектом книговидавничої справи в області.

Що може сприяти цьому успіхові? Те, що ми, незважаючи ні на що, залишаємось таки читаючим народом, адже більша(!) частина книг, виданих у Росії, продається не деінде, а в Україні. Людям потрібна книга, інша річ, що видання художньої літератури сучасних авторів, які виходять у Києві чи Львові, просто не потрапляють до Кіровограда. А якщо у приватному порядку щось з'явиться, охочих запопасти таку книжку багато. Правда, далеко не всім вона по кишені. І це, незважаючи на певне зростання виробничих показників української економіки, відображене в офіційних цифрах, залишається основною причиною маленьких тиражів прекрасних, добрих, справжніх книг. Несформованість середнього класу, а значить відсутність стабільного гарантованого покупця, ще довго даватиметься взнаки. Але, крім об'єктивних, є й суб'єктивна причина: ми відвикли (прислухайтеся до свого внутрішнього я) купувати хороші книги для читання, платити гроші за квитки в театр, у кіно, на концерт. Як на мене, можна констатувати часткове відмирання духовного життя суспільства, а порожнечу поступово заповнює та ж ерзац-культура.

3. ОРКЕСТР НА ШПАГАТІ

Гунгард Маттес вперше приїхав в Україну із Швейцарії на день-два: він, як музикант-виконавець, брав участь у майстер-класах при Львівській консерваторії. Але, побачивши стан наших музичних інструментів, вирішив допомогти українським колегам — приїхав ще раз, привіз їм інструменти, мундштуки, ноти. Потім приїхав ще раз і ще раз. У якійсь із цих поїздок з'явилася ідея створити оркестр. Учасників Гунгард добирав дуже ретельно, намагаючись уникнути випадкових людей, непрофесіоналів. У Швейцарії йому вдалося знайти фонд, який виділив 200 тисяч доларів на нові інструменти для україно-швейцарського молодіжного симфонічного оркестру. Під такою назвою він був заявлений у програмці Кіровоградського VI фестивалю "Травневі музичні зустрічі". Учасники оркестру (а серед них не лише студенти чи випускники Львівської консерваторії, а й виконавці симфонічного філармонійного оркестру, які пройшли конкурсний відбір) під час прес-конференції після свого виступу в Кіровограді відзначили, що тепер їм доводиться набагато більше працювати, але ця робота приносить моральне задоволення. І справді, виконавський рівень оркестру дуже високий, і досягти його в умовах, коли художній керівник і диригент Гунгард Маттес приїздить в Україну раз на десять днів, можна тільки за умови великої працездатності і високої професійної свідомості самих музикантів.

У Швейцарії Гунгард шукає для оркестру спонсорів, продюсерів. Колектив уже гастролював у Швейцарії, в Італії, запрошений до Австралії, Польщі, Японії. Але це поки що не дає оркестрові міцного фінансового підґрунтя, хоча вже сьогодні його учасники заробляють більше, ніж їхні філармонійні колеги.

Виступ у Кіровограді ледь чи не перший в Україні і не у Львові. Він пройшов просто тріумфально при переповненому залі. Власне, всі концерти "Травневих музичних зустрічей" збирали повнісінькі зали. Опісля Гунгард Маттес зауважив, що українські музиканти привабили його не лише високим професіоналізмом, а глибинним відчуттям гармонії, краси, особистіснішим інтерпретуванням музичних творів. Такий оркестр йому навряд чи вдалося б створити у своїй країні.

Але ж і майбутня доля цього унікального колективу зовсім не визначена. Чи довго він зможе існувати у такому розчахнутому стані, на скільки вистачить терпіння у Маттеса розриватися між Швейцарією (де у нього родина і маленькі діти) і Україною? І чому ті глибини української душі, які помітив і оцінив іноземець, залишаються незатребуваними і нереалізованими?

Фестиваль "Травневі музичні зустрічі" показав, яким насиченим і духовно багатим могло б бути музичне життя навіть нашого міста за умови відповідної фінансової підтримки колективів. Без такої підтримки, як визнав художній керівник Кіровоградської обласної філармонії ту художній керівник і диригент оркестру класичної та сучасної музики "Єлисавет" Віталій Негребецький на засіданні прес-клубу, присвяченому темі мистецтва і комерції, неможливо було б здійснити поки що єдиний в Україні проект із творами Вівальді. "Єлисавет" уперше в Кіровограді виконав усі чотири частини "Пір року" Антоніо Вівальді, музику супроводжувало відео із зображенням картин художників-сучасників композитора, розповіді про автора музики, ретельно підібрані поетичні рядки. Віталій Негребецький зауважив, що "Єлисавет" часто виступає в райцентрах, перед непідготовленими аудиторіями, але музика зачіпає людей, хвилює, багато хто дякує після концерту, а буває, що люди навіть присилають потім поетичні рядки, навіяні концертом.

