Наш улюблений музично-драматичний театр імені Марка Кропивницького молодшає. Попри свої величезні проблеми із ремонтом приміщення, певною матеріальною невлаштованістю, у нього радість — приймає молоде поповнення. На запрошення головного режисера театру, заслуженого діяча мистецтв Михайла Ілляшенка відгукнулася ціла група творчої молоді. Напередодні Міжнародного дня театру хочемо представити вам цих майбутніх зірок кіровоградської сцени. Ми попросили їх висловити своє творче реноме, визначити — чим для них у житті є театр.

"АКТРИСА ПОВИННА МАТИ ДОБРОГО РЕЖИСЕРА"

Оксана ЗАСЛАВСЬКА, закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва імені Карпенка-Карого. Працювала три роки у Волинському музично-драматичному театрі:

— Професію актриси я обрала для себе ще в юному віці, і не жалкую. Бо театр для мене — це все. Актриса повинна мати доброго режисера, щоб активно працювати, самореалізовуватись. Саме такого творчого керівника я бачу у Михайлові Ілляшенку, якого можна назвати моїм театральним батьком. Він готував мене до вступу в інститут, із ним я починала свій професійний шлях.

Я вважаю, що коли із залу після вистави виходить хоча б кілька чоловік, у яких залишилось якесь піднесення в душі, яких вона схвилювала, — театр уже виконав свою функцію. Сьогодні проблеми є скрізь, але треба сподіватися на краще, самовіддано робити свою справу і знати, що без духовності, без краси, без вічних цінностей людина існувати не може.

"ЧЕКАЮ ДЕБЮТУ НА СЦЕНІ КОРИФЕЇВ"

Олександр ПРИТАСЕВИЧ, має рік театрального стажу, артист балету:

— Я в театрі не так давно, але вже відчув красу і велич театрального дійства, власну відповідальність за те, що ти несеш на сцену.

У Кіровограді я вперше братиму участь у виставі "Казка про Моніку", яку ми зараз готуємо. Хвилююсь, сподіваюсь, цей дебют на сцені театру корифеїв буде вдалим.

Театр для мене багато важить ще й тому, що тут я зустрів своє кохання (Олександр Притасевич і Оксана Заславська напередодні Міжнародного дня театру беруть шлюб, — С.О.). Вірю, що наш союз, у тому числі й творчий, буде щасливим і для нас, і для глядачів.

"ГОЛОВНЕ — СВІТЛО В ДУШІ"

Людмила АПРОЦЬКА, в театрі другий рік, закінчила акторське відділення Тернопільського музичного училища:

— Я захоплена театром. І хоча вже встигла познайомитися і з певними складнощами акторської професії, це захоплення не проходить. Я думаю, справжня актриса мусить обов'язково мати романтичну душу, відчувати ту ауру духовності, глибину переживань, яку несе в собі театр. Матеріальні проблеми можна вирішити, і я сподіваюся, що в нашому театрі (а Кіровоградський театр для мене уже свій) з допомогою влади ці проблеми будуть вирішені, але коли немає світла в душі — не допоможе ніщо.

"Я ВІРЮ У ТЕ, ЩО РОБЛЮ"

Олег ТОПИЛКО, закінчив Волинське державне училище культури і мистецтв, чотири з половиною роки працював у театрі:

— Я теж свій професійний шлях починав із Михайлом Ілляшенком. Він — майстер своєї справи, ми йому віримо і бачимо перспективу у тому, що робитимемо спільно. Я маю і вокальне, і драматичне амплуа. І сподіваюсь, що з'явиться нова сучасна українська драматургія, яка дозволить правді нинішнього суспільства повносило звучати зі сцени.