Але при цьому всьому художній керівник філармонії переконаний, що покласти фінансовий бік справи тільки на плечі слухачів — це крах. Бо навіть квитки вартістю 10-20 гривень непідйомні для людей, які ходять на подібні концерти. Як зауважив директор філармонії Микола Кравченко, там бувають люди різного віку, багато молоді, але дуже мало заможних, представників бізнесу. І, все-таки, років десять тому філармонія заробляла десь три відсотки від своїх витрат, сьогодні вдається заробити 30-40. З кожним роком ця частка збільшується.

За словами Миколи Кравченка, нині триває третій етап стосунків бізнесу і культури (перший, коли підприємці давали гроші і просили їх рекламувати, другий, коли давали і просили нікому нічого про це не говорити), коли більшість підприємців намагаються й на поріг не пускати різних прохачів. Тепер бізнес і навколобізнесові кола, а за ними й найбільш масовий середній клас, мають стати споживачами справжньої культури (у столиці ці тенденції помітні більше, у глибинці — менше).

І тут Україна, маючи величезний мистецький потенціал (сьогодні ще не загублений, але такий, що тримається часто мало на не самому ентузіазмі), може стати унікальною країною, де рівень масової культури не скочуватиметься до примітивізму й вульгарщини, а серцевиною його стане споконвічне для української душі прагнення — любити красиве.

Архів "ВГ-Музика"

 10.02.05, 18:07 Віка Богуславська: "На CD — пісні про добро і зло в шахматному порядку"
 08.02.05, 16:11 Фестивалі. "Від Різдва до Різдва"
 24.01.05, 15:38 Костянтин Пилип'юк. Контакт із музикою на все життя
 12.10.04, 12:44 "Червона рута — 2005"
 04.06.04, 13:17 "Травневі музичні зустрічі". "Який чудовий слухач !"
 10.02.04, 16:28 "Я дуже-дуже вас люблю!". Наталя Бioppo
 29.01.04, 18:46 Розгадуючи таємниці Мейтуса
 27.01.04, 16:42 Пісня, яку співає увесь світ. "Червона рута"
 12.12.03, 16:26 "Зоряни". Із Мар'ївки в Європу, або Пісня не вертається додому?
 25.11.03, 14:51 Марія Бурмака — українська Трейсі Чепмен
 04.11.03, 18:34 Хор Любовича проти повстяної свідомості
 28.10.03, 12:24 Щоб правильно співати, треба правильно жити
 17.10.03, 18:08 Кіровоградська обласна філармонія найближчим часом: Марія Бурмака, "Уездный город", Олександр Новіков
 09.10.03, 20:01 Лідія Забіляста: "Внутрішній стержень людини має бути завжди міцним"
 09.10.03, 16:32 Початок концертної діяльності
 02.10.03, 21:44 59-й концертний сезон. На кіровоградців чекатимуть Лідія Забіляста, Вєрка Сердючка, Валерій Меладзе, Національний хор імені Г.Верьовки, Уездный город, Олександр Розенбаум, Клара Новикова...
 19.07.03, 00:21 Діалектика творчого неспокою. Фрагменти портрета максималіста Любовича
 07.07.03, 19:19 Матіола пахне для всіх однаково, або Любити красиве
 03.07.03, 02:18 Париж, Афіни, Страсбург плюс ... Кіровоград
 27.06.03, 15:20 Справжній бас виступатиме для нас
 23.06.03, 18:23 Життя без прикрас. Для вас співають мандрівні артисти
 13.06.03, 15:54 "Травневі музичні зустрічі". Кіровоградський мюзик-фест виріс і у форматі, і у масштабах, і в резонансі...
 13.06.03, 07:03 III регіональний відкритий конкурс баяністів і акордеоністів "Гармоніка" (Одеса). Є талант!
 12.06.03, 22:14 У кіровограді відкрито меморіальну дошку Юлія Мейтуса
 09.06.03, 13:15 У вересні кіровоградському музпеду — 35!
 03.06.03, 12:08 Валентина Ревенко: Прекрасна будівля під назвою "культура" хитається...
 30.05.03, 16:14 XII фестиваль-конкурс вокально-хорового мистецтва "Калиновий спів". "Моя Україна — червона калина, лети ж, моя пісне, лети..."
 30.05.03, 11:45 "Травневі зустрічі" — у повному обсязі!
 22.05.03, 21:32 Фестивальні обрії. "Калиновий спів" запрошує...
 19.05.03, 15:21 Концерт для мобілки з оркестром, або Як знову не загубити Вівальді
 06.05.03, 14:01 VI фестиваль "Травневі музичні зустрічі". Фестиваль буде особливим
 06.05.03, 13:55 Фестиваль "Калиновий спів". Були хори, тепер — солісти
 29.04.03, 10:11 А музика звучить...
 18.04.03, 14:27 Музичний фестиваль скликає друзів. "Нейгаузівські музичні зустрічі"
 12.04.03, 11:02 1-3 травня 2003 р. у Каховці пройде XII Міжнародний фестиваль "Таврійські Ігри"
 01.04.03, 08:14 "Родина — це вся Україна..."
 14.03.03, 09:11 Гастролі, концерти. Сумний арлекін побував і у нас. Валерій Леонтьєв
 08.03.03, 00:13 "Провесінь" несе весну душі
 07.03.03, 16:18 Пам'яті поетеси і патріотки
 25.02.03, 12:34 У Кіровограді розпочався VIII Всеукраїнський фестиваль-конкурс виконавців на народних інструментах "Провесінь"
 12.02.03, 14:50 Юлій Мейтус: повернення у рідний дім
 06.02.03, 23:25 Известный христианский певец Майкл Смит профинансировал 4 000 детей
 29.01.03, 13:14 Всеукраїнська премія у галузі музики та масових видовищ "Золота Жар-птиця" за підсумками 2002 року не вручатиметься
 27.01.03, 08:11 Життя, віддане музиці
 21.09.03, 21:37 Перехрестя талантів
 17.01.03, 09:17 Підростають нові музиканти
 06.01.03, 15:29 Оксана Білозір: „Такого унікального святкування Різдва, як в Україні, немає ніде у світі"
 03.01.03, 19:31 Започатковано музичні вечори
 23.12.02, 15:55 Творче горіння маестро запалювало інших. Кім Олександрович Шутенко
 17.12.02, 12:11 В'ячеслав Бутусов. Вечір ностальгії для вчорашніх тінейджерів
 16.12.02, 12:42 Любов Успенська: "Я обов'язково повернусь..."
 22.11.02, 12:56 На конкурсі пам'яті Володимира Горовиця виступала юна кіровограда
 22.11.02, 08:37 Коли крізь розпач випнеться надія
 08.11.02, 16:44 "Червона рута" червоніє за Кіровоград
 18.10.02, 10:21 Відновлено конкурс виконавської майстерності
 08.10.02, 12:44 То був справжній народний артист
 14.08.02, 11:02 Святкування Дня Незалежності з телеканалом М1!
 12.07.02, 14:07 Як наші були на Таврійських Іграх, або Кіровоградські показові виcтупи у херсонському степу
 19.06.02, 12:51 "Калиновий спів" - це доля, це біль, все те, що не збулося в моєму житті..."
 25.05.02, 12:28 Зберегти пам'ять про відомого композитора
 25.05.02, 07:38 Чотири вечори побачень з классикою
 23.05.02, 19:18 Элтон Джон начал гастрольное турне по Европе
 22.05.02, 13:17 Діана Гурцька: "Сцена - то моє життя"
 29.03.02, 17:10 Діти виконують джаз
 25.03.02, 19:09 Элтону Джону исполнилось 55 лет
 04.02.02, 10:37 Музика виховує інтелектуалів
 26.10.01, 10:43 Ця романтична і тендітна Валерія
 05.10.01, 21:36 Група Space дає концерт на Україні

"ВГ" №4
(21.01.2005)
















Украинския баннерная

Copyright © 2001–2006 "Vechirka.uafor.net" :: Design & Creation
Використання текстових матерiалiв cайту дозволяється лише з активним посиланням (гіперлiнком) на www.Vechirka.uafor.net.
Використання фотоматеріалів сайту без письмового дозволу ЗАБОРОНЕНО!
Использование текстовых материалов сайта разрешается только с активной ссылкой (гиперссылкой) на www.Vechirka.uafor.net.
Использование фотоматериалов сайта без письменного разрешения ЗАПРЕЩЕНО